Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №822/4530/15

адміністративне провадження №К/9901/1699/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні за наявними матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року (головуючий суддя - Загороднюк А.Г., судді: Полотнянко Ю.П., Драчук Т.О.) у справі № 822/4530/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Служба) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби, в якому просив: визнати протиправними дії Служби щодо неналежного розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи; зобов'язати Службу нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи у розмірі 36-ти місячного грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення із врахуванням проведених виплат.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 14 вересня 2015 року позов задовольнив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 28 жовтня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував, прийняв нову - про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_1 не погодився із рішенням суду апеляційної інстанції та подав касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги встановлений судом першої інстанції факт встановлення йому ІІІ групи інвалідності згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, що відповідно до положень Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) та постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294) передбачає нарахування йому грошової допомоги з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до витягу з наказу (з особового складу) Головного управління Служби у Хмельницькій області від 28 травня 2014 року № 318 про звільнення та призначення осіб начальницького складу, позивач звільнений із служби та виключений з кадрів Служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктами 173, 176 підпункту 3 (за станом здоров'я) на підставі подання начальника 12 ДПРЧ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області Скоцеляса О.О. та рапорту ОСОБА_1

Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0324917, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності (захворювання, пов'язане з проходженням військової служби).

Відповідно до грошового атестату позивача на дату звільнення за № 3, виданого 12 ДПРЧ ДСНС України у Хмельницькій області, позивач отримував такі види грошового забезпечення: оклад за спеціальним званням - 60 грн, посадовий оклад - 565 грн, відсоткова надбавка за вислугу років у розмірі 5 % - 31 грн 25 коп., надбавка за виконання особливо важливих завдань 50 % - 328 грн 13 коп., надбавка за ризик 25 % - 156 грн 25 коп., премія 175 % - 988 грн 75 коп.

Згідно з витягом з протоколу від 26 березня 2015 року № 2, комісія вирішила виплатити на підставі підпункту 2 пункту 2 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року № 908 (далі - Порядок), інваліду ІІІ групи ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у сумі 23 625 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач невірно розрахував розмір грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи під час проходження служби в органах та підрозділах цивільного захисту, звернувся до суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що при вирішення спірних відносин пріоритетним є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII). Отже, у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала в період проходження військової служби, особі рядового чи начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту виплачується одноразова грошова допомога в порядку та на умовах, визначених статтею 118 Кодексу, Порядком в розмірі 36-ти місячного грошового забезпечення, яке відповідно до згаданого порядку, Постанови № 1294 і статті 9 Закону № 2011-XII, складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Вінницький апеляційний адміністративний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції, зазначивши, що оскільки позивач звільнений зі служби цивільного захисту в травні 2014 року, то при розрахунку суми його одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням III групи інвалідності слід керуватись пунктом 3 Порядку (в редакції, що діяла саме на момент його звільнення).

Верховний Суд переглянув судові рішення в межах доводів касаційної скарги і дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Статтею 101 Кодексу передбачено, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом.

Відповідно до частини другої статті 118 Кодексу, у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання статті 118 Кодексу Кабінет Міністрів України постановою від 11 липня 2007 року № 908 затвердив Порядок.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку передбачено, що грошова допомога виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу у разі настання інвалідності в період проходження служби та особам, звільненим із служби у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення, а якщо інвалідність настала внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, незалежно від строку, який минув після звільнення із служби, у розмірі 36-ти місячного грошового забезпечення - інвалідам IІІ групи.

Відповідно до пункту 3 Порядку розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.

Згідно з пунктом 1 Постанови № 1294, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до статті 3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Верховний Суд України у постанові від 27 червня 2017 року у справі № 21-2497а16 за позовом ОСОБА_3 до Служби про зобов'язання вчинити певні дії висловив свою позицію стосовно розрахунку допомоги, передбаченої пунктом 2 Порядку, у спосіб, що визначений саме пунктом 3 цього Порядку, - виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати норми статті 118 Кодексу та Закону № 2011-XII, виходячи з того, що пункт 3 Порядку не визначає складові грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які б суперечили визначенню такого забезпечення, закріпленому у Постанові № 1294, а лише, відповідно до частини другої статті 118 Кодексу, встановлює порядок визначення розміру грошової допомоги, передбаченої цією статтею, яка до того ж не визначає одиницею обчислення допомоги саме грошове забезпечення відповідних осіб.

Питання, пов'язані із проходженням громадянами України служби цивільного захисту, соціальним та правовим захистом осіб рядового і начальницького складу такої служби, грошовим забезпеченням цих осіб, як і питання щодо виплати їм допомоги у разі травми, поранення чи інвалідності, що заподіяні чи настали у період проходження служби, врегульовані спеціальним законодавством.

Закон № 2011-XII встановлює систему соціального та правового захисту саме військовослужбовців та членів їх сімей.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що оскільки законодавець у частині другій статті 118 Кодексу, який є спеціальним законодавчим актом у регламентації соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, передбачаючи виплату одноразової грошової допомоги, не встановив конкретних її розмірів, а відніс вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України, обчислення розміру цієї допомоги має здійснюватись відповідно до пункту 3 Порядку, затвердженого Урядом на виконання зазначеної статті Кодексу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 з-поміж іншого зазначив, що суд апеляційної інстанції встановив, що позивач і його представник не заперечували, що відповідач вірно розрахував суму одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, що, на його думку, не відповідає обставинам справи. Однак, такі висновки суду не вплинули на правильність правової оцінки обставин справи.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко