Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №820/2063/16

касаційне провадження №К/9901/24742/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 у справі №820/2063/16 за позовом Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз-Україна» про надання дозволу на проведення перевірки,

В С Т А Н О В И В:

Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківської області у квітні 2016 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз-Україна» про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки.

Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 21.04.2016 відмовив у відкритті адміністративного провадження у справі.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.06.2016 залишив ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 без змін.

Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківської області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20, пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, зазначає, що норму підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України слід тлумачити розширено, а словосполучення «в тому числі» у конструкції вказаної норми необхідно розуміти як надання контролюючому органу права на звернення до суду з будь-яким позовом, у тому числі з позовом про надання дозволу на проведення перевірки.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Правовою підставою для звернення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківської області до адміністративного суду з позовом про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз-Україна» слугували положення пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71 VII, зі змісту якого вбачається, що рішення суду є однією з виключних підстав для проведення контролюючими органами у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті адміністративного провадження у справі, виходив з того, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Податковий кодекс України не передбачає передумовою проведення перевірки наявність судового рішення про надання відповідного дозволу. Крім того, нормативно-правовими актами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлено права податкового органу для звернення до суду з позовом про надання дозволу на проведення перевірки.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017, на момент вирішення спору судами попередніх інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду з позовом у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) кореспондуються із положенням пункту 5 частини четвертої статті 50 цього Кодексу, з яких вбачається, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами в адміністративній справі лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, визначаються Податковим кодексом України.

Враховуючи наведене, контролюючі органи, реалізовуючи функцію здійснення податкового контролю, можуть звертатися до адміністративного суду з позовом до юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, тільки у випадках, прямо передбачених законами України.

Податковим кодексом України, а також будь-якими іншими нормативно-правовими актами, не встановлено права контролюючих органів звертатися до суду з позовом до підприємств, установ та організацій із вимогами про надання дозволу на проведення перевірки.

Обставини, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка передбачені пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку отримання податковим органом судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 3 розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин щодо отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону

Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави для висновку про те, що наведений припис Закону № 71-VIII відповідає положенням підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, в силу якого підставою для проведення документальної позапланової перевірки визначено, зокрема, отримання рішення суду про призначення перевірки.

Натомість, органом, який надає контролюючому органу дозвіл на проведення у 2015 та 2016 роках позапланової перевірки платника податку з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік, є виключно Кабінет Міністрів України.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено випадків, відповідно до яких контролюючі органи уповноважені звертатися до суду з вимогою про надання дозволу на проведення документальної позапланової перевірки, висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для відкриття адміністративного провадження у справі відповідають правильному застосуванню норм процесуального права.

Посилання позивача на те, що підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено право контролюючих органів на звернення до суду з будь-яким позовом, в тому числі, з позовом щодо надання дозволу на проведення перевірки, є необґрунтованим.

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Іншими словами, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, зокрема, шляхом подання позовів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Словосполучення «у тому числі» у граматичній конструкції норми підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) законодавцем вжито для виділення права на звернення до суду контролюючих органів у зазначеній категорії спорів саме шляхом подання позовів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, і має розумітися та застосовуватися судами в такому значенні, а не як підстава для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківської області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківської області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2016 у справі №820/2063/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк