Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.03.2018 року у справі №265/4798/17
Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №265/4798/17
Ухвала КАС ВП від 07.05.2018 року у справі №265/4798/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №265/4798/17

адміністративне провадження №К/9901/8604/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_3 до управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, за касаційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі судді Гайдар А.В. від 14 грудня 2017 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради, у якому просив скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності № 33 від 04 травня 2017 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 18 вересня 2017 року позов задоволено частково. Скасовано постанову управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради про притягнення до адміністративної відповідальності № 33 від 04 травня 2017 року.

3. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року апеляційну скаргу управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради залишено без руху та надано для усунення недоліків апеляційної скарги тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали шляхом направлення заяви про поновлення строку з обґрунтуванням причин поважності його пропуску та оригіналу квитанції про сплату судового збору.

4. Рішення суду мотивовано тим, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку апеляційного оскарження та не порушено питання про поновлення цього строку; не додано квитанцію про сплату судового збору та доказів на підтвердження наявності пільг щодо його сплати.

5. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 18 вересня 2017 року повернуто управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради.

6. Рішення суду мотивовано тим, що на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем надіслано лише заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, що свідчить про невиконання вимог суду у повному обсязі, а саме - не надано квитанцію про сплату судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. З матеріалів справи вбачається, що постанова Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 18 вересня 2017 року прийнята у відкритому судовому засіданні за участю осіб, які брали участь у справі, зокрема представника управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради - Лавріка Д.В.

Згідно з наявною у матеріалах справи розпискою, представник відповідача Лаврік Д.В. отримав копію постанови суду першої інстанції 19 жовтня 2017 року.

З апеляційною скаргою на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 18 вересня 2017 року управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради звернулось до суду 24 жовтня 2017 року разом із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування вказаної заяви зазначало, що повний текст оскаржуваної постанови суду першої інстанції отримано лише 19 жовтня 2017 року, була відсутня можливість належним чином підготувати текст апеляційної скарги, а тому вважало, що строк апеляційного оскарження пропущено з поважних причин.

На виконання вимог ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради надіслало заяву про поновлення строку апеляційного оскарження. У ній зазначало, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою було подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із обґрунтуванням поважних причин його пропуску, проте повторно обґрунтувало свої доводи з цього приводу, які є аналогічними попереднім. Вказувало, що суд не мав підстав зобов'язувати сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення, судовий збір не сплачується.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Касаційна скарга управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради обґрунтована відсутністю правових підстав для повернення апеляційної скарги, оскільки строк апеляційного оскарження судового рішення пропущено з поважних причин, а квитанцію про сплату судового збору не подано у зв'язку відсутністю підстав для його сплати у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.

Відзиву на касаційну скаргу від ОСОБА_3 до суду касаційної інстанції не надходило.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

11. Згідно з частиною шостою статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

12. За змістом частини третьої та четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

13. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

14. Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

15. У статтях 1, 2 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

16. Частиною другою статті 3 у редакції на час подання апеляційної скарги Закону України «Про судовий збір» визначено перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а статтею п'ятою вказаного Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

17. Відповідно до статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

18. Згідно із пунктом 3 частини першої та частиною третьою статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

За частиною другою статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності раніше було остаточним і оскарженню не підлягало. Положення цієї частини втратили чинність як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року. У пункті 3 резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України невідкладно врегулювати питання щодо оскарження судового рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У цьому Рішенні зазначено також, що у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи повинні мати право на інстанційне оскарження рішення місцевих загальних судів як адміністративних судів.

Визнання неконституційними положення частини другої статті 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, дає підстави вважати, що до і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 Закон України «Про судовий збір» не визначав і не визначає об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

19. Конституційний Суд України у Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

20. З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з апеляційною скаргою на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 18 вересня 2017 року управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради до неї додано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, у якій викладено, на його переконання, поважні причини його пропуску.

21. Вказане свідчить про те, що залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції безпідставно посилався на те, що відповідачем не порушувалось питання про поновлення цього строку. За таких обставин судом необхідно було надати правову оцінку викладеним у зазначеній заяві доводам, і тільки у випадку визнання неповажними підстав пропуску строку апеляційного оскарження залишати апеляційну скаргу без руху для надання інших підстав для його поновлення.

22. Що стосується сплати судового збору за подання апеляційної скарги, то враховуючи вимоги положень статей 3, 4, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають сплачувати судовий збір або мають пільги щодо його сплати, та об'єктів справляння судового збору немає таких, які би мали його сплачувати за подання заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, та які би постанову про адміністративне правопорушення відносили до об'єктів справляння судового збору. У взаємозв'язку із статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення цей Закон не встановлює підстав, умов, вимог, пільг щодо сплати судового збору чи державного мита органом (посадовою особою), який наклав адміністративне стягнення і який з огляду на своє процесуальне становище відповідача не підпадає і не може підпадати під категорію суб'єктів, що можуть оскаржити своє ж рішення про накладення адміністративного стягнення.

У зв'язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної чи касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає.

23. Таким чином суд апеляційної інстанції не мав підстав зобов'язувати відповідача сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги.

Таку правову позицію зі спірного питання висловив Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 13 грудня 2016 року (справа № 21-1410а16), від 31 січня 2017 року (справа № 21-1493а16).

24. Однак, зважаючи на те, що предметом оскарження у цій справі в касаційному порядку є саме ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги у зв'язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги, то враховуючи вимоги пункту 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних та обґрунтованих підстав для повернення апеляційної скарги.

25. Можливим належним захистом порушеного права управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради могло бути оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, а не її повернення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновок суду є правильним, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

27. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341,343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Маріупольської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців