Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.02.2018 року у справі №220118

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №220118

адміністративне провадження №К/9901/4256/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2017 (суддя - Кірієнко В.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (головуючий суддя - Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі № 805/1151/17-а за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 31.01.2017 за №0000065008 та №0000055008.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Офіс великих платників податків ДФС звернулось із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Офіс великих платників податків ДФС посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України, статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовано фактичні обставини справи та досліджено наявні у справі докази що мають значення для належного вирішення справи.

У відзиві на касаційну скаргу ОКП «Донецьктеплокомуненерго» зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за лютий, березень, липень, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016року по взаємовідносинах з ТОВ «Інтегрований енергитичний комплекс» за лютий 2015 року, з ТОВ «Мастер-кабель Україна» за липень 2015 року, з ТОВ «Ф-Арт» за липень 2015 року, з ПП НВКП «Укртехснаб» за грудень 2015 року, про що складено акт перевірки від 10.01.17р. за №1/28-10-50-08-14/03337119.

Згідно висновків акту перевірки встановлені, зокрема, порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Інтегрований енергитичний комплекс», ТОВ «Мастер-кабель Україна» , ТОВ «Ф-Арт», ПП НВКП «Укртехснаб» з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, Офіс великих платників податків ДФС посилався на результати контрольних заходів щодо постачальників ОКП «Донецьктеплокомуненерго», де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами. Також відповідач наголошував на відсутність фактів перевезення вугілля та товарно-транспортної документації.

На підставі зазначеного акту перевірки Офісом великих платників податків ДФС року 31.01.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення №0000065008, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 268962,00 грн. та №№0000055008, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 212120,00 грн., з яких 169696,00 грн. за основним платежем та 42424,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як встановлено судами, позивачем у період, що був предметом перевірки було укладено ряд договорів, а саме: з ТОВ «Ф-Арт» укладено договір 01.04.2014 № 01/04/2015 поставки товару - поліетилену; з ТОВ «Інтегрований енергетичний комплекс» від 03.09.2013 №03/09/2013 поставки товару - вугілля кам'яне; з ПП «Науково-виробниче інерційне підприємство «Укртехснаб» від 12.01.2015№17/15, від 25.05.2015 №39/15, від 12.01.2015 №17/15/2 поставки товару - крани, вентилі клапани та подібні вироби до труб, котлів, резервуарів, цистерн і подібних виробів, фланці зі сталю; з ТОВ «Мастер - кабель Київ» від 12.05.2015 №07/15 поставки товару - кабельно-провідникова продукція, електричне обладнання та прилади вимірювальні.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, позивачем надано копії податкових накладних, акти приймання-передачі відвантаженої продукції (кам'яного вугілля) та товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, платіжні доручення, «рахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Придбані у ТОВ «Ф-Арт» ТМЦ надано на переробку до ДСД № 152 від 01.06.2001 Науково-виробничого підрозділу ОКП «Донецьктеплокомуненерго», що підтверджується видатковими накладними, а в подальшому товар використано для теплогідроізоляційного покриття труб, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт.

Придбане вугілля у ТОВ «Інтегрований енергетичний комплекс» використовувалось у власній господарській діяльності позивача, а саме, відпущено відпущено до ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Дружківкатепломережа» до ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Слов'янськтепломережа» згідно видаткових накладних, що також підтверджується журналом кочегара з січня 2015 року по березень 2015 року.

Товарно-матеріальні цінності придбані у ПП «Науково-виробниче інерційне підприємство «Укртехснаб» відпущено до: ВО «Святорірське БКГ», ВО «Дзержинськтепломережа», ВП ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Димитровтепломережа», ВО «Краснолиманська тепломережа», ВО «Слов'янськтепломережа», ВО «Краматорськміжрайтепломережа», ВО «Костянтинівкатепломережа» згідно видаткових накладних передано на переробку до НВП ОКП «Донецьктеплокомуненерго» , а також шляхом внутрішнього переміщення зі складу на корпус «Приозерний» згідно видаткових накладних.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

В той же час, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ОКП «Донецьктеплокомуненерго» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Офісу великих платників податків ДФС під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснена позивачем з метою подальшого її використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна