Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.10.2018 року у справі №226/801/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

Київ

справа №226/801/17

адміністративне провадження №К/9901/30195/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 226/801/17

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Димитрові Донецької області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Димитровського міського суду Донецької області, прийняту 02 жовтня 2017 року у складі судді Салькової В. С. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду, прийняту 21 листопада 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Василенко Л. А., суддів: Гайдара А. В., Ястребової Л. В.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.

Димитрові Донецької області (далі - УПФУ в м. Димитрові), в якому, з урахуванням доповнення до адміністративного позову та заяв про збільшення розміру позовних вимог, просив: визнати протиправними дії УПФУ в м. Димитрові при призначенні та виплаті пенсії ОСОБА_1 від 07.08.2014 без врахування служби в Радянській Армії в пільгових розмірах до пільгового стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком 1 - шахтарі; визнати незаконним розпорядження УПФУ в м. Димитрові №2267 від 26.08.2014 року; зобов'язати УПФУ в м. Димитрові врахувати службу в армії у пільгових розмірах (5 років 9 місяців) до пільгового стажу за Списком 1 - шахтарі; зобов'язати УПФУ в м. Димитрові здійснити перерахунок призначеної пенсії з 07.08.2014 року з зарахуванням всього пільгового стажу за Списком-1 шахтарі (15 років 11 місяців 22 дні на дату призначення 07.08.2014) у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", із застосуванням раніше діючого законодавства, а саме: Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590 та із застосуванням ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці"; зобов'язати УПФУ в м. Димитрові виплатити пенсію ОСОБА_1 з 07.08.2014 в сумі недоотриманих виплат (а. с. 1-4,142-144,167).

Постановою Димитровського міського суду Донецької області від 2 жовтня 2017 року зазначений позов ОСОБА_1 задоволений частково, а саме: визнано неправомірними дії та протиправним розпорядження УПФУ в м. Димитрові №2267 від 26.08.2014 в частині призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 пенсії без врахування часу проходження строкової військової служби в пільгових розмірах до пільгового стажу; зобов'язано УПФУ в м. Димитрові зарахувати період часу проходження строкової військової служби ОСОБА_1 з 01.10.1983 до 06.11.1985 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; зобов'язано УПФУ в м. Димитрові повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2014 про призначення пенсії з огляду на зарахований до пільгового стажу час проходження строкової військової служби з 01.10.1983 до 06.11.1985; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Як встановлено, ОСОБА_1 з 7 серпня 2014 року перебуває на обліку в УПФУ в м. Димитрові та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, призначену на підставі п. "а " ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а. с. 7,11).

Пенсія призначена рішенням відповідача №2267 від 26.08.2014 (а. с.12).

При призначенні пенсії відповідачем обраховано позивачеві стаж роботи: загальний стаж складав 27 років 10 місяців 25 днів, стаж на підземних роботах - 10 років 2 місяці 22 дні, в т. ч. навчання, яке зараховано до пільгового стажу - 4 місяці 28 днів. До загального стажу зараховано військову службу в пільговому обчисленні - 5 років 9 місяців 6 днів, що підтверджується повідомленням про призначення пенсії за заявою позивача від 07.08.2014р., яке направлене позивачеві 01.09.2014 року вих. № 9791/03 та розпорядженням відповідача №2267 від 16.08.2014 (а. с. 11,82).

Згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивача встановлено, що з
19.08.1983 до 29.09.1983 ОСОБА_1 працював на посаді старшого механіка в Добропільському автотранспортному підприємстві 04688; з 01.10.1983 до 06.11.1985 проходив службу в лавах Радянської армії; з 20.11.1985 до 30.04.1986 навчався в СПТУ №94 м. Димитрова за професією "ГРОЗ"; з 06.05.1986 прийнятий на шахту ім.

О. Г. Стаханова виробничого об'єднання "Красноармійськвугілля" гірником очисного вибою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті (а. с. 14).

Згідно довідок Красноармійсько-Селідовського об'єднаного міського військового комісаріату №194 від 07.08.2014 позивач з 01.10.1983 до 28.10.1985 проходив військову службу в лавах Збройних Сил, в період з 25.12.1983 до 28.10.1985 приймав участь у бойових діях в Афганістані, участь у бойових діях становить 1 рік 10 місяців 3 дні (а. с.72,73).

Відповідно до атестату НОМЕР_2 від 29.04.1986 позивач з 02.12.1985 до 29.04.1986 навчався у СПТУ №94 та здобув професію гірничого робітника очисного вибою (а. с.78).

Довідкою відокремленого підрозділу "Шахта "Стаханова" Красноармійськвугілля про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 20.08.2014 підтверджено зайнятість позивача у період з 06.05.1986 до 01.11.1992 на гірничих роботах повний робочий день за професією гірника очисного вибою, яка передбачена Списком №1 (а. с.74).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи та не є спірними.

Спірним у справі є наявність (відсутність) підстав для зарахування періоду служби позивача в лавах Радянської армії з 25.12.1983 д 28.10.1985 до пільгового стажу, та як наслідок - зобов'язання призначити пенсію згідно п. "а" ч.1 ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що оскільки позивач до призову на строкову військову службу не навчався за фахом у професійно-технічному закладі та не працював за професією, яка надавала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", то вимога позивача про зарахування до пільгового страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, періоду проходження строкової військової служби з 01.10.1983 до 06.11.1985 є неприйнятною.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування судових рішень і прийняття нового рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, просить залишити її без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписами пп. "з " "і " "к" ч. 1, ч.3 п. 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 590 від
03.08.1972 року (далі - Положення №590) крім роботи в якості робочого або службовця, в загальний стаж роботи зараховується період навчання та служба в складі Збройних сил СРСР.

Абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII передбачено: час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як встановлено, позивач до призову на строкову військову службу не навчався за фахом у професійно-технічному закладі та не працював за професією, яка надавала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення", тому правильним є висновок апеляційного суду, що вимога позивача про зарахування до пільгового страхового стажу роботи періоду проходження строкової військової служби з 01.10.1983 до 06.11.1985 є необгрунтованою.

Щодо вимоги позивача про неправомірність незастосування відповідачем при призначенні пенсії п. а ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" колегія суддів виходить з наступного.

З 01.01.1992 року набрав чинності Закон України "Про пенсійне забезпечення" від
05.11.1991 №1788-XII (Далі Закон №1788).

Згідно п. "а" ч.1 ст.100 Закону №1788 особам, які працювали до введення в дію Закон України "Про пенсійне забезпечення" на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах особам, які мають на день введення в дію Закон України "Про пенсійне забезпечення" повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених Закон України "Про пенсійне забезпечення", призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством. А особам, які не мають повного стажу роботи - в порядку, передбаченому статтями 13,14 Закону №1788.

Вивченням матеріалів справи, зокрема відповідно до розрахунку стажу (а. с. 177) встановлено, що стаж роботи позивача, набутий до 1992 року складає менше 10 років, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання УПФУ в м. Димитрові призначити пенсію на підставі п. а ст.100 Закону №1788.

Також неприйнятними є доводи позивача щодо безпідставного незастосування пенсійним органом ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", оскільки на час звернення за призначенням пенсії позивач не мав 15 років стажу на підземних роботах.

Згідно з ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" від
02.09.2008, № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Тобто, з огляду на встановлені обставини справи та норми наведених законів, якими регулюються спірні відносини, пенсійний орган правомірно не зарахував період строкової військової служби до стажу роботи позивача, який дає право на отримання ним пенсії на пільгових умовах за Списком №1, внаслідок чого решта позовних вимог, які є похідними від зазначеної, також не підлягають задоволенню.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині 4 статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні апеляційним судом оскаржуваного рішення і погоджується з його висновками у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі № 226/801/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

Т. Г. Стрелець,

Судді Верховного Суду