Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2023 року

м. Київ

справа № 240/10137/19

провадження № К/9901/6504/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Міністерства оборони України

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 (головуючий суддя Капинос О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Сушка О.О., суддів Ватаманюка Р.В., Мацького Є.М.)

у справі № 240/10137/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати пункт 12 рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби за контрактом, у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 02.04.2013 внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.06.2019 № 74;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як особі звільненій з військової служби за контрактом, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 30-місячного грошового забезпечення на дату встановлення інвалідності, а саме 02.04.2013, з урахуванням проведених виплат.

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2019, залишеним без змін Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано пункт 12 рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги як особі, звільненій з військової служби, у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 02.04.2013 внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.06.2019 № 74;

- зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивачу про призначення одноразової грошової допомоги як особі, звільненій з військової служби, у зв`язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 02.04.2013 внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. У касаційній скарзі Міністерство оборони України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України і звільнений в запас за станом здоров`я, що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.10.1998 №225.

5. 01.10.1998 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 позивачу встановлено часткову втрату працездатності 40% з 13.08.1998 та 3 групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби, що підтверджується копією довідки Житомирської обласної МСЕК № 1 серія 2-18 ЖИЗ № 025394 від 01.10.1998 року та Серії МСЕ №025394 від 01.10.1998.

6. 02.04.2013 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 02.04.2013, яка настала внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується копією довідки Житомирської обласної МСЕК № 2 серія 10 ААБ № 654537 від 02.04.2013.

7. У зв`язку із встановленням 2 групи з 02.04.2013, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служб при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

8. Проте, п. 12 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.06.2019 №74, затвердженим Міністром оборони України, позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення йому інвалідності в 1998 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги.

9. Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

10. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки вперше позивачу 2 групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, встановлено з 02.04.2013, то він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у відповідній редакції (далі - Закон №2011-ХІІ) та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 № 499 (далі - Порядок № 499).

11. Доводи відповідача про те, що з дня встановлення інвалідності до дня звернення позивача із заявою пройшло більше ніж три роки, а тому позивач не має права на отримання грошової допомоги, суди відхилили з мотивів, що зазначене твердження не було підставою для відмови позивачу у задоволенні його заяви.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Відповідач у касаційній скарзі наголошує, що:

- позивач вперше отримав інвалідність ще у 1998 році і на той час відповідних норм щодо права на отримання грошової допомоги не існувало.

- суди не застосували правовий висновок Верховного Суду, викладений у справі №333/2646/17 (щодо трирічного строку на реалізацію права на отримання грошової допомоги).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.

14. Частинами 1, 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

15. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

16. За змістом частини 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент звернення позивача), порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

17. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

18. Пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1331;

- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

19. В силу п. 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

20. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.

21. Тобто, чинним, на час звернення позивача, законодавством було передбачено, що така допомога, у разі коли право на її отримання виникло до набрання чинності Порядком №975, та відповідно ця допомога не була призначена, вона призначається у порядку, який діяв у день виникнення у особи права на одноразову грошову допомогу.

22. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду II групи з 02.04.2013.

23. Судами встановлено, що інвалідність II групи позивачу встановлена вперше саме у 2013 році; раніше грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю позивач не отримував.

24. На час встановлення позивачу II групи інвалідності діяв Порядок № 499.

25. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

26. Згідно з пп. 2 п. 2 Порядку № 499 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 20-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи, а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби - у розмірі: 33-місячного грошового забезпечення - інвалідам I групи; 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; 27-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи.

27. Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що оскільки позивачу II групу інвалідності встановлено з 02.04.2013, то він набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 499.

28. Стосовно посилання відповідача на пропущення трирічного строку звернення за одноразовою грошвою допомогою, колегія суддів зазначає наступне.

29. Так, частина 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, якою встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, набрала чинності лише з 01 січня 2014 року відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» № 5040-VI від 04 липня 2012 року.

30. Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 у справі №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

31. Таким чином, в силу приписів статті 58 Конституції України, частина 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, внесена Законом України № 5040-VI від 04 липня 2012 року «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», набрала чинності 01 січня 2014 року, а тому на спірні правовідносини не розповсюджується.

32. Аналогічна правова позиція неодноразова викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 27.10.2021 у справі №420/6963/19.

33. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

34. Відповідно до статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

35 Відповідно до частини 3 статті 375 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

36. Враховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 11.09.2020 зупинено виконання оскаржуваних у цій справі судових рішень, Суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення виконання цих рішень.

37. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 356 375 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 240/10137/19 - без змін.

Поновити виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі № 240/10137/19.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб