Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №826/7280/15

касаційне провадження №К/9901/9052/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2015 (суддя Вовк П.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді: Романчук О.М., Шелест С.Б.) у справі №826/7280/15 за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук» про стягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду з адміністративним позовом до Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук» про стягнення податкової заборгованості в загальній сумі 468580,88 грн., у тому числі 445321,57 грн. з податку на додану вартість та 23259,31 грн. з податку на прибуток.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 19.05.2015 адміністративний позов задовольнив частково. Стягнув з розрахункових рахунків Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук» до Державного бюджету України податкову заборгованість з податку на додану вартість у сумі 368180,01 грн., а також з податку на прибуток у розмірі 23259,31 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30.06.2015 залишив постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2015 без змін.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 57.1, 57.3 статті 57, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 11, 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в частині стягнення з відповідача податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 77141,56 грн., судові інстанції не врахували, що зазначена сума грошових зобов'язань є узгодженою та несплаченою Спільним українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук» у встановлений Податковим кодексом України строк.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 77141,56 грн., в стягненні якого судовими інстанціями відмовлено та який є предметом касаційного оскарження, виник внаслідок несплати відповідачем сум, самостійно визначених у податкових деклараціях від 20.02.2012 № 9007051347 та від 20.03.2012 № 9013315167, а також збільшених згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 27.02.2012 № 0015681512 та від 28.03.2012 № 0001731501, які не оскаржені платником в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

За правилами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

У справі, що розглядається, судові інстанції встановили, що з вимогою про стягнення податкової заборгованості, що виникла у відповідача внаслідок подання ним податкових декларацій від 20.02.2012 № 9007051347 та від 20.03.2012 № 9013315167, а також прийняття органом доходів і зборів податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 № 0015681512 та від 28.03.2012 № 0001731501, позивач звернувся до суду лише 23.04.2015, тобто з пропуском законодавчо встановленого строку стягнення податкового боргу в 1095 днів.

За таких обставин, висновок судових інстанцій про відмову в задоволенні позову в частині стягнення зі Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні технології друку «Інтертехнодрук» податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 77141,56 грн. ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 у справі № 826/7280/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк