Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №825/2418/16

провадження №К/9901/24414/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції

за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства рибного господарства України, Ліквідаційної комісії Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (судді Скалозуб Ю. О., Житняк Л. О., Д`яков В. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (судді Шурко О. І., Василенко Я. М., Степанюк А. Г.).

І. Суть спору

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державного агентства рибного господарства України (надалі також Держрибагентство), Ліквідаційної комісії Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Держрибагентства від 29 листопада 2016 року № 85 ТО «Про звільнення ОСОБА_1 »;

1.2. зобов`язати Держрибагентство поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області;

1.3. стягнути з ліквідаційної комісії Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ліквідація юридичної особи, де працював позивач, фактично не відбулася, оскільки функції та завдання ліквідованого органу покладено на інший орган, а тому вважає, що процедура його звільнення не відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того зауважив, що законодавцем установлено необхідність пропозиції роботи на тому ж підприємстві, однак відповідачем не дотримано щодо позивача встановленої вимоги.

3. Відповідачі позов не визнали. У запереченнях проти позову та під час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій наполягали на законності звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі також КЗпП) та зазначали, що організація, у якій працював позивач, ліквідується, а тому останній може бути прийнятий у новоутворений територіальний орган Держрибагентства лише за умови успішного проходження конкурсу.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 з 20 серпня 2009 року обіймав посаду начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області; з 13 вересня 2012 року переведений до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області; з 14 вересня 2012 року призначений на посаду начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області.

5. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства» (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2016 року № 86) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Держрибагентства за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1 постанови), правонаступником майна територіальних органів Держрибагентства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Держрибагентство (пункт 3 постанови).

6. 30 листопада 2015 року Держрибагентством видано наказ № 369 «Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України», яким, окрім іншого, передбачено ліквідувати до кінця 2015 року як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства України згідно з Додатком № 1; утворити комісії з ліквідації територіальних органів Державного агентства рибного господарства України та затвердити голів комісій, в тому числі і Комісію з ліквідації Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області; затвердити орієнтовний план заходів, пов`язаних із ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України; попередити начальників та заступників начальників територіальних органів про наступне вивільнення у зв`язку із ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України.

7. Позивача ознайомлено з попередженням про його подальше вивільнення від 2 грудня 2015 року.

8. Наказом Держрибагентства від 29 листопада 2016 року № 85-ТО ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області у зв`язку з ліквідацією Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області як юридичної особи публічного права відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП.

9. Уважаючи цей наказ протиправним, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 19 квітня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, в позові відмовив.

11. Такі свої рішення суди мотивували тим, що оскільки Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області ліквідовано, про наступне вивільнення позивача попереджено в установленому порядку, а тому звільнення позивача відбулося правомірно. Останній, своєю чергою, не скористався своїм правом щодо участі у конкурсі на заміщення вакантних посад у новоутворених територіальних органах Держрибагентства.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судомами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

13. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити рішення про задоволення заявлених ним позовних вимог.

14. Держрибагентство подало заперечення на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. Оцінка Верховного Суду

15. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

17. Відповідно до стаття 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

18. З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

19. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

20. Суди першої та апеляційної інстанцій наведеного не дотримались.

21. Передусім Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з додатком 2 до вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 894 «Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства» утворено нові територіальні органи Держрибагентства, серед яких Управління Державного агентства рибного господарства у Чернігівській області.

22. Верховний Суд України в постановах від 4 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

23. Суди першої й апеляційної інстанцій наведене не врахували та дійшли передчасного висновку про те, що у випадку, що розглядається, відбулась ліквідація територіальних органів Держрибагентства, що потягнуло подальший поверхневий аналіз спірних правовідносин.

24. Так, суди належним чином не дослідили дотримання з боку Держрибагентства трудового законодавства та законодавства про державну службу. Зокрема, судами в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не досліджено питання наявності у новостворених територіальних органах Держрибагентства вакантних посад станом на момент звільнення позивача, які би могли бути запропоновані йому відповідно до його кваліфікації, не витребувано та не проаналізовано відповідних штатних розписів тощо, та, відповідно, не з`ясовано, чи було Держрибагентство обтяжено обов`язком працевлаштування позивача у новоствореному територіальному органі (територіальних органах).

25. Своєю чергою, суд касаційної інстанції у силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

VІ. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

26. Зважаючи на викладене та приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

27. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини із урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

VІІ. Судові витрати

28. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року у справі № 825/2418/16 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова