ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №803/433/18

адміністративне провадження №К/9901/1823/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Губської О.А., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №803/433/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендборд" до Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа - Луцька міська рада, про визнання протиправним та скасування рішення про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Виконавчого комітету Луцької міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Шавеля Р.М., суддів: Кузьмича С.М., Довгої О.І.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Брендборд» звернулося до суду з позовом, в якому просило:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 від 21 лютого 2018 року «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька»;

1.2. стягнути з Луцької міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати в розмірі 1762 грн. сплаченого та документально підтвердженого судового збору за подання позовної заяви.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

2. 20 вересня 2012 року Виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення № 629-1, яким затверджено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька.

2.1. Цей Порядок визначає механізм розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луцька. Розрахунок відповідної плати здійснюється за формулою: П = S х Т х Кз х Кі х Кквз,

де S - площа місця розташування спеціальної конструкції - визначається відповідно до п.32 постанови КМ України № 2067 від 29.12.2003р. «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами»;

Т - базовий тариф, розроблений на базі неоподаткованого мінімуму доходів громадян (17 грн.), та становить визначену кількість неоподаткованих мінімумів;

Кз - коефіцієнт диференціації базового тарифу, в залежності від місця розташування об`єкта зовнішньої реклами;

Кі - коефіцієнт річного індексу інфляції за даними Державної служби статистики України до грудня попереднього року у відсотках;

Кквз - коефіцієнт комерційного використання землі, розроблений згідно з методикою грошової оцінки землі в розрізі економіко-планувальних зон, наданий управлінням Держкомзему у м.Луцьку Волинської обл. (застосовується тільки для наземних конструкцій).

2.2. 16 липня 2014 року Виконавчим комітетом Луцької міської ради прийнято рішення № 414-1 «Про доповнення до Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька», згідно з яким доповнено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, затверджений рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 629-1 від 20 вересня 2012 року, пунктом 5 наступного тексту: «Рішенням виконавчого комітету може визначатись (змінюватись) розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, на визначений термін в розмірі до 50 відсотків базового тарифу».

2.3. 21 лютого 2018 року Виконавчим комітетом Луцької міської ради на виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Луцька на 2018 - 2019 роки, наповнення та збільшення дохідної частини бюджету м.Луцька, на підставі Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про рекламу», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМ України № 2067 від 29 грудня 2003 року, рішень Виконавчого комітету Луцької міської ради № 629-1 від 20 вересня 2012 року «Про Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька» та № 414-1 від 16 липня 2014 року «Про доповнення до Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька», прийнято рішення № 111-1 «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька», яким збільшено на період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року на 49 відсотків величину базового тарифу плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, встановленого Порядком визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька.

2.4. Окрім цього, за результатами розгляду адвокатського запиту Державна регуляторна служба України листом № 8966/0/20-18 від 07 вересня 2018 року повідомила про наявність у рішенні Виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 від 21 лютого 2018 року «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька» регуляторних норм та необхідність реалізації норм Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» під час його прийняття.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

3.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення № 111-1 від 21 лютого 2018 року «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька», прийняте відповідачем відповідно до пункту 5 Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 629-1 від 20 вересня 2012 року, із внесеними змінами рішенням відповідача № 414-1 від 16 липня 2017 року, тобто в межах прав, наданих існуючим регуляторним актом.

3.2. Враховуючи, що питання щодо зміни розміру плати за тимчасове користування власності територіальної громади м.Луцька на визначений термін в розмірі до 50 відсотків базового тарифу, пройшло регуляторну процедуру, як одне із складових регуляторного акту рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 414-1 від 16 липня 2017 року, а також ту обставину, що оскаржуване рішення передбачає збільшення базового тарифу у межах 50 відсотків базового тарифу, суд прийшов до висновку про те, що рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 від 21 лютого 2018 року «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька» не є регуляторним актом та не потребує проходження регуляторної процедури, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2018 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

4.1. Приймаючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 від 21 лютого 2018 року були порушені права громадян на участь у самоврядуванні, оскільки в порушення частини 3 статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пропозиції за результатами громадських слухань не розглядалися відповідачем. Відсутня інформація щодо проведення громадських слухань стосовно проекту вказаного рішення.

4.2. Оскільки проект оскаржуваного рішення є проектом регуляторного акту та був підготовлений у порядку, передбаченому рішеннями Виконавчого комітету Луцької міської ради № 629-1 від 20 вересня 2012 року та № 414-1 від 16 липня 2014 року, проекти яких погоджувалися керівником управління економіки міської ради, тому він потребував погодження у відповідності до п.5.14 Регламенту.

4.3. Відповідачем не дотримано процедури підготовки та подальшого оприлюднення регуляторного акту, який порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

IV. Касаційне оскарження

5. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що питання щодо зміни розміру плати за тимчасове користування власності територіальної громади міста Луцька, на визначений термін в розмірі до 50 відсотків базового тарифу, пройшло регуляторну процедуру, як одне із складових регуляторного акту рішення виконавчого комітету від 16 липня 2014 року №414-1, та той факт, що оскаржуване рішення передбачає збільшення базового тарифу у межах 50 відсотків базового тарифу, рішення виконавчого комітету від 21 лютого 2018 року №111-1 не є регуляторним актом, оскільки не спрямоване на правове регулювання між регуляторним органом та суб`єктом господарювання, а прийняте в межах відносин, які вже пройшли правове регулювання і не потребує проходження регуляторної процедури, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

6. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

7. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

10. Згідно з вимогами частин першої та другої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

10.1. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

11. Згідно з частиною 12 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

12. За приписами статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

12.1. регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом (ст.1 зазначеного Закону).

13. Відповідно до статті 6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право:

- подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду;

- у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів;

- подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю;

- бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів;

- самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду;

- одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

14. Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

14.1. Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

14.2. У випадках, встановлених цим Законом, може здійснюватися повторне оприлюднення проекту регуляторного акта.

14.3. Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 вказаного Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

14.4. Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

14.5. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

15. Відповідно до статті 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

16. Відповідно до статті 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

17. Відповідно до статті 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» орган місцевого самоврядування повинен скасувати або зупинити дію регуляторного акту, якщо він прийнятий без аналізу регуляторного впливу, або проект регуляторного акту не був оприлюднений.

VI. Позиція Верховного Суду

18. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

19. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

23. З вищенаведених правових норм вбачається, що для визнання нормативно-правового акта або іншого офіційного письмового документа регуляторним необхідно, щоб такий акт (документ) або окремі його положення були спрямовані на правове регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; його приписи встановлюють, змінюють чи скасовують норми права.

24. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем, як регуляторним органом, здійснено правове регулювання відносин з питань визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Луцька, шляхом прийняття рішень № 629-1 від 20 вересня 2012 року «Про Порядок визначення розміру плати за тимчасове користувач місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька» та № 414-1 від 16 липня 2017 року «Про доповнення до Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька».

25. Вказані рішення є чинними регуляторними актами, які пройшли повну регуляторну процедуру у відповідності до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та з дотриманням Регламенту роботи виконавчого комітету та виконавчих органів Луцької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 110-1 від 23 лютого 2017 року.

26. Також, вказані рішення надають право Виконавчому комітету Луцької міської ради визначати (змінювати) розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, на визначений термін в розмірі до 50 відсотків базового тарифу.

27. Оскаржуване рішення № 111-1 від 21 лютого 2018 року «Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька», яким збільшено на період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2018 року на 49 відсотків величину базового тарифу плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, прийняте відповідачем відповідно до п.5 Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 629-1 від 20 вересня 2012 року, із внесеними змінами рішенням відповідача № 414-1 від 16 липня 2017 року, тобто в межах прав, наданих існуючим регуляторним актом.

28. З урахуванням наведеного та враховуючи, що питання можливості зміни розміру плати за тимчасове користування власністю територіальної громади м.Луцька на визначений термін в розмірі до 50 відсотків базового тарифу, пройшло регуляторну процедуру, як одне із складових регуляторного акту рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 414-1 від 16 липня 2017 року, а також ту обставину, що оскаржуване рішення передбачає збільшення базового тарифу у межах 50 відсотків базового тарифу, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 від 21 лютого 2018 року є також регуляторним актом за своєю правовою природою та потребує проходження регуляторної процедури, визначеної Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

29. Слід також зазначити, що спірне рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 414-1 від 16 липня 2017 року розраховане на неодноразове застосування і щодо невизначеного кола осіб, прийняте з метою визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів.

30. Відповідно до статті 21 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» діяльність місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування висвітлюється в друкованих засобах масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження.

31. Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, що матеріали справи не містять достатніх доказів, що оскаржуваний регуляторний акт відповідача прийнятий з належним аналізом регуляторного впливу, а проекти регуляторних актів оприлюднені у відповідних друкованих засобах масової інформації.

32. Зокрема, при прийняті оскаржуваного рішення були порушені права громадян на участь у самоврядуванні, оскільки в порушення частини 3 статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пропозиції за результатами громадських слухань не розглядалися відповідачем. Відсутня інформація щодо проведення громадських слухань стосовно проекту вказаного рішення.

33. Також, відповідачем у встановлений законом спосіб, ні повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, ні проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу не оприлюднювались, що має наслідком порушення принципу прозорості та врахування громадської думки.

34. Пункт 5.14 Регламенту роботи виконавчого комітету та виконавчих органів Луцької міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету № 110-1 від 23 лютого 2017 року передбачає, що проекти рішень з питань ціноутворення, тарифної та регуляторної політики в обов`язковому порядку погоджуються з директором департаменту економічної політики.

35. Оскільки проект оскаржуваного рішення є проектом регуляторного акту та був підготовлений у порядку, передбаченому рішеннями Виконавчого комітету Луцької міської ради № 629-1 від 20 вересня 2012 року та № 414-1 від 16 липня 2014 року, проекти яких погоджувалися керівником управління економіки міської ради, тому він потребував погодження у відповідності до п.5.14 Регламенту.

36. Таким чином, проект оскаржуваного рішення підготовлений без дотриманням вимог зазначеного Регламенту.

37. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не дотримано процедури підготовки та подальшого оприлюднення регуляторного акту, який порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

38. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.

39. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанцій винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

VIІ. Судові витрати

41. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Луцької міської ради - залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

О.А. Губська

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду