Історія справи

Постанова КАС ВП від 26.11.2019 року у справі №818/91/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

Київ

справа № 818/91/17

адміністративне провадження № К/9901/17402/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л. О.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 818/91/17

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою Державної казначейської служби України

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого суді Опімах Л. М., суддів Павлічек В. О., Прилипчука О. А.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Яковенка М. М., суддів Рєзнікової С. С., Старосуда М. І.

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКС України), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання судового рішення Конотопського міськрайонного суду у справі № 6а/577/106/13 (577/4570/13-а) від 09 жовтня 2013 року та зобов'язати Державну казначейську службу України негайно перерахувати кошти на рахунок ОСОБА_1 за відповідним виконавчим документом, нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за увесь час прострочення, з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, та зобов'язати подати звіт про виконання вказаного рішення суду.

Позовні вимоги мотивувано тим, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі № 818/304/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та, відповідно, ухвалено визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 суми коштів по виконавчому листу від 09 жовтня 2013 року, виданому Конотопським міськрайонним судом Сумської області у справі № 6а/577/106/13 (577/4570/13-а) від 09 жовтня 2013 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Протягом часу розгляду справи в судах рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області про стягнення на користь ОСОБА_1 суми недоплаченої щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 2150 грн залишається невиконаним, що порушує право позивача на отримання коштів за відповідним виконавчим документом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання судового рішення Конотопського міськрайонного суду у справі № 6а/106/13 (577/4570/13-а) від 09 жовтня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області у справі № 6а/106/13 (577/4570/13-а) від 09 жовтня 2013 року було невиконане, що підтверджувалося листами ДКС України від 07 травня 2014 року № 5-13/4553-11131, від 12 червня 2014 року № 5-13/4960-14103, від 06 серпня 2015 року № 5-13/2006-20561, від 03 лютого 2016 року № 03-12/0316, від 25 березня 2016 року № 5-13/1580-5169 та від 08 вересня 2016 року № 5-13/617-15266, в яких зазначено, що виконавчий лист від 09 жовтня 2013 року буде виконаний ДКС України після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи постанову суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення. При цьому вказав, що перерахування позивачу коштів у березні 2017 року, тобто після ухвалення постанови, не є підставою для його скасування.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції.

29 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України, у якій скаржник просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 КАС України.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник наголошував на тому, що він здійснював усіх передбачених заходів щодо виплати призначених за судовим рішенням коштів, в той же час, в зв'язку з недостатністю бюджетних призначень за Програмою для погашення заборгованості та сформованої черги, така виплата повинна проводитися в порядку черговості надходження судових рішень, тобто після виконання інших виконавчих документів, що надійшли раніше виконавчого документа позивача, відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, абз.2 п. п.1 пункту 9 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України.

Скаржник зазначив, що на теперішній час судове рішення виконане, кошти у березні 2017 року у розмірі 2150 грн перераховані позивачу. Також, звертав увагу на те, що судом першої інстанції визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області у справі № 6а/106/13 (577/4570/13-а) від 09 жовтня 2013 року, однак на виконанні у Казначействі знаходиться виконавчий лист Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 вересня 2013 року у справі №6а/577/106/103.

Крім того, скаржник просив закрити провадження у справі, з підстав встановлених пунктом 4 частини 1 статті 157 КАС України, в зв'язку тим, що позивач вже звертався до Сумського окружного адміністративного суду в березні 2016 року з аналогічними вимогами.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державною казначейською службою України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ~law27~).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції ~law28~, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1,7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали справи №818/91/17 передано до Верховного Суду.

07 лютого 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Білоус О. В., судді Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 529/0/78-19 у зв'язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Білоуса О. В. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л. О., судді Загороднюк А. Г., Соколов В. М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. від 31 жовтня 2019 року прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою, підготовчі дії по справі закінчено та справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 червня 2011 року у справі № 2-1250/2010 задоволено позов ОСОБА_1 до Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік в розмірі 2150 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2009 рік, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійснених виплат.

Постановою апеляційного суду Сумської області від 22 серпня 2012 року апеляційну скаргу Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення задоволено частково, рішення суду від 23 червня 2011 року змінено. Зобов'язано Конотопське міське управління праці та соціального захисту населення здійснити позивачу перерахунок щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійснених позивачу виплат.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 вересня 2013 року змінено спосіб виконання постанови апеляційного суду Сумської області шляхом стягнення з Конотопського міського управління праці та соціального захисту населення за рахунок бюджетних призначень на користь позивача недоплаченої одноразової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік в сумі 2150 грн.

09 жовтня 2013 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області у справі № 6а/577/106/13 виданий виконавчий лист на виконання ухвали Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 вересня 2013 року у справі № 6а/577/106/13.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі № 818/304/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягала у затримці здійснення виплат ОСОБА_1 по виконавчому листу, який видано 09 жовтня 2013 року у справі № 6а/577/106/13 Конотопським міськрайонним судом Сумської області.

Протягом часу розгляду справи в судах рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області про стягнення на користь ОСОБА_1 суми недоплаченої щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 2150 грн залишається невиконаним. Так, 08 лютого 2016 року та 29 липня 2016 року позивач звертався до Державної казначейської служби України з запитом, в якому просив надати інформацію про дату виплати належних йому коштів по виконавчому листу Конотопського міськрайонного суду Сумської області, виданого за судовим рішенням у справі № 6а/577/106/13 (577/4570/13-а) від 09 жовтня 2013 року

Листами від 07 травня 2014 року № 5-13/4553-11131, від 12 червня 2014 року № 5-13/4960-14103, від 06 серпня 2015 року № 5-13/2006-20561, від 03 лютого 2016 року № 03-12/0316, від 25 березня 2016 року № 5-13/1580-5169 та від 08 вересня 2016 року № 5-13/617-15266 Державна казначейська служба України повідомляла позивача, що після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше, до виконавчого листа Конотопського міськрайонного суду Сумської області, виданого за судовим рішенням у справі № 6а/577/106/13 (577/4570/13-а) від 09 жовтня 2013 року, Державною казначейською службою України будуть вжиті заходи щодо перерахування коштів на рахунок позивача.

Позиція Верховного Суду.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VII від 02 червня 2016 року (далі-Закон № 1404-VII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VII від 02 червня 2016 року (далі-Закон № 1404-VII органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VII від 02 червня 2016 року (далі-Закон № 1404-VII, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VII від 02 червня 2016 року (далі-Закон № 1404-VII, а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VII від 02 червня 2016 року (далі-Закон № 1404-VII підлягають примусовому виконанню.

Також статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VII від 02 червня 2016 року (далі-Закон № 1404-VII, крім органів державної виконавчої служби (державних виконавців та у передбачених статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VII від 02 червня 2016 року (далі-Закон № 1404-VII випадках приватних виконавців), визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів.

Так, ~law42~ передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI від 05 червня 2012 року (далі-Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

~law44~ встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (далі - Порядок).

Відповідно до пункт 2 Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно частини 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на час розгляду справи рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області у справі № 6а/577/106/13 (577/4570/13-а) від 09 жовтня 2013 року про стягнення на користь ОСОБА_1 суми недоплаченої щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік згідно з частиною 5 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 2150 грн залишилося невиконаним, що підтверджується листами Державної казначейської служби України від 07 травня 2014 року № 5-13/4553-11131, від 12 червня 2014 року № 5-13/4960-14103, від 06 серпня 2015 року № 5-13/2006-20561, від 03 лютого 2016 року № 03-12/0316, від 25 березня 2016 року № 5-13/1580-5169 та від 08 вересня 2016 року № 5-13/617-15266.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем була допущена бездіяльність щодо своєчасного виконання судового рішення, оскільки сплинули строки перерахунку коштів, визначені ~law46~.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що бездіяльність відповідача щодо невиконання протягом тривалого часу рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області у справі № 6а/577/106/13 є протиправною.

Щодо доводів скаржника з приводу того, що станом на момент апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції відповідачем перераховані кошти в розмірі 2150 грн, як на підставу для скасування рішень судів попередніх інстанції, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Як слідує з наданої суду апеляційної інстанції копії платіжного доручення №5 від 27 березня 2017 року, Державною казначейською службою України перераховані кошти в розмірі 2150 грн до СОУ АТ "Ощадбанку" для зарахування коштів позивачу на виконання Конотопського міськрайонного суду від 09 жовтня 2013 року № 6а/577/106/13а.

В той же час, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що ці кошти були перераховані вже після ухвалення Сумським окружним адміністративним судом постанови від 07 лютого 2017 року.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що перерахування коштів у березні 2017 року після ухвалення постанови, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що судом першої інстанції визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області у справі № 6а/106/13 (577/4570/13-а) від 09 жовтня 2013 року, який на виконання відповідачу не надходив. Натомість скаржник вказує, що на виконанні у Казначействі знаходиться виконавчий лист Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 вересня 2013 року у справі №6а/577/106/103, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Як слідує з матеріалів справи, 09 жовтня 2013 року Конотопським міськрайонним судом Сумської області виданий виконавчий лист на виконання ухвали від 13 вересня 2013 року у справі № 6а/577/106/13.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується, що судами попередніх інстанції в оскаржуваних рішеннях дійсно допущена описка в частині зазначення номеру виконавчого листа № 6а/106/13 (577/4570/13-а) від 09 жовтня
2013. В той же час, допущення судами описки в оскаржуваних рішеннях не є підставою для їх скасування або зміни. Виправлення допущеної описки здійснюється судом, який постановив судове рішення у порядку статті 253 КАС України.

Стосовно доводів скаржника про необхідності закриття провадження у справі, з підстав встановлених пунктом 4 частини 1 статті 157 КАС України, в зв'язку тим, що позивач вже звертався в березні 2016 року з аналогічними вимогами, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, що полягає в затримці здійснення виплат позивачу коштів по виконавчому листу, який видано Конотопським міськрайонним судом Сумської області 09 жовтня 2013 року у справі № 6а/577/106/13 на виконання постанови апеляційного суду Сумської області від 22 серпня 2012 року, та з урахуванням ухвали Конотопського міськрайонного суду від 13 вересня 2013 року, яку прийняту за заявою ОСОБА_1 про заміну способу і порядку виконання рішення суду.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі № 818/304/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною задоволено.

Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів скаржника в частині необхідності закриття провадження у справі з підстав встановлених пунктом 4 частини 1 статті 157 КАС України, оскільки у справі № 818/304/16 судами здійснювався розгляд іншого предмету позовних вимог, а саме бездіяльності відповідача у межах іншого часового періоду, а тому не можна вважати, що є наявні судові рішення, які набрали законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Доводи та аргументи Державної казначейської служби України зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій надали вірну юридичну оцінку встановленим обставинам справи і правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов

Судді Верховного Суду