Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 грудня 2018 року

Київ

справа №826/12347/17

адміністративне провадження №К/9901/38471/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ АБСОЛЮТ ФІНАНС»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017

(головуючий суддя: Смолій І.В.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018 (головуючий суддя: Беспалов О.О., судді: Губська О.А., Парінов А.Б.)

у справі № 826/12347/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ АБСОЛЮТ ФІНАНС»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ АБСОЛЮТ ФІНАНС» (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2017 № 0029451404 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 12.12.2002 № 502 (далі - Інструкція № 502), ст. 4, частини 2 ст. 8, ст. 12 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР), ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій застосовували вибірковий метод тлумачення норм Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовується для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти № 919/29049 від 05.07.2016 та при розгляді справи не було застосовано положення про початок перебігу строку застосування РРО фінансовими компаніями при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач подав до суду відзив, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягають задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено перевірку господарської одиниці позивача розташованої за адресою: м. Київ, вул. Маршала Конєва, 7.

Фактичною підставою для застосування штрафних санкцій згідно з рішенням, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.06.2017 № 1102/26/15/14/36060724. Згідно з цими висновками позивачем порушено норми пунктів 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме: не проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти в сумі 500 російських рублів по ціні 4,60 грн. через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведенні у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій та невидача особі, яка купує, або продає іноземну валюту, першого примірника розрахункового документа на повну суму операції.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 21.06.2017 № 0029451404, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

У відповідності до пункту 2 ст. 4 Закону № 265/95-ВР уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов'язані: проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.

Вказаною нормою передбачено обов'язок для позивача проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через РРО.

Процедури реєстрації, перереєстрації та скасування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, визначені Порядком реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 р. № 547, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2016 р. за № 919/29049, із змінами та доповненнями (далі - Порядок № 547).

Згідно пунктів 1-2 частини другої розділу II Порядку № 547, уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку та їх агенти (далі - суб'єкти господарювання), що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти у пунктах обміну іноземної валюти, касах фінансових установ, касах відокремлених підрозділів фінансових установ, касах відділень поштового зв'язку національного оператора поштового зв'язку (далі - пункти обміну валюти), для здійснення операцій з купівлі-продажу валюти зобов'язані зареєструвати РРО відповідно до положень цього Порядку, виконати його персоналізацію, опломбувати та перевести у фіскальний режим роботи.

Реєстрації в контролюючих органах підлягають РРО, модифікації яких включені до Державного реєстру РРО, зі сферою застосування "операції з купівлі-продажу іноземної валюти" за умови, що строк служби, встановлений в технічній документації на РРО, не вичерпався, а також з урахуванням строків первинної реєстрації, встановлених Державним реєстром РРО.

Реєстрація РРО здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб'єкта господарювання як платника податків (пункт 3 частини другої розділу II цього Порядку).

Згідно пункту 7 розділу ІІ Інструкції № 502 фінансова установа, її відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти мають право розпочинати роботу, поміж іншим, після реєстрації РРО в органі доходів і зборів.

У даному пункті також вказано, що абзац другий пункту 7 розділу II набирає чинності через шість місяців із дня затвердження Державною фіскальною службою України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти згідно з Постановою Національного банку № 983 від 29.12.2015 р.

З аналізу наведених норм, можна зробити висновок, що позивачем з порушенням вимог ст. 4 Закону № 265/95-ВР здійснено операції з купівлі-продажу іноземної валюти без використання РРО. Так, позивачем було отримано Генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій від 01.08.2016 № 196, у той час як реєстраційне посвідчення на РРО позивачем отримано 01.03.2017.

Як встановлено в судовому процесі, позивачем роздруковано перший Z-звіт 19.04.2017, а операція з купівлі-продажу іноземної валюти згідно звітної довідки була здійснена позивачем 10.02.2017, отже суди попередніх інстанцій зробили юридично правильний висновок, що відповідач зафіксував порушення, яке полягало у виконанні суб'єктом господарської діяльності операції з купівлі-продажу іноземної валюти без використання належним чином зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи РРО без видачі розрахункового документу.

Як під час проведення перевірки, так і під час судового процесу позивачем не було надано жодного доказу на спростування зафіксованих в акті перевірки обставин щодо порушення товариством норм Закону № 265/95-ВР.

Не спростовують вищевказаних висновків судів попередніх інстанцій доводи позивача, наведені у касаційній скарзі про те, що норми абзацу другого пункту 7 розділу II Інструкції № 502 набирають чинності через шість місяців після затвердження ДФС України Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, до якого внесено модель реєстратора розрахункових операцій, що застосовується для обліку та реєстрації операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, а саме: з набранням чинності наказом ДФС від 20.04.2017 № 275 (20.10.2017). Вказаний Державний реєстр затверджувався і попередніми наказами ДФС України, зокрема і наказом ДФС України від 28.09.2016 № 813, на який посилався позивач у касаційній скарзі, отже норми абзацу другого пункту 7 розділу II Інструкції № 502 були чинними на дату вчинення позивачем порушення норм Закону № 265/95-ВР.

При цьому, обов'язок суб'єктів господарювання, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, використовувати у своїй діяльності зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій закріплено насамперед у Законі № 265/95-ВР та Порядку № 547, тоді як, норми Інструкції № 502 є кореспондуючими до них та регулюють питання організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України.

Доводи, наведені позивачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ АБСОЛЮТ ФІНАНС» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко