Історія справи

Постанова КАС ВП від 15.04.2018 року у справі №826/7417/17
Ухвала КАС ВП від 26.03.2018 року у справі №826/7417/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №826/7417/17

адміністративне провадження №К/9901/12089/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/7417/17

за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Управління освіти Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2018 року у складі головуючого судді Аблова Є. В.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у складі колегії суддів: головуючий - Безименна Н. В., судді: Бєлова Л.В. та Файдюк В. В.,

УСТАНОВИВ:

I. Суть спору

1. 09 червня 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, позивач) звернулася до суду з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , в якому просить:

1.1. визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 серпня 2015 року №493-к про звільнення ОСОБА_1 , начальника управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, 19 серпня 2015 року за сукупністю підстав, а саме: пункту 72 статті 36 Кодексу законів про працю України та пункту 5 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації з 20 серпня 2015 року;

1.3. зобов`язати Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію скасувати запис в трудовій книжці ОСОБА_1 від 19 серпня 2015 року про звільнення з посади начальника управління освіти Печерської райдержадміністрації в місті Києві;

1.4. стягнути з Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за час вимушеного прогулу з 20 серпня 2015 року по день фактичного поновлення на посаді з урахуванням утриманих податків та обов`язкових платежів.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог статті 5 Закону України «Про очищення влади» позивач не була ознайомлена із розпорядженням голови Печерської РДА в м. Києві від 05 квітня 2015 року №110-к «Про початок проведення в Печерській районній в м. Києві державній адміністрації перевірки, передбаченої статтею 5 Закону України «Про очищення влади». З моменту обізнаності про проведення люстраційної перевірки, вона направила всі необхідні документи на адресу роботодавця, що підтверджується чеком поштового відправлення з описом вкладених документів. Також, позивач вказує на протиправність посилання відповідача в оскаржуваному розпорядженні, як на підставу її звільнення на пункт 5 статті 40 КЗпП України, оскільки звільнення працівника за вказаною нормою може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник або письмової згоди працівника. Позивачка посилається на те, що станом на день звільнення вона перебувала на лікарняному у зв`язку із складною вагітністю, що на думку останньої, виключає можливість її звільнення згідно пункту 5 статті 40 КЗпП України. Окремо позивач звертає увагу на те, що у період з 11 червня по 11 вересня 2015 року юридичного управління освіти Печерської РДА в м. Києві (на момент її звільнення) не існувало. Крім того, в порушення вимог статті 47 та 116 КЗпП України відповідач у день звільнення не провів з нею розрахунок та не видав трудову книжку з копією розпорядження.

3. Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення заявлених позовних вимог, просили відмовити у їх задоволенні, оскільки вважають спірне розпорядження законним, при його видачі відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством. Наголосили на тому, що звільнення позивача з роботи було проведено відповідно до вимог пункту 5 статті 40 КЗпП України, через тривалу тимчасову непрацездатність позивача, яка складала більше чотирьох місяців поспіль та відповідно до приписів пункту 72 статті 36 Кодексу законів про працю України, оскільки посадовою особою не подано у визначеному законом порядку згоду на проведення перевірки та пакет документів для проведення перевірки у відповідності до вимог Закону України "Про очищення влади".

4. Представник третьої особи в судовому засіданні також заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, просив відмовити у їх задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. ОСОБА_1 з 03 червня 2013 року працювала на посаді начальника управління освіти Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як така, що пройшла за конкурсом.

6. Розпорядженням голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 19 серпня 2015 року № 493-к ОСОБА_1 була звільнена із займаної посади за сукупністю підстав, а саме: - пункту 72 статті 36 КЗпП України, з підстав передбачених Законом України «Про очищення влади» та за пунктом 5 статті 40 КЗпП України, за нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

7. Звільнення позивачки із займаної посади погоджено Департаментом освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та головою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

8. Листом від 19 серпня 2015 року №105/01-2610/В-20 відповідач повідомив позивачку за реєстрацією її місяця проживання про необхідність отримання трудової книжки у зв`язку зі звільненням, однак лист повернувся на його адресу з незалежних від відповідача причин.

Щодо звільнення на підставі пункту 72 частини першої статті 36 КЗпП України

9. На виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 1025-р «Про затвердження плану проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади» розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 05 березня 2015 року №110-к «Про початок проведення в Печерській районній в м. Києві державній адміністрації перевірки, передбаченої статтею 5 Закону України «Про очищення влади», встановлено розпочати і провести таку перевірку з 16 березня 2015 року по 31 травня 2015 року щодо заступника голови районної державної адміністрації, заступника керівника апарату, керівників структурних підрозділів районної державної адміністрації, в тому числі апарату.

10. 27 березня 2015 року на виконання вимог пункту 6 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади», Печерська районна державна в м. Києві державна адміністрація направила ОСОБА_1 за офіційною адресою реєстрації її місця проживання рекомендований з повідомленням лист №1050/01-879/в-17, в якому позивача було повідомлено про початок перевірки відповідно до розпорядження від 05 березня 2015 року №110-к та необхідність подати до Печерської районної державної в м. Києві адміністрації відповідні документи.

11. Вказаний лист повернувся до районної державної адміністрації із позначкою «за закінченням терміну зберігання».

12. Станом на 31 травня 2015 року заява про згоду на проведення перевірки та пакет документів для проведення перевірки позивачем надані не були. Такі документи надійшли від позивача лише 05 червня 2015 року.

13. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та її представник однозначно стверджували, що заява та документи, необхідні для проведення перевірки позивача на виконання Закону України «Про очищення влади» були надіслані до відповідача саме 26 травня 2015 року і тільки після того, як представником відповідача надано було докази того, що 26 травня 2015 року позивачем було надіслано заяву про надання їй щорічної основної відпустки з 27 травня 2015 року тривалістю 15 календарних днів, позивач змінила свої пояснення та зазначила, що заява про проведення перевірки нею була направлена вдруге 04 червня 2015 року.

14. Поряд з цим до матеріалів справи долучено копії експрес-накладної №59000113263047, за змістом якої заява про проведення перевірки та відповідні документи позивачем були направлені на адресу відповідача лише 04 червня 2015 року.

Щодо звільнення за пунктом 5 статті 40 КЗпП України

15. Позивачка у період з 27 січня 2015 року до 29 травня 2015 року не працювала, що підтверджується листками непрацездатності, зокрема: з 27 січня 2015 року серія АГЗ № 681555, стати до роботи 05 лютого 2015 року; з 05 лютого 2015 року серія АГЧ №727155 , стати до роботи 07 лютого 2015 року; з 09 лютого 2015 року серія АГЧ № 074470 , стати до роботи 21 лютого 2015 року; з 23 лютого 2015 року серія АГЧ №851659 , стати до роботи 21 березня 2015 року; 23 березня 2015 року серія АГЧ № 592061 , стати до роботи 11 квітня 2015 року; з 14 квітня 2015 року серія АГЧ № 741506 , стати до роботи 25 квітня 2015 року; 27 квітня 2015 року серія АГЧ № 434138 , стати до роботи 09 травня 2015 року; з 12 травня 2015 року серія АГЧ № 890412 , стати до роботи 29 травня 2015 року.

16. Згідно з вказаними листками непрацездатності причиною непрацездатності зазначено загальне захворювання. Докази на підтвердження того, що тимчасова непрацездатність позивача була пов`язана з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, вагітністю та пологами, та давала право на більш тривалий строк збереження за нею робочого місця на час її непрацездатності, в матеріалах справи відсутні.

17. Листом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової працездатності від 21 травня 2015 року №105/01-1652/В-12 заступнику голови Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Невмержицькому А. повідомлено про те, що лист непрацездатності позивача з 10 березня 2015 по 20 березня 2015 року продовжено необґрунтовано. Також, у відповідності до інформації наданої вказаним листом, видані позивачу у 2014 році листи непрацездатності, частково визнані такими, що видані та продовжено необґрунтовано, що свідчить про недобросовісну поведінку позивача щодо виконання покладених на неї трудових обов`язків.

18. З 29 травня 2015 року та в подальшому посадові обов`язки начальника Управління освіти Печерської районної в м. Києві державної адміністрації виконував ОСОБА_3

19. У період з 29 травня 2015 року по 18 червня 2015 року і в подальшому до моменту звільнення заробітна плата позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, а отримані позивачем кошти є оплатою за листками непрацездатності.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення

20. 25 листопада 2018 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

21. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки позивачка упродовж більш ніж чотири місяці була відсутня на робочому місці, а також не подала у строк, визначений чинним законодавством, заяву про те, що до неї застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або про те, що до неї не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

ІV. Касаційне оскарження

22. На зазначене рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції позивачкою подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 02 травня 2019 року.

23. У касаційній скарзі позивачка вказує, що станом на 05 червня 2015 року вона не перебувала на «лікарняному» про що свідчить її перебування на курсах з післядипломного підвищення кваліфікації у Київському університеті імені Б. Грінченка з 02 червня 2015 року по 18 червня 2015 року, а також відсутність листків непрацездатності за цей період.

24. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини (справи «Рисовський проти України», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Лелас проти Хорватії») стверджує, що її звільнення після спливу строку, визначеного частиною третьою статті 4 Закону України «Про очищення влади» є порушенням відповідачем принципу належного урядування.

25. На думку позивачки, внаслідок порушення відповідачем триденного строку звільнення з моменту спливу строку на подання відповідної заяви, вона була позбавлена суб`єктивного права на захист від незаконного звільнення.

26. Незаконним, на думку позивача, є її звільнення за сукупністю підстав, встановлених пунктом 5 статті 40 КЗпП України та пунктом 72 статті 36 КЗпП України.

27. За доводами позивача суд апеляційної інстанції не надав оцінки її аргументам щодо недотримання відповідачем термінів звільнення на підставі пункту 72 статті 36 КЗпП України.

28. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 804/2684/16, позивачка вказує на безпідставне не врахування цієї постанови судом апеляційної інстанції.

29. Позивач вважає, що оскільки її тимчасова непрацездатність підтверджена вісьмома листками непрацездатності, з різними захворюваннями та з певними перервами у часі, а пункт 5 частини першої статті 40 КЗпП України передбачає, що період тимчасової непрацездатності є безперервним, то суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що відповідачами доведено факт безперервності захворювання та правомірного звільнення позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України.

30. Позивач зазначає, що відповідачем не надано до суду табель обліку робочого часу, а її перебування на курсах підвищення кваліфікації не свідчить про невихід позивача на роботу саме з 29 травня 2015 року.

31. У зв`язку із наведеним позивачка просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

32. 07 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Стрелець Т. Г. касаційну скаргу залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Підставами для залишення касаційної скарги без руху Судом визначено пропуск строку на касаційне оскарження та відсутність клопотання позивача про його поновлення.

33. 20 травня 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання позивачки про поновлення строку на касаційне оскарження.

34. 23 травня 2019 року Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 456/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

35. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 24 травня 2019 року визначено склад суду: головуючий суддя Шевцова Н. В. (суддя-доповідач), судді Кашпур О. В., Уханенко С. А.

36. 28 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою за наслідком усунення позивачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано із Запорізького окружного адміністративного суду справу № 808/2353/16.

37. 07 червня 2019 року справа № 808/2353/16 надійшла до Верховного Суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

38. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

39. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

42. Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

43. Статтею 51 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Щодо звільнення на підставі пункту 72 частини першої статті 36 КЗпП України

44. Частиною першою статті 1 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон №1682-VII) визначено, що очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

45. Згідно із пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1682-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

46. Відповідно до частини першої та другої статті 4 Закону № 1682-VII особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява). Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.

47. Наслідком не подання такої заяви, у строк визначений частиною другою статті 4 Закону № 1682-VII або подання заяви, у якій особа повідомляє про те, що до неї застосовується заборона, зазначена у частині третій або четвертій статті 1 цього Закону, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви не пізніш як на третій день після подання такої заяви та застосування до неї відповідної заборони відповідно (частина третя статті 4 Закону № 1682-VII).

48. Відповідно до пункту 72 частини першої статті 36 КЗпП України (тут і далі по тексту у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) однією з підстав припинення трудового договору є підстави, визначені Законом України «Про очищення влади».

Щодо звільнення на підставі пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України

49. На підставі пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках нез`явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв`язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

50. Частиною 3 статті 40 КЗпП України встановлено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

51. Стаття 43-1 КЗпП України визначає, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: ліквідації підприємства, установи, організації; незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу; звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації; звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації; звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян; звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

52. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. Частиною першою статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

VІ ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо звільнення за пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП України

54. Зміст диспозиції пункту 5 частини першої статті 40 КЗпП України визначає одночасну наявність двох складових - певний проміжок часу, протягом якого працівник не з`являвся на роботу та факт безперервної непрацездатності працівника упродовж цього часу. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових виключає можливість застосування цієї норми, як підстави звільнення з роботи. Таким чином, підставою для звільнення працівника на підставі вказаної норми КЗпП України є обґрунтованою за умови спливу безперервного чотирьох місячного строку непрацездатності працівника та його не вихід на роботу протягом цього часу. При цьому, така непрацездатність не має бути пов`язана із певним захворюванням, при якому законодавство встановлює триваліший строк збереження місця роботи (посади), трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, відпусткою по вагітності або пологам. Суд звертає увагу, що не зважаючи на підстави захворювання вихід працівника на роботу хоча б на один день перериває чотиримісячний строк, і надалі цей строк має обчислюватися спочатку. Таким чином, у разі якщо працівник став до роботи, навіть якщо до цього хворів понад зазначені строки, його звільнення не може вважається незаконним.

55. Зазначена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №809/763/14.

56. Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до листів непрацездатності позивача причиною її непрацездатності є загальне захворювання, а приступити до роботи вона мала 29 травня 2015 року.

57. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 травня 2015 року позивач до роботи не приступила та на робоче місце не вийшла.

58. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що перебування позивача з 29 травня 2015 року на курсах післядипломного підвищення кваліфікації у Київському університеті імені Б. Грінченка, на підставі наказу в.о. директора Печерської гімназії № 75, не може вважатися виходом на роботу, оскільки основним місцем роботи позивача є Управління освіти Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, а не Печерська гімназія № 75. При цьому, встановлені обставини справи свідчать, що будь-яких рішень про направлення ОСОБА_1 уповноваженими особами відповідача для підвищення кваліфікації не приймалось.

59. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за таких обставин тимчасова непрацездатність позивача не була пов`язана з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, вагітністю та пологами, та не давала права відповідачу на більш тривалий строк збереження за нею робочого місця на час її непрацездатності. Таким чином, суди дійшли обрунтованого висновку, що звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП України є законним.

60. Доводи позивача, що всупереч вимогам частини 1 статті 43 КЗпП України її було звільнено без попередньої згоди профспілкового комітету, Верховний Суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до пункту 7 частини першої статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади органами місцевого самоврядування.

61. Посилання позивача в касаційній скарзі, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки всім доводам, викладеним у позові, Верховний Суд вважає безпідставними, оскільки суди здійснили узагальнюючі висновки по кожному доводу позивача, наведеному у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Щодо звільнення на підставі пункту 72 частини першої статті 36 КЗпП України

62. Матеріалами справи підтверджено, що заява та документи, необхідні для проведення перевірки позивачки в строк, встановлений частиною другою статті 4 Закону №1682-VII, нею не подавалися.

63. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та її представник однозначно стверджували, що на виконання Закону України «Про очищення влади» заява та документи, необхідні для проведення перевірки позивача були надіслані відповідачу 26 травня 2015 року і тільки після того, як представником відповідача було надано докази, що 26 травня 2015 року позивачем надіслано заяву про надання їй щорічної основної відпустки з 27 травня 2015 року тривалістю 15 календарних днів, позивач змінила свої пояснення та зазначила, що заява про проведення перевірки нею була направлена лише 04 червня 2015 року, тобто з пропуском встановленого строку.

64. Вимоги частини третьої статті 4 Закону України «Про очищення влади» визначають, що неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Вказана норма не пов`язує термін щодо початку спливу строку на подання заяви із датою доведення рішення про початок проведення перевірки до особи або можливість продовження такого строку. Неподання заяви відповідно до вимог цього Закону не звільняє таку особу від наслідків, які ним передбачені.

65. Вказана правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року № 826/7019/16.

66. Верховний Суд зазначає, що неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року справі № 804/2684/16, є обґрунтованим, оскільки у справі, на яку посилається позивачка, неможливість подання працівником заяви на виконання Закону України «Про очищення влади» мотивована тим, що на час виникнення обов`язку її подання, він був звільнений із займаної посади і об`єктивно не мав правових підстав для подання такої заяви. У справі, яка розглядається, враховуючи, що на час виникнення у позивача обов`язку на виконання Закону України «Про очищення влади» подати відповідну вона не була звільнена та перебувала на посаді, має місце іншій характер правовідносин.

67. Одним із доводів позивача є посилання на порушення відповідачем принципу належного урядування.

68. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).

69. Стверджуючи про порушення вимог вказаного принципу позивач, зазначає про порушення її суб`єктивних прав внаслідок звільнення з посади лише 19 серпня 2015 року, а не 05 червня 2015 року. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що тривалість процедури звільнення викликана не протиправними діями державних органів, а необхідністю дотримання вимог Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 року №1374, та передбаченої цим Порядком процедури погодження звільнення позивача.

70. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів про дотримання державними органами належної процедури звільнення позивачки, визначеної національним законодавством, та дотримання відповідних вимог, спрямованих на забезпечення її трудових прав позивачки, а не про свавільне зволікання із звільненням.

71. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо незаконності звільнення позивача через визначення відповідачем двох підстав для їх звільнення, оскільки ці дві підстави співпали у часі. При цьому звільнення за пунктом 7-2 частини першої статті 36 КЗпП є наслідком невиконання особами, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, безумовного обов`язку щодо подання заяви про застосування до них заборон, визначених частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або про те, що до них не застосовуються відповідні заборони.

72. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VІІ Судові витрати

73. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у справі № 826/7417/17 залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Шевцова

Судді О. В. Кашпур

С. А. Уханенко