ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 820/1861/17

адміністративне провадження № К/9901/22423/18

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 у складі колегії суддів: Спірідонова М.О. (головуючого), Мороко А.С., Панова М.М. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у складі колегії суддів: Григорова А.М. (головуючого), Подобайло З.Г., Тацій Л.В. у справі №820/1861/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, треті особи Головне управління Державної міграційної служби України в Київській області, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування наказу, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, треті особи Головне управління Державної міграційної служби України в Київській області, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просив скасувати п. 14 (п.п. 14.1-14.3) Наказу Державної міграційної служби України № 290 від 10.11.2016 року про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

2. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 позов задоволено.

2.1. Скасовано п. 14 (п.п. 14.1-14.3) Наказу Державної міграційної служби України № 290 від 10.11.2016 року про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Громадянин В`єтнаму ОСОБА_1 проживає в м. Харкові з 2004 року.

3.2. 13.04.2017 позивач звернувся до Головного управління ДМС України в Харківській області із заявою щодо обміну Посвідки на постійне місце проживання в Україну у зв`язку з досягненням ним 45-річного віку.

3.3. 20.04.2017 позивач отримав лист № 04/1-9267 Головного управління ДМС України в Харківській області з якого дізнався, що Посвідка постійне проживання в Україні громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасована згідно Наказу № 290 ДМС України від 10.11.2016.

3.4. Лист гр. ОСОБА_1 отримав 20.04.2017 року №04/1-9267 разом з копією витягу з Наказу №290 ДМС України від 10.11.2016 року що стосується позивача.

3.5. У Наказі № 290 ДМС України від 10.11.2016 рішення щодо скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання відповідачем прийнято на підставі висновку УДМС України в Київській області від 27.09.2016 відповідно до підпунктів 18, 25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 360, та абзацу третього пункту 2.9. наказу МВС від 15.07.2013 № 681 «Про затвердження тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.2013 за № 1335/23867 (зі змінами), з метою належного виконання покладених на ДМС завдань.

3.6. Позивач, не погоджуючись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду із вказаним позовом.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах повноважень, у спосіб та у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами норм процесуального та матеріального права, зокрема, приписів Закону України Закону України «Про імміграцію».

7. Учасники справи правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. За змістом статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

10. Відповідно до ст.1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773) іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

11. За змістом частиною 15 статті 4 Закону № 3773 іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

12. При цьому, документами, що засвідчують законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, можуть бути посвідка на постійне проживання та посвідка на тимчасове проживання.

13. Відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012р. №251 (далі - Порядок № 251), цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

14. Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку згідно ст. 9 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

15. Згідно з пунктом 16 Порядку № 251 для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 цього Порядку.

16. Пунктом 17 Порядку № 251 закріплено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов`язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в`їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

17. Відповідно до п.11 Порядку № 251 за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для оформлення посвідки на постійне проживання) або не більш як 15 днів (для оформлення посвідки на тимчасове проживання) з дня подання всіх визначених цим Порядком документів приймається рішення про видачу або відмову у видачі посвідки, яке затверджується Головою ДМС, а у разі його відсутності - заступником Голови ДМС чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником. У заяві робиться відмітка про прийняте рішення або зазначаються причини відмови у видачі посвідки.

18. Натомість, як встановлено судами, в листі ГУ ДМС в Харківській області від 20.04.2017 не вказано жодної з переліку зазначених п.11 Порядку №251 підстав для прийняття рішення про відмову в проведені оформлення посвідки на постійне проживання в Україні.

19. Судами враховано, що у 2004 році позивач отримав посвідку на постійне проживання в Україні на підставі п. 4 розд. V Закону України "Про імміграцію", якою передбачено, що вважаються такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну до 06.03.1998 р. за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В`єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в`єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02.04.1981 р., залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

20. За вказаною нормою посвідка на постійне проживання видається за заявами заінтересованих осіб без оформлення дозволу на імміграцію. На них поширюється чинність ст. 12-15 Закону України "Про імміграцію".

21. При наданні 24.04.2003 позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні ВГІРФО ГУМВС України в Київській області проводив перевірку законності залишення позивача на постійне проживання на території України та керувався положеннями Закону України "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив та надав посвідку на постійне місце проживання в Україні.

22. Судами не встановлено обставин, які б потягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію та скасування посвідки на постійне місце проживання в Україні.

23 . Відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про імміграцію" підлягає скасуванню дозвіл на імміграцію, а стаття 13 вказаного Закону встановлює вилучення посвідки на постійне місце проживання на підставі скасування дозволу на імміграцію.

24. Як встановлено судами, позивачу не надавався дозвіл на імміграцію в Україні, оскільки він прибув до України в 2004 році, а Закон України "Про імміграцію" прийнятий 07.06.2001, передбачив набуття дозволу на імміграцію позивача в силу цього Закону без окремої дії чи рішення суб`єкта владних повноважень. Позивачу в силу дії цього Закону щодо набуття права на дозвіл на імміграцію надана посвідка на постійне місце проживання в Україні без надання дозволу на імміграцію.

25. Таким чином, як обгрунтовано встановлено судами, посвідка позивача скасована без скасування дозволу на імміграцію.

26. Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано якщо: з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.

27. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про імміграцію", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

28. Тобто, підставою для вилучення у іноземця посвідки на постійне проживання в Україні є рішення компетентного органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію.

29. Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМ України від 26.12.2002р., дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органам, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держкомкордон.

30. Отже, наведені вище вимоги Закону України "Про імміграцію" положення Порядку № 1983 покладають на органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію обов`язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання.

31. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підстави для скасування рішення відділу ГІРФО ГУ МВС України в Київській області від 24.04.2003 про документування посвідкою на проживання в Україні для іноземця гр. СРВ ОСОБА_1 відсутні.

32. Колегія суддів Верховного Суду зазначає також, що при наданні позивачу посвідки на постійне місце проживання в Україні у 2003 році, ВГІРФО ГУМВС України в Київській області проводило перевірку законності залишення її на постійне проживання на території України та підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявило та надало посвідку на постійне місце проживання в Україні, а тому доводи скаржника про те, що позивачу посвідку на постійне місце проживання в Україні було надано з порушенням вимог законодавства, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими.

33. Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у Постанові від 13.03.2018 по справі №820/3610/17 (адміністративне провадження №К/9901/364/17).

34. З огляду на встановлені обставини та зазначене правове регулювання, Верховний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

35. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

36. Натомість, за змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - залишенню без змін.

39. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

40. Касаційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення.

41. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 у справі №820/1861/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, треті особи Головне управління Державної міграційної служби України в Київській області, Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування наказу - залишити без змін.

42. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко