Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2018 року

Київ

справа №219/4385/17

адміністративне провадження №К/9901/23507/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - управління ПФУ) на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року (судді Гайдар А.В., Василенко Л.А., Ханова Р.Ф.) у справі № 219/4385/17 за позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати неправомірною бездіяльність управління ПФУ щодо невиплати їй пенсії з 01 лютого 2017 року; зобов'язати управління ПФУ відновити виплату належної їй пенсії на визначений нею банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Артемівський міськрайонний суд Донецької області постановою від 23 червня 2017 року позов задовольнив частково.

Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 серпня 2017 року це рішення залишив без змін.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що позивачці було припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності підстав, передбачених статтею 49 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV).

Управління ПФУ не погодилося із рішеннями суду апеляційної інстанції і звернулося із касаційною скаргою про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції матеріальних норм права, зокрема, статті 49 Закону № 1058-IV, пунктом 5 якої передбачено припинення виплати пенсії в інших випадках, передбачених законом. З огляду на те, що за положеннями Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території України, здійснюється в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, дії управління ПФУ не суперечать чинному законодавству.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду перевірив зібрані у справі докази, на підставі яких були прийняті рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Суди у цій справі встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні ПФУ, попередня назва установи - Артемівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області та Управління пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі Донецької області, як отримувачка пенсії.

ОСОБА_1, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України, 24 квітня 2015 року звернулася до Управління Пенсійного фонду України в місті Артемівську та Артемівському районі із заявою про запит пенсійної справи з Управління Пенсійного фонду України міста Лисичанська. 29 травня 2015 року розпорядженням № 25916 електронна пенсійна справа ОСОБА_1 взята на облік. Пенсія у сумі 7883 грн 47 коп. за період з 01 лютого 2015 року по 31 серпня 2015 року нарахована Управлінням Пенсійного фонду України у місті Артемівську та Артемівському районі і виплачена у серпні 2015 року через банківську установу «Укрсоцбанк», бо згідно з електронною пенсійною справою ОСОБА_1 пенсія в Управлінні Пенсійного фонду України міста Лисичанська сплачена по 31 січня 2015 року. Пенсія виплачена до 31 січня 2015 року.

З 01 лютого 2017 року нарахування та виплату позивачці пенсії припинено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону № 1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009) 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Встановивши те, що виплата пенсії позивачці припинена не з підстав, передбачених Законом № 1058-IV, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав на неправомірність таких дій відповідача.

Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Строк дії довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної особи необмежений, нарахування і виплата пенсії особі, яка вимушено обтяжена певними обставинами, не може залежати від дії цієї довідки, оскільки право на пенсію гарантовано Конституцією України та є єдиним засобом до існування пенсіонера.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постанові від 22 серпня 2018 року (справа № 243/5476/17).

За наведених обставин колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, тому касаційну скаргу управління ПФУ слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 341, 342, 345, пунктом 1 частини першої статті 349, статтями 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко