Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.06.2019 року у справі №825/680/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа №825/680/16

провадження №К/9901/6378/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А.

суддів: Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у справі №825/680/16 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Хари Наталії Станіславівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання протиправним та скасування запису в Державному реєстрі іпотек про зміну умов обтяження квартири,

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У квітні 2016 ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Хари Наталії Станіславівни, за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в якому просив суд визнати протиправним та скасувати запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 6543656) про заміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , внесений 27.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» здійснив реєстрацію без врахування того, що заміна іпотекодержателя суттєво впливає на законні права та інтереси іпотекодавця. На думку позивача, договір купівлі-продажу прав вимоги, укладений між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2012 не є підставою за нормами законодавства для здійснення реєстраційної дії про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та заміну особи іпотекодержателя.

3. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі №825/680/16 (суддя Житняк Л.О.) позов задоволено, визнано протиправним та скасовано запис в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 6543656) про заміну умов обтяження квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , внесений 27.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною.

4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у справі №825/680/16 (головуючий суддя Літвіна Н.М., судді Ганечко О.М., Чаку Є.В.) постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 у справі №825/680/16 залишено без змін.

5. Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» з вищевказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин справи, просить суд скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у справі №825/680/16 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.07.2016 відкрито касаційне провадження у справі № 825/680/16.

У зв`язку з початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали справи передано до Верховного Суду та розподілено на колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М.М., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

У зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати головуючого судді Гімона М.М., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду, було проведено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Єзерова А.А., суддів Стеценка С.Г., Чиркіна С.М.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» було укладено кредитний договір від 07.02.2008 № 2402/0208/71-010 (кредит фізичній особі на купівлю та під заставу нерухомості), за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 34 600 доларів США на строк з 07.02.2008 по 05.02.2038 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних.

8. 07.02.2008 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В. за №1142, в забезпечення належного виконання позивачем вимог ВАТ «Сведбанк» за кредитним договором від 07.02.2008 №2402/0208/71-010.

9. На забезпечення виконання основного зобов`язання позивач передав в іпотеку ВАТ «Сведбанк» належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

10. 07.02.2008 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В. за №1143/49 накладена заборона відчуження квартири, яка належить позивачу, до припинення договору іпотеки.

11. Між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» продав (відступив) права вимоги та передав їх, а ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі по договору від 07.02.2008 року №2402/0208/71-010.

12. На підставі зазначеного договору, 27.12.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною прийнято рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснено заміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк», за наслідками чого, до Державного реєстру іпотек внесено відповідні зміни.

Вважаючи зазначені дії протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Чернігівський окружний адміністративний суд і Київський апеляційний адміністративний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що документом, що підтверджує перехід речового права на нерухоме майно, в даному спорі має бути додатковий договір або додаткова угода про внесення змін до договору іпотеки від 07.02.2008, тоді як відповідно до відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта спірний реєстраційний запис вчинено відповідачем на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 25.05.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г.

14. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові також вказав, що Київський апеляційний адміністративний суд у справі № 826/22237/15 надав правову оцінку договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, та такий договір визнано в судовому порядку не належним документом, який може бути підставою для внесення запису в державному реєстрі іпотек про зміну умов обтяження та визначення іпотекодержателем саме ПАТ «Дельта Банк».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції невірно застосував преюдицію, пославшись на обставини, встановлені у справі № 826/22237/15.

16. На думку скаржника, єдиним документом, що підтверджує факт переходу речового права на нерухоме майно та набуття статусу іпотекодержателя новим кредитором є договір, яким здійснено відступлення та набуття права вимоги за правочинами.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

18. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом.

19. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття постанови судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

20. Наведені норми узгоджуються з положеннями ст.ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

21. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

22. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

23. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

24. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

25. Як установлено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням нотаріуса про державну реєстрацію змін умов обтяження нерухомого майна, а саме спірної квартири, яка є предметом іпотечного договору, та, як наслідок, реєстрації третьої особи як іпотекодержателя цього майна.

Проте заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третьою особою прав іпотекодержателя.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення Нотаріуса як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

26. Суди першої та апеляційної інстанцій розглядали справу за позовом ОСОБА_1 як публічно-правовий спір.

Проте з установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем та третіми особами) у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартири позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

27. Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), Верховний Суд вважає, що цей спір є не публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 826/7619/16, від 12.03.2019 у справі №826/7080/16.

28. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення; далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України).

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи суб`єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов`язані з виконанням умов кредитного та іпотечного договорів, а також договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами, Верховний Суд дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, а тому має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

29. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно зі ст. 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.

30. За приписами ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (п. 1).

Згідно з ч. 1 ст. 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Окремо Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що судова практика у справі №826/22237/15, на яку послався апеляційний адміністративний суд та з якою не погоджується скаржник, не береться до уваги, так як за висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/7619/16 спори у подібних правовідносинах не належать до юрисдикції адміністративних судів і не мають розглядатись адміністративними судами по суті спору.

Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у справі №825/680/16 скасувати.

Провадження у справі № 825/680/16 закрити.

Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя C.Г. Стеценко

Суддя С.М. Чиркін