Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.08.2019 року у справі №826/25704/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №826/25704/15

адміністративне провадження №К/9901/14824/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Банг і Бонсомер" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Грибан І. О., суддів: Беспалова О. О., Парінова А. Б. від 24.11.2016 у справі №826/25704/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Банг і Бонсомер" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,

УСТАНОВИЛ:

В листопаді 2015 року Приватне акціонерне товариство "Банг і Бонсомер" (якого ухвалою Верховного Суду від 19.08.2019 замінено правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Банг і Бонсомер") (далі - позивач/ Товариство)) звернулося до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач/ митний орган/Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості №100250002/2015/000149/2 від 06.11.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в підтвердження заявленої митної вартості ввезеного товару за основним методом ним було подано Митниці вичерпний перелік документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, втім митним органом безпідставно відмовлено у митному оформлені товару за обраним декларантом методом, з посиланням на відсутність усіх відомостей щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товару.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2016 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06.11.2015 №100250002/2015/000149/2.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції входив з того, що подані позивачем до митного оформлення документи містять всю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено Товариству в задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість сумнівів митного органу щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості й додаткових документів на підтвердження такої вартості позивачем надано не було.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить останнє скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що подані декларантом до митного оформлення документи містять всю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а Товариством правильно та відповідно до чинного законодавства застосовано основний (за ціною договору) метод визначення митної вартості. Безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на відсутність довідки про транспортні витрати з відповідним розмежуванням вартості перевезення до кордону України та після його перетину, оскільки статтею 53 Митного кодексу України, якою встановлено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості подання такої довідки не передбачено.

Крім того, вказує, що відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, які підтверджені позивачем довідкою про транспортні витрати.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2016 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В запереченнях на касаційну скаргу митний орган посилається на те, що надані позивачем документи не підтверджували використані Товариством відомості для декларування оцінюваних товарів за митною декларацією, а додаткових документів, як того вимагав відповідач, декларантом надано не було, про що останній зазначив у своїй заяві від 05.11.2015.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із зовнішньоекономічним контрактом від 10.01.2015 №149 (далі - Контракт), укладеним між позивачем (Покупець) та Акціонерним товариством "Bang and Bonsomer Group Ab" (Продавець), останній продає, а Покупець купує сировинні компоненти для виробництва, вироблені компаніями згідно Додатків до даного Контракту.

Пунктом 3 Контракту передбачено, що ціна кожного виду товару, асортимент та об'єм поставок будуть визначатись додатками до даного Контракту, які будуть його невід'ємними частинами. Вартість тари, упаковки, маркування, обробки та навантажувально-розвантажувальних робіт включені у вартість товару.

Відповідно до пункту 5 Контракту умови поставки (FCA, DAP та інш. ) обумовлюються у Додатках.

Згідно додатку № 665 від 26.10.2015 до Контракту Продавець продав, а Покупець купив 12500,00 кг мінерального волокна LFC201 за ціною 0,53 EUR за кг на загальну суму 6625,00 EUR. Кінцевий розрахунок здійснюється через 60 діб після постачання товарів. Умови постачання визначено - FOB Chiwan.

Виконуючи вимоги вказаного Контракту, з метою ввезення товару на територію України позивачем 06.11.2015 була надана відповідачу для митного оформлення електронна декларація №100250002/2015/060803, в якій митна вартість товару в графі №42 була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження вартості товару позивачем подано наступні документи: митну декларацію № 100250002/2015/06803 від 06.11.2015; коносамент WMS15090803 від
01.10.2015 року; товарно-транспортну накладну CMR №1195 від 04.11.2015 року; довідку про транспортні витрати 04112015/1 від 04.11.2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) 220475 від 26.10.2015 року; контракт № 149 від 10.01.2011 року з усіма додатками, що є невід'ємними частинами; декларацію про походження товару 220475 від 26.10.2015 року.

Під час митного контролю відповідач прийшов до висновку, що вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до частин 2, 3, 4 статті 53 МК України, не містять усіх даних на підтвердження відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв'язку з виявленням розбіжностей у поданих декларантом документах (відповідно до СМR перевізником виступає підприємство Arsi Trans, інше, ніж зазначено у довідці транспортних витрат (договір на транспортування до митного оформлення не надавався); в наданому до митного оформлення B/L № WMS 15090803 від 01.10.2015 зазначено порт завантаження FOB SHENZEN, а в товаросупровідних документах inv/ № 220475 від 26.10.2015 FOB СНІWАNУ) декларанту було запропоновано надати додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару. Для підтвердження витрат на транспортування декларанту відповідно до частини 2 статті 53 МК України запропоновано подати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

05.11.2015 Товариство повідомило митний орган про неможливість надання додаткових документів.

Відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000149/2 від 06.11.2015 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00198.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених частинами 1 , 2 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у статтею 54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статтею 54 Митного кодексу України.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Статтею 57 Митного кодексу України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями Статтею 57 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених Статтею 57 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4 , 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості відповідає вимогам законодавства, та містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України декларант надає митному органу транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно з пунктами 5, 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що поставка товару здійснювалася на умовах FOB згідно з Інкотермс 2010, які передбачають покладання транспортних витрат на позивача, тобто до митного оформлення останній в обов'язковому порядку повинен був подати документи, що підтверджують числове значення таких складових митної вартості, як вартість транспортування відповідно до ч.2 ст. 53 Митного Кодексу України.

Встановлено, що відповідно до довідки ТОВ "ДСВ Логістика" від 04.11.2015 № 04112015/1 про транспортні витрати вартість комбінованого перевезення контейнеру PCIU 1916786 по коносаменту WMS 15090803 з Китаю до Одеси становить12658,37 гривень; разом з тим, відповідно до рахунка на оплату від 03.11.2015 послуги транспортування в розмірі 12658,37 гривень надано ТОВ "ДСВ Логістика" на перевезення контейнера по маршруту Одеса - Київ. Крім того, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) перевезення до м. Києва здійснено підприємством Arsi Trans.

Вказані обставини підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог Товариства.

За правилами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Банг і Бонсомер" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року у справі №826/25704/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду