Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №760/8809/17

адміністративне провадження №К/9901/2092/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача ОСОБА_1, судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Харківський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва у складі судді Шереметьєвої Л.А. від 02 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Собківа Я.М., Петрика І.Й., Сорочка Є.О від 06 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Харківський обласний військовий комісаріат про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу та просив визнати неправомірним та скасувати пункт 39 Протоколу від 14 квітня 2017 року № 38 засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України щодо нього, та зобов'язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі 30-місячного грошового забезпечення відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499).

Позовна заява мотивована тим, що відповідач незаконно та безпідставно відмовився призначати ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач скористався наданим йому правом на отримання грошової допомоги у 2013 році.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року та задовольнити позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що позивач отримав інвалідність 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач з 05 серпня 1977 року до 30 грудня 2005 року проходив військову службу в Збройних Силах України. З 09 грудня 1987 року до 02 січня 1987 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Наказом начальника Генерального штабу від 01 грудня 2005 року № 529 позивача звільнено в запас за станом здоров`я.

21 березня 2013 року позивачу була встановлена 2 група інвалідності безстроково в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

В квітні 2013 року позивачу була виплачена одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю по 2 групі інвалідності в розмірі 2284, 40 грн відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначена сума була повернута позивачем на рахунок Державного бюджету України 06 квітня 2016 року.

Пунктом 39 протоколу від 14 квітня 2017 року № 38 засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України позивачу було відмовлено в призначенні та виплаті цієї допомоги, оскільки інвалідність йому була встановлена до набуття чинності новою редакцією статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а також, отримання ним грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності за статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), установлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 16-3 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній на час виплати одноразової грошової допомоги) передбачає, що у разі, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Судами у цій справі встановлено, що у квітні 2013 року позивачу у відповідності до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була виплачена компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 284,40 грн.

Крім того, Управлінням праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області позивачу у квітні 2013 року була також виплачена одноразова компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, по 2 групі інвалідності у розмірі 2284,40 грн згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції на час звернення позивача до Харківського ОВК) особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

Суди першої та апеляційної інстанції не прийняли до уваги твердження позивача про те, що він повернув одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачену відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки процедура повернення таких коштів законодавством не передбачена.

Таким чином, суди у цій справі прийшли до висновку, що оскільки позивач отримав допомогу відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не є можливим.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко