ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 820/2793/17

касаційне провадження № К/9901/31024/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (головуючий суддя - Катунов В.В.; судді: Ральченко І.М., Бершов Г.Є.) у справі № 820/2793/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаком» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2017 № 0001111402.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 09.08.2017 адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24.10.2017 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у Харківській області оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у Харківській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на неналежному дослідженні передніми судовими інстанціями обставин та матеріалів справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 18.04.2017 № 2818/20-40-14-02-08/23753268.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним неоподаткуванням податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі медикаментів та товарів медичного призначення благодійним організаціям «Благодійний фонд «Харків з тобою» та «Благодійний фонд «Асап Емс Хоттабич ».

Обґрунтовуючи свою позицію, Головне управління ДФС у Харківській області звертало увагу на: недоліки представлених на перевірку листів благодійних організацій про намір прийняти запропоновану благодійну допомогу; нечіткість здійсненого товариством маркування медичних препаратів та лікарських засобів, які надавались як благодійна допомога; ненадання позивачем документального підтвердження транспортування благодійної допомоги; невідображення благодійними організаціями «Благодійний фонд «Харків з тобою» та «Благодійний фонд «Асап Емс Хоттабич» отриманої від позивача благодійної допомоги у звітах суб`єктів малого підприємництва та звітах про фінансові результати.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.05.2017 № 0001111402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 278549,00 грн. за основним платежем та 417823,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звільняються від оподаткування операції з надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб`єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації.

Під безоплатним постачанням слід розуміти постачання товарів/послуг благодійним організаціям та набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації. У разі недотримання умов, визначених цим підпунктом, такі операції оподатковуються на загальних підставах.

На товари, які надходять як благодійна допомога від вітчизняних благодійників за цілями, визначеними статтею 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», поширюються правила маркування.

Маркування проводиться шляхом нанесення напису «Благодійна допомога. Продаж заборонено» на етикетку, ярлик або безпосередньо на зовнішню або внутрішню упаковку товару. Під час маркування товарів благодійної допомоги може використовуватися символіка благодійної організації та благодійника.

Товари маркуються таким чином, щоб під час огляду упаковки або безпосередньо товарів напис було видно повністю і чітко.

Товари благодійної допомоги маркуються благодійниками, які надають таку допомогу.

Контроль за виконанням правил маркування здійснюють місцеві органи виконавчої влади та контролюючі органи.

Благодійна допомога може надаватися у вигляді товарів, робіт, послуг, призначених для використання юридичними особами - її набувачами з метою провадження діяльності за цілями, передбаченими статтею 3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Після отримання від благодійника пропозиції щодо надання благодійної допомоги у вигляді товарів, її видів, розмірів тощо юридична особа-набувач благодійної допомоги: визначає з урахуванням рекомендацій відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування коло осіб, яким вона надаватиметься; повідомляє благодійника про намір прийняти запропоновану благодійну допомогу.

Юридичні особи-набувачі благодійної допомоги ведуть бухгалтерський та оперативний облік надходження, зберігання, розподілу та використання благодійної допомоги у вигляді товарів, робіт, послуг, а також звітність за встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, формою, яку надсилають контролюючим органам.

Для бухгалтерського обліку операцій, пов`язаних з благодійною допомогою, юридичні особи-набувачі благодійної допомоги користуються планом рахунків та інструкцією, що діють в Україні.

Юридичні особи-набувачі благодійної допомоги самостійно визначають порядок аналітичного обліку операцій, пов`язаних з благодійною допомогою, відкривають відповідні рахунки.

Юридичні особи-набувачі благодійної допомоги у своїй річній фінансовій звітності відображають: у бухгалтерському балансі - окремо кошти (товари, роботи, послуги), отримані як благодійна допомога; у звіті про прибутки та збитки - окремо вартісну величину отриманої благодійної допомоги.

У додатку (коментарі) до річного звіту робляться необхідні пояснення щодо зазначених показників діяльності, пов`язаної з благодійною допомогою.

Контроль за отриманням, зберіганням, розподілом благодійної допомоги у вигляді товарів, робіт, послуг здійснюють місцеві органи виконавчої влади, а за їх цільовим використанням - місцеві органи виконавчої влади та контролюючі органи.

У справі, яка розглядається, судами з`ясовано, що в охоплений перевіркою період позивач звертався до благодійних організацій «Благодійний фонд «Харків з тобою» та «Благодійний фонд «Асап Емс Хоттабич» з листами-пропозиціями про надання благодійної допомоги, у відповідь на які отримав від директорів цих організацій листи про намір прийняти запропоновану благодійну допомогу.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з надання благодійної допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаком» долучено до матеріалів справи належним чином оформлені копії наказів про надання благодійної допомоги, видаткових накладних про надання благодійної допомоги, актів прийому-передачі. Ці документи в повній мірі підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону здійснених господарських операцій, їх справжність й мету.

Також, позивачем подано докази на підтвердження того, що всі передані як благодійна допомога товари придбано ним у суб`єктів господарювання в Україні або ввезені на митну територію України та розмитнені відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства. Вказані товарно-матеріальні цінності оприбутковано на склад підприємства та обліковано в програмі « 1С Бухгалтерія» на підставі даних вантажних митних декларацій або видаткових накладних.

Транспортування благодійної допомоги здійснювалось її набувачами самостійно, що, відповідно, обумовлює відсутність у позивача транспортної документації.

На виконання вимог статті 197 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаком» видано наказ від 01.03.2012 «Про маркування лікарських засобів, товарів тощо при наданні благодійної допомоги», яким прийнято рішення про маркування всіх лікарських засобів та товарів, наданих благодійним організаціям написом: «Благодійна допомога. Продаж заборонено!».

Орган доходів і зборів при цьому не заперечує наявності стрічок на упаковках медичних препаратів та лікарських засобів з написом: «Благодійна допомога. Продаж заборонено!», проте вказує, що маркування зроблено з порушенням, оскільки на фотокопіях, наданих позивачем, неможливо встановити дату знімків, а на самих упаковках відсутні написи ручкою, маркером або іншим друкованим способом.

Проте, положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не вимагають нанесення напису «Благодійна допомога. Продаж заборонено» конкретним способом: ручкою, маркером чи друкованим способом, так як і не встановлюють такого механізму звітування перед контролюючим органам як надання фотознімків як доказу надання благодійної допомоги. В свою чергу, про відповідність промаркованих упаковок лікарських засобів товарам, що передавались як благодійна допомога, свідчить, як з`ясовано судами попередніх інстанцій, номенклатура торів у видаткових накладних та актах прийому-передачі благодійної допомоги, які товариством надавались для здійснення контрольного заходу.

Щодо доводів відповідача про недоліки представлених на перевірку листів благодійних організацій про намір прийняти запропоновану благодійну допомогу, то слід зазначити, що доктрина переваги суті над формою, яка є одним із концептуальних підходів до розгляду податкових спорів, полягає в тому, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій, у тому числі наявність у документах недоліків, відсутність окремих реквізитів тощо.

Посилання органу доходів і зборів на невідображення благодійними організаціями «Благодійний фонд «Харків з тобою» та «Благодійний фонд «Асап Емс Хоттабич» отриманої від позивача благодійної допомоги у звітах суб`єктів малого підприємництва та звітах про фінансові результати, суди відхилили.

Адже, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, а відтак якщо останні не виконали свого податкового обов`язку або мінімізували свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-позивача у справі права на застосування податкової пільги в разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження права на її отримання.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах: від 01.06.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Армавір» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, третя особа - Головне управління Державного казначейства України у м. Києві, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31.01.2011 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення; від 31.01.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ВІК» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, які мають враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність неоподатковуванням позивачем податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі медикаментів та товарів медичного призначення благодійним організаціям «Благодійний фонд «Харків з тобою» та «Благодійний фонд «Асап Емс Хоттабич» ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі № 820/2793/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк