Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.07.2020 року у справі №810/660/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

справа № 810/660/16

адміністративне провадження № К/9901/26838/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянув в судовому засіданні без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 (головуючий суддя - Кузьменко В. В., судді:

Василенко Я. М., Шурко О. І.) у справі №810/660/16.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" (далі - ТОВ "Метабо Україна") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом в якому, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області) від 10.02.2016 №0000162200, № 0000172200, № 0002921701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від
13.01.2016 №Ю-0000481701 та рішення від 10.02.2016 №002911701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 позов задоволено.

При прийнятті цієї постанови суд першої інстанції, на підставі досліджених наданих позивачем доказів, дійшов висновку про необґрунтованість заниження відповідачем податку на прибуток в сумі 43197,0000 грн., оскільки обчислення суми доходу та бази оподаткування податку на прибуток, позивачем здійснено правомірно, виходячи з договірної (контрактної) ціни товару, на підставі наданих первинних документів, тобто з врахуванням вже наданих до постачання товару продавцем, знижок; витрати на проведення рекламних заходів, відрядження, оренду авто, проведення прийомів, придбання подарунків тощо підтверджено належним чином оформленими первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та здійснені з метою збільшення доходу підприємства.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в позові суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано документи, які б підтверджували зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, а відтак не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом з порушенням вимог податкового законодавства.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ "Метабо Україна" оскаржило його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2016.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ "Метабо Україна" посилається на те, що суд апеляційної інстанції в порушення норм статей 138, 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України скасовуючи обґрунтоване, прийняте на підставі всебічно досліджених доказів, рішення суду першої інстанції, не навів у мотивувальній частині постанови жодних аргументів щодо обґрунтування наявності підстав для відмови в позові із посиланням на норми матеріального права, яким регулюються спірні правовідносини, не навів вмотивованого висновку по суті заявлених позовних вимог із зазначенням мотивів, з яких він виходив, та положення закону, яким він керувався при прийнятті постанови.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Метабо Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами даної перевірки складено акт від 13.01.2016 №2/10-36-22-01-13/35195449, в якому відображено висновок про порушення позивачем:

підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, підпункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств у сумі 43197,00 грн. за 2013 рік, та зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 361267,00 грн. за 2014 рік;

підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік в розмірі 8091,00 грн. ;

пункту 1 статті 7, пунктів 1, 2, 5 статті 9 Закону України "Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013 рік в розмірі 7939,00 грн.

На підставі названого акту перевірки, 10.02.2016 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС прийнято наступні податкові повідомлення рішення: № 0000162200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, усього на суму 53996,00 грн. (у тому числі з за основним платежем 43197,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 10799,00 грн. ; № 0000172200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 361267,00 грн. ; № 0002921701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, щодо сплати податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, усього на суму 13938,00 грн., у тому числі за основним платежем 8091,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5847,00 грн.

Також, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2016 №Ю-0000481701, згідно якої позивачу нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове соціальне страхування в сумі 7939,00 грн.

ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення від 10.02.2016 №002911701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 3970,00 грн.

Судами також встановлено, що між "Метабоверкс ГмБХ" (Постачальник) та ТОВ "Метабо Україна" укладено договір поставки 1/24,09,2007 від 24.09.2007.

Згідно договору (контракту) на поставку товарів №1/24.09.2007 від 24.09.2007 (далі - Договір поставки) постачальник Metabowerke Gmbh у пунктах основного договору: 2.1. Ціни товару зазначаються у рахунках на кожну окрему Поставку товару. 2.2. Окремі поставки товару здійснюються на підставі замовлень Покупця і оформлених на їх підставах Інвойсів, котрі є невід'ємною частино Договору. 3.1.

Ціна Поставки затверджується у відповідному замовленні та Інвойсі.

В Додатку № 2 до Договору поставки сторони домовились, що поставки Товару будуть здійснюватися по цінам, що обумовлені в Додатку № 3 від 03.12.2007 до даного Договору - специфікація цін. А в п. 4 Додатку № 4 до Договору поставки обидві сторони домовилися, що поставки Товару будуть здійснюватися по цінам зазначеним в Інвойсах. Якщо ціна на товар змінилась, відносно ціни на той самий товар, в попередньому інвойсі, Постачальник повідомляє про це Покупця протягом трьох діб з дати отримання Замовлення від Покупця. Ціни на Товар Покупця мають встановлюватися враховуючи знижку в розмірі 1%, для покриття витрат на гарантійне обслуговування Покупцем.

Тобто ціна за відрахуванням 1% є фактично зафіксованою договірною ціною, що підтверджується доданими первинними документами, які містять ціну постачання товару обумовлену заздалегідь в Договорі, тому не мають "документування про надання знижки", оскільки при здійсненні господарських операцій, які засвідченні їх складанням, надання знижки не відбувалось.

Подані позивачем вантажно-митні декларації та інвойси свідчать про те, що знижки під час продажу товару не визначено (в розрізі тлумачення Закону України "Про ціни і ціноутворення").

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про ціни і ціноутворення", знижка (знижувальний коефіцієнт) - зменшення ціни товару виробником (постачальником) під час його продажу (реалізації).

Абзацом 2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення звичайної ціни товару враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами.

Згідно з пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України у разі якщо після продажу товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Відповідно до довідки, виданою Metabowerke Gmbh за період 2013-2014 роки, щодо виконання умов Договору поставки зазначено, що ціни вказані в інвойсах, вже містять знижку 1%.

Судом першої інстанції встановлено, що в податковому обліку сума знижок також окремо не відображається, оскільки остаточна ціна продажу товарів формується вже за вирахуванням знижки, а отже, вона зменшує собівартість товару, тим самим збільшуючи чистий дохід від реалізації.

Надана знижка тотожна зменшенню контрактної ціни і відповідної бази оподаткування, тому неправомірними є висновки інспекції про необхідність внесення сум, вже врахованих в ціні знижок, на загальну суму 589520,00 грн., у тому числі по періодах: 2013 рік 227353,00 грн. та 2014 рік - 361267,00 грн. до показників в рядку 03 Декларацій "Інші доходи".

Отже, обчислення суми доходу та бази оподаткування податку на прибуток, позивачем здійснено правомірно, виходячи з договірної (контрактної) ціни товару, на підставі наданих первинних документів, тобто з врахуванням вже наданих до постачання товару продавцем, знижок.

Виходячи з вищевикладеного, висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток підприємства у сумі 43197,00 грн., у т. ч. по періодах: 2013 рік - 43197,00 грн., та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування у розмірі 361267,00 грн., у тому числі за 2014 рік - 361267,00 грн. та прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.02.2016 №0000162200 та № 0000172200 є необґрунтованим.

Підставою для нарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, щодо сплати податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної платив розмірі 8091,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 10.02.2016 № 0002921701стали висновки податкового органу щодо неутримання та неперерахування податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік, а саме: а) з виплачених грошових коштів за послуги проживання, згідно наданих документів (авансових звітів), в сумі 19 430,00 грн., а саме з коштів виплачених працівниками позивача, що перебували у відрядженні, підприємцям, що перебували на спрощеній системі оподаткування (2 група) за надані послуги з проживання, в результаті чого не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 2195,00 грн. (19430,00*15%), чим порушено підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України б) додаткового блага, а саме: з коштів перерахованих за харчування, придбання товарів та послуг (подарункова карта Брокард, алкогольні напої, послуги боулінгу та інше), вартість понесених витрат на відрядження за кордоном (оренда авто, паливо та інше) на загальну суму - 30449,79 грн., оскільки до перевірки не надано документи, які б підтверджували зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю підприємства, чим порушено підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, та занижено суму податку на доходи фізичних осіб через вищевказані порушення, на 5176,00грн. (30449,79 х 17%).

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України) зокрема у вигляді:

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України для оподаткування прибутку підприємств.

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

За приписами підпункту 170.10.1 пункту 170.10 статті 170 Податкового кодексу України доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).

У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів (підпункт 170.10.3 пункту 170.10 статті 170 Податкового кодексу України).

У відповідності до абзацу "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до підпункту "б" пункту 170.9.1 статті 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом
170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, у встановлених межах, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Тобто, витрати працівника підприємства, пов'язані з організацією та проведенням прийомів, презентацій, свят, розваг, придбанням та розповсюдженням подарунків, не вважаються надміру витраченими коштами, виданими йому під звіт, та не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб у разі, якщо такі витрати здійснені з рекламними цілями та належним чином документально підтверджені.

Відповідно до підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із підпункту 165.1.11 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.

За правилами підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення як витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Податковий агент при нарахуванні (виплаті) фізичним особам доходів у вигляді додаткового блага, зокрема при виплаті коштів, які не є заробітною платою, не пов'язані з виконанням обов'язків трудового найму та не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), повинен нарахувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок від суми такого доходу.

Таким чином, факт пов'язаності відрядження працівників підприємства з господарською діяльністю позивача виключає підстави для нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету позивачем як податковим агентом податку з доходів фізичних осіб від суми компенсованих коштів на таке відрядження, оскільки вони не є додатковим благом у розумінні податкового законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що витрати в закладах харчування, в тому числі на алкогольні напої, витрати на придбання подарунків були понесені відповідно до розпорядження керівника ТОВ "Метабо Україна" на підставі відповідних наказів "Про організацію рекламного заходу з демонстрацією (презентацією) інструмента Metabo", "Про проведення офіційних прийомів з метою проведення заходу рекламного характеру", "Про проведення рекламної акції" тощо.

Дані витрати були оформлені відповідними пакетами документів про проведення офіційних прийомів, завдяки таким заходам підприємство детально ознайомлювало клієнтів із продукцією Metabo, проводило заходи рекламного характеру, досягало домовленостей щодо оформлення замовлень на товари та розширення асортименту, що в свою чергу збільшувало доходи підприємства.

Витрати на оренду авто, паливо були понесені у закордонних відрядженнях відповідно до розпорядження керівника ТОВ "Метабо Україна" на підставі відповідних наказів про відрядження у зв'язку із відсутністю трансферу від приймаючої сторони згідно запрошень.

Відповідно до частини третьої пункту 14 Положення про відрядження ТОВ "Метабо Україна", затвердженого директором Сурма С. та фінансовим директором Івановим П. Г. 01.04.2011: "Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами). Відшкодування витрат на проїзд у таксі проводяться за умови попереднього погодження цих витрат з керівником, згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами".

Віднесення витрат на загальну суму 30449,79 грн. у зв'язку з офіційний прийом з метою проведення рекламного заходу, проведенням рекламних акцій, офіційними зустрічами у відрядженні до безпосередньої господарської діяльності підприємства, підтверджується: наказами, запрошеннями представників партнерів, програмами проведення заходу, кошторисом витрат, звітами про виконання кошторису, авансовими звітами, актами списання на рекламну роздачу, звітами про проведення рекламних акцій, маршрутними листами, звітами про відрядження, копіями закордонних паспортів з відмітками про перетинання державного кордону, посадочними талонами,

Зазначені послуги зумовлені інтересами підприємства, що оплатило такі послуги, а не метою задоволення особистих потреб запрошених представників контрагентів, а відтак такі послуги не могли надаватися як додаткові блага.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність донарахування податкових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 10.02.2016 №№ 0002921701.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

В силу положень пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

З огляду на те, що нарахування податку на доходи фізичних осіб не знайшло підтвердження під час розгляду даної справи, вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 13.01.2016 №Ю-0000481701 та рішення від 10.02.2016 №002911701 про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про порушення вимог податкового законодавства спростовуються встановленими судом першої інстанції під час розгляду даної справи обставинами.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метабо Україна" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 у справі №810/660/16 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 у справі №810/660/16 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ. В. Хохуляк Л. І. Бившева Т. М. Шипуліна