Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №807/2247/16

адміністративне провадження №К/9901/15211/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Закарпатської митниці ДФС

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 (головуючий суддя - Луцович М.М.)

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 (головуючий суддя - Попко Я.С., судді - Хобор Р.Б., Сеник Р.П.)

у справі 807/2247/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ УКРАЇНА»

до Закарпатської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и в:

19 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ УКРАЇНА» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 12.10.2016 №305090004/2016/000001/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 12.10.2016 №305090004/2016/00018.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що при поданні митної декларації надало всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару за ціною договору (контракту), у тому числі документи на підтвердження транспортно-експедиційних витрат, натомість у відповідача були відсутні підстави для відмови у визнанні митної вартості товару за першим методом.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 24.10.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017, позов задовольнив.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості як обов'язкової умови, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної вартості товарів.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Митниця звернулась до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому в касаційній скарзі відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій в порушення відповідних норм Митного кодексу України (далі - МК України) не врахували, що Товариство при проведенні розрахунку числового значення складових митної вартості не включило до неї повної суми витрат на транспортування товару поза митною територією України. Між тим, у випадку здійснення ввезення на митну територію товару автотранспортним засобом, який для виконання замовлення на перевезення - здійснення доставки товару, виїхав до пункту завантаження (відповідно до умов поставки) порожнім (тобто не виконував перевезення експортних вантажів), витрати, понесені перевізником поза межами митного кордону України на подачу транспортного засобу до місця завантаження, враховуються при декларуванні митної вартості імпортованих товарів.

Позивач своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.12.2011 між постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕйСіПі Польська» (ACP Polska) та покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЙСІПІ УКРАЇНА» укладено зовнішньоекономічний договір поставки рідкого діоксину вуглецю (CO2) № ACP/C/CNT/30/2011, відповідно до умов якого позивачу надійшов товар на умовах поставки FCA PL Tarnow (Інкотермс 2010), а саме рідкий діоксид вуглецю, код УКТЗЕД 2811 21 00 00, країна виробник - Польща, вагою брутто 18120 кг. за ціною 3624,00 злотих або 200 злотих за тонну.

З метою митного оформлення імпортованого товару відповідно до договору поставки, позивач 11.10.2016 звернувся до Митниці з електронною митною декларацією №305090004/2016/008567, в якій визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору, на рівні 0,06443 дол. США за 1 кг. товару.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товарів та обраного методу її визначення позивач надав митному разом з декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний договір поставки рідкого діоксину вуглецю (CO2) №ACP/C/CNT/30/2011 від 09.12.2011; додаток №1 від 09.12.2011 до зовнішньоекономічного договору; додаток №8 від 15.12.2015 до зовнішньоекономічного договору; інвойс №SI1607161 від 10.10.2016; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) № 2016/1876 від 09.10.2016; договір №АСР/2016/1 від 29.01.2016 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом з додатком; інші документи, які стосуються транспортних послуг декларованих товарів: довідки про транспортні витрати 10/10 від 10.10.2016, зокрема, заявка на транспорт (перевезення); договір про надання митно-брокерських послуг №060-16 від 29.09.2016; сертифікат про походження EUR-1 PL/MF/AK 0107842 від 10.10.2016.

12.10.2016 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №305090004/2016/000001/2 та визначила митну вартість за резервним методом на рівні 0,0644 дол. США за 1 кг. з додаванням транспортних витрат на доставку транспорту до пункту навантаження (транспортні витрати), а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №305090004/2016/00018 від 12.10.2016.

07.11.2016 Товариство звернулося до Митниці із заявою №259 про надання додаткових документів і пояснень на підтвердження заявленої митної вартості в митній декларації №305090004/2016/008567 від 11.10.2016 та просило винести рішення щодо визнання заявленої митної вартості та повернути сплачену фінансову гарантію.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач прийняв рішення №1520/39/07-70-19 від 14.11.2016, згідно з яким залишив без змін рішення про коригування митної вартості.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало те, що при здійсненні розрахунку сум транспортно-експедиційних витрат позивачем були враховані тільки витрати на перевезення вантажу від Тарнува (Польща) до кордону України (м. Ужгород) та сума експедиційних витрат, тобто без врахування транспортних витрат на доставку порожнього транспортного засобу до місця завантаження.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що посилання відповідача про неврахування позивачем вартості витрат на доставку порожнього транспортного засобу з пункту перетину митного кордону України до місця завантаження товару у м. Тарнув (Польша) є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України (далі - МК України) до митної вартості включаються лише транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною десятою статті 58 МК України визначений перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5 вказаної норми).

Тобто зі змісту наведеної норми можна зробити висновок, що до митної вартості включаються витрати на транспортування товару до митного кордону України. При цьому дана норма не передбачає необхідності включення до митної вартості витрат на переміщення транспортного засобу, коли він не переміщує товари.

Отже, з огляду на те, що відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості включаються лише транспортні витрати на відрізку маршруту від місця завантаження товару до перетину митного кордону України, то посилання відповідача про неврахування позивачем вартості витрат на доставку порожнього транспортного засобу з пункту перетину митного кордону України до місця завантаження товару у м. Тарнув (Польща), колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій -четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення Товариством митної вартості за першим методом, оскільки розрахунок витрат на транспортування, які підлягають включенню до митної вартості, позивачем проведено правильно, усі необхідні документи на підтвердження розміру таких витрат надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих Митницею картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правових наслідків є правильними, натомість доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова