Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №826/9599/16

адміністративне провадження №К/9901/29814/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року, прийняту у складі судді Аблова Є.В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Епель О. В. (головуючий), Костюк Л. О., Троян Н. М.

І. Суть спору:

1. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» Волкова Олександра Юрійовича (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) про:

1.1. визнання протиправними дій відповідача щодо накладення штрафу у розмірі 680,00 грн. при примусовому виконанні виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/3958/15, ВП № 50021528;

1.2. визнання протиправною та скасування постанови ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві від 13.04.2016 р. у ВП № 50021528 про накладення штрафу на ПАТ «Банк «Київська Русь» у розмірі 680,00 грн.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржувані дії та постанова вчинені (прийнята) з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність і обґрунтованість спірних дій та постанови.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. 29.12.2015 Львівським окружним адміністративним судом на виконання судового рішення у справі № 813/3958/15 було видано виконавчий лист про зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплат відшкодування в розмірі 200000,00 грн. за рахунок коштів Фонду ОСОБА_2 за договором банківського рахунку від 26.12.2013 № 3681-00, укладеним з ПАТ «Банк «Київська Русь».

5. 08.02.2016 заступником начальника ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві Мойсеєнко В.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50021528 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

6. Зазначеною постановою боржнику було надано строк сім днів з дня її винесення для виконання його зобов`язань.

7. 18.02.2016 постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2016 була отримана боржником.

8. 13.04.2016 відповідачем прийнято постанову про накладення на боржника - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» Волкова О.Ю. штрафу 680,00 грн. за невиконання рішення суду у законодавчо визначений строк, якою, зокрема встановлено факт невиконання боржником рішення суду станом на 13.04.2016.

9. Позивач, вважаючи дії відповідача щодо накладення на штрафу та зазначену постанову протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Окружним адміністративним судом міста Києва постановою від 28 лютого 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

11. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив із правомірності оскаржуваних дій та рішення відповідача, оскільки позивач у строк, установлений для добровільного виконання, вимог виконавчого документу не виконав.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати такі судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

13. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.

14. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

V. Джерела права й акти їх застосування

15. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Спірні правовідносини на час їх виникнення врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), відповідно до статті 25 якого державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

17. За змістом статті 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

18. Згідно з частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

VI. Висновок Верховного Суду

19. Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

20. При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

21. Враховуючи, що позивач у строк, установлений для добровільного виконання, вимог виконавчого документу не виконав, відповідач мав усі правові підстави для накладення штрафу, а тому діяв на підставі, межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

22. Докази виконання вимог виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/3958/15 чи вжиття заходів для його виконання, станом на дату винесення постанови про накладення штрафу 13.04.2016, позивачем державному виконавцю не надавались.

23. При цьому, постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.02.2016 ВП № 50021528 позивачем не оскаржувалась, не скасована та протиправною не визнана.

24. З приводу доводів скаржника про те, що відповідач повинен був перевірити виконання боржником рішення не пізніше наступного дня після закінчення строку на його самостійне виконання, колегія суддів зазначає, що вони не спростовують факту невиконання Банком судового рішення у строк, установлений для добровільного виконання, який закінчився 25.02.2016, що не заперечується позивачем.

25. Не спростовує вказаного факту також посилання позивача на те, що 09.03.2016 листами №№ 1395/43, 1396/43 ним було повідомлено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб щодо змін до бази даних про вкладників, серед яких зазначено ОСОБА_2 , а також, що в наступному на підставі даних відомостей Фондом внесено відповідні зміни до реєстру вкладників, оскільки вказані дії були вчинені позивачем також після закінчення строку, установленого відповідачем для добровільного виконання ним рішення суду.

26. Колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що Уповноважена особа є працівником Банку і не несе жодної відповідальності, оскільки останій, у відповідності до вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є суб`єктом владних повноважень.

27. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

28. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

29. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова Олександра Юрійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року у справі № 826/9599/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова