Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №822/2595/17

адміністративне провадження №К/9901/3806/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі колегії суддів: Майстер П.М., Салюка П.І., Блонського В.К. від 12 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Совгири Д.І., Полотнянка Ю.П., Курка О.П. від 05 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа - ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії та просив визнати протиправними дії МВС України, щодо повернення матеріалів без права на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та зобов'язати МВС України повторно розглянути матеріали (висновок) про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850).

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Міністерством внутрішніх справ України протиправно повернуто матеріали на виплату одноразової грошової допомоги.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло у період дії Закону України «Про Національну поліцію», відповідно призначення та виплата вказаної допомоги повинна здійснюватись ГУНП в Хмельницькій області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року та задовольнити позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу встановлена ІІ група інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0722014 від 16 травня 2016 року.

Позивач на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду та Вінницького апеляційного адміністративного суду, що набрали законної сили, у справі № 822/1297/17 за позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, повторно звернувся із заявою (рапортом) та відповідним пакетом документів до Ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області з метою нарахування та виплати одноразової грошової допомоги.

В свою чергу Ліквідаційна комісія УМВС України в Хмельницькій області сформувала та направила висновок до Міністерства внутрішніх справ України стосовно нарахування та виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням йому відповідної групи інвалідності.

Листом від 04 вересня 2017 року №924/121/29/03-2017 разом із копією листа МВС України від 28 серпня 2017 року № 15/2-3041 позивача повідомлено про повернення матеріалів на призначення одноразової грошової допомоги без права на виплату в зв'язку із тим, що призначення та виплата вказаної допомоги повинна здійснюватись ГУНП в Хмельницькій області відповідно до Закону України "Про Національну поліцію".

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію».

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком № 850.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Згідно з розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно з частиною другою статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі, смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з розділом ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (розділ ІІІ Порядку № 4).

Відтак, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установлення йому інвалідності, причиною якої є наявність у нього захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Разом з тим, як вірно зазначено судами в цій справі, право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 16 травня 2016 року, тобто у період дії Закону України «Про Національну поліцію».

Позивачу з 16 травня 2016 року встановлено IІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період коли діяв Закон України «Про Національну поліцію», а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону України «Про Національну поліцію» (90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату).

Відтак, оскільки останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 4.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2018 року № 127/8696/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суду, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко