Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.02.2018 року у справі №817/16/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №817/16/17

провадження №К/9901/24253/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу

за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Гломба Ю. О., суддів: Жуковської Л. А., Сала А. Б., та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Охрімчук І. Г., суддів: Капустинського М. М., Моніча Б. С.

І. Суть спору

1. У січні 2017 року арбітражний керуючий Тихончук Леся Хотіївна звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 06 грудня 2016 року № 1693/7 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення дисциплінарної комісії, за наслідками розгляду подання від 30 вересня 2016 року № 314, ухвалене без участі позивача, без врахування її пояснень, ступеню вини, тяжкості вчиненого нею проступку та без зазначення підстав такого стягнення, чітко визначених чинним законодавством.

2.1. Крім того, зазначає, що про наказ від 06 грудня 2016 року № 1693/7 дізналася лише 30 грудня 2016 року з відомостей веб-сайту Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

2.2. Стверджує, що дисциплінарною комісією під час ухвалення відповідного рішення не надано жодної оцінки діям позивача та не перевірено відповідність акту перевірки вимогам законодавства, а відтак, на думку позивача, здійснено необ`єктивний та упереджений розгляду всіх фактичних обставин.

2.3. Вказує, що дисциплінарне стягнення у вигляді попередження накладається на арбітражного керуючого лише у разі встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей, або відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки.

2.4. Вважаючи, що наказ від 06 грудня 2016 року № 1693/7, яким застосовано до позивача дисциплінарне стягнення, є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про його скасування.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. У період з 07 вересня 2016 року по 09 вересня 2016 року Головним територіальним управлінням юстиції у Хмельницькій області (далі - ГТУЮ у Хмельницькій області), на підставі доручення Міністерства юстиції України від 11 липня 2016 року № 1069/18877-0-33-16/9.4, проведено позапланову невиїзну перевірку відносно ОСОБА_1 , яка здійснює діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі свідоцтва від 02 квітня 2013 року № 248, за наслідками якої складено довідку від 09 вересня 2016 року № 25 та акт від 20 вересня 2016 року № 29.

4. Згідно з висновками вказаного акта перевірки, ГТУЮ у Хмельницькій області встановлено порушення арбітражним керуючим:

вимог частини четвертої статті 50 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII), а саме: договори купівлі-продажу майна підприємства-банкрута придбаного на аукціоні укладені між ліквідатором ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів" ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не посвідчені нотаріально;

вимог пункту 1 частини другої статті 98 Закону № 2343-XII в частині недотримання вимог абзацу 2 частин и сьомої статті 115 Закону № 2343-XII, а саме: витрати арбітражного керуючого, які безпосередньо не пов`язані з виконанням ОСОБА_1 повноважень ліквідатора ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів" не схвалені та не погоджені комітетом кредиторів;

вимог частини третьої статті 98 Закону № 2343-XII, з урахуванням вимог частини першої статті 98 Закону № 2343-XII, частини восьмої статті 26 Закону № 2343-XII та статті 65 Закону № 2343-XII, а саме: ліквідатор ОСОБА_1 під час реалізації своїх прав та обов`язків діяла недобросовісно, нерозсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано, зокрема будучи організатором аукціону не скликала зборів комітету кредиторів з метою визначення складу майна щодо продажу його частинами, що призвело до затягування термінів ліквідаційної процедури та збільшення витрат на її проведення;

вимог статті 55 Закону № 2343-XII, а саме: ліквідатором та одночасно організатором аукціону з продажу майна боржника визнано аукціон таким, що не відбувся з підстав не передбачених Законом;

вимог статті 57 Закону № 2343-XII, а саме: початкова вартість майна ВАТ "Сарненський комбінат хлібопродуктів" виставленого на реалізацію не відповідає вартості визначеній ПП ЕКФ "Приватна справа", що є ринковою вартістю;

вимог пунктів 4, 5 частини другої статті 98 Закону № 2343-XII та абзацу 4 пункту 3.4 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 липня 2013 року за № 1113/23645 (далі - Порядок № 1284/5), а саме: не в повній мірі надано документи необхідні для проведення перевірки, зокрема щодо надходження та розподілу коштів;

вимог частини першої статті 45 Закону № 2343-XII, а саме: не здійснено розподіл коштів згідно з черговістю погашення вимог кредиторів;

вимог пункту 1.2 частини першої та пункту 2.3 частини другої розділу III Правил організації діловодства та архіву арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 15 березня 2013 року № 447/5, а саме: не забезпечено своєчасне отримання та реєстрацію доставленої в установленому законодавством порядку кореспонденції.

5. Так, на підставі акта перевірки від 20 вересня 2016 року № 29 та листа ГТУЮ у Хмельницькій області від 21 вересня 2016 року № 3718-2016/5-1-336/2740-2016, Департаментом з питань судової роботи та банкрутства 30 вересня 2016 року внесено на розгляд Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) подання № 814 про накладення дисциплінарного стягнення, за результатами розгляду якого прийнято рішення про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

6. На підставі прийнятого Дисциплінарною комісією рішення Міністерством юстиції України видано оскаржуваний наказ від 06 грудня 2016 року № 1693/7 та внесено відповідні зміни до Єдиного реєстру арбітражних керуючих.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

7.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 06 грудня 2016 року № 1693/7 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.

8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що комісією не надано жодної оцінки діям арбітражного керуючого та не перевірено відповідності акта перевірки вимогам законодавства, а відтак наказ Міністерства юстиції України від 06 грудня 2016 року № 1693/7 виданий з порушенням вимог діючого законодавства.

9. Зазначена позиція була підтримана і Житомирським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

IV. Касаційне оскарження

10. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

11. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції, що примірник акту перевірки направлено на адресу позивача рекомендованим листом, а також електронною адресою, про що свідчать надані підтвердження про таке надсилання та вручення позивачу.

11.1. Наголошує, що висновок судів щодо необхідності наведення у поданні переліку всіх порушень, вчинених позивачем спростовується пунктом 7.2 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 № 1284/5.

11.2. Крім того суди не звернули увагу, що позивачем протягом року після винесення припису № 4 від 06 квітня 2016 року щодо недопущення арбітражним керуючим у подальшій діяльності аналогічних порушень вчинено порушення, аналогічне вчиненому, а саме порушено вимоги абзацу 4 частини другої статті 98 Закону № 2343-XII.

12. Водночас позивач у своєму запереченні вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

14. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Правова основа діяльності арбітражних керуючих врегульована Законом № 2343-XII.

18. Організація та порядок проведення державним органом з питань банкрутства перевірок діяльності арбітражних керуючих, а також порядок накладання на них дисциплінарних стягнень за результатами заходів контролю визначений Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1284/5).

19. Так, за змістом розділу ІІ Порядку № 1284/5 встановлено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.

Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.

Здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих складається з таких етапів:

проведення перевірки, складання довідки про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого;

надання арбітражним керуючим комісії заперечень щодо Довідки та (або) усунення зазначених у Довідці порушень;

складення акта перевірки з урахуванням Довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.

Строк проведення перевірки не може перевищувати для позапланової - трьох робочих днів.

21. Згідно з пунктом 6.7 Порядку № 1284/5 акт перевірки складається у двох примірниках, один з яких надається арбітражному керуючому, який перевірявся, або його представнику, другий зберігається в органі контролю.

Невід`ємною частиною акта перевірки, який залишається на зберігання в територіальному органі з питань банкрутства, є Довідка з копіями усіх документів, на які у ній є посилання, пояснення, зауваження, заперечення та документи, надані арбітражним керуючим, та (або) докази усунення виявлених під час перевірки порушень, а також Висновок (у разі якщо територіальний орган з питань банкрутства було зобов`язано надіслати Довідку до Мін`юсту для проведення її аналізу).

22. Пунктом 6.8 Порядку № 1284/5 обумовлено, що факт отримання примірника акта перевірки засвідчується особистим підписом та печаткою арбітражного керуючого або особистим підписом його представника.

У разі відмови від підписання акта перевірки чи відсутності арбітражного керуючого у час та в місці, визначені органом контролю для підписання акта перевірки, голова комісії робить в акті перевірки запис про те, що арбітражний керуючий від підписання акта перевірки відмовився або про його відсутність. У такому випадку акт перевірки не пізніше наступного робочого дня надсилається арбітражному керуючому рекомендованим листом та електронною поштою.

23. Відповідальність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) передбачена у статті 107 Закону № 2343-XII, у відповідності до частин другої, третьої якої арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом.

Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення.

24. Приписами статті 105 Закону № 2343-XII визначено, що дисциплінарними проступками арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) є винне невиконання або неналежне виконання обов`язків арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

25. Підстави накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення містяться у пункті 7.1. Порядку № 1284/5 та передбачають:

встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей;

вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому;

невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю;

відмова арбітражного керуючого в проведенні перевірки;

грубе порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута);

встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства України, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади;

винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

26. За змістом пункту 7.2. Порядку № 1284/5 подання повинно містити висновок структурного підрозділу Мін`юсту щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками.

27. Приписами частин п`ятої, шостої статті 108 Закону № 2343-XII обумовлено, що рішення дисциплінарної комісії приймаються на її засіданнях шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії. Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі присутності не менше п`яти членів комісії.

Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії.

28. Згідно зі статтею 109 Закону № 2343-XII дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є:

1) попередження;

2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення.

Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

29. Пунктом 7.5. Порядку № 1284/5 передбачено, що рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

30. Положеннями пункту 7.6. Порядку № 1284/5 встановлено, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

31. Відповідно до пункту 7.6.1. Порядку № 1284/5 на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у разі: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки.

32. Згідно з пунктом 7.6.2. Порядку № 1284/5 на арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

VI. Позиція Верховного Суду

33. Аналіз наведених правових норм свідчить, що прийняттю рішення про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення передує проведення заходів контролю, за результатами яких складається акт з урахуванням довідки, заперечень та усунутих арбітражним керуючим порушень.

34. Системний аналіз статей 105, 107 Закону № 2343-XII дає підстави для висновку, що арбітражний керуючий може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яким вважається винне невиконання або неналежне виконання ним своїх обов`язків. Накладення дисциплінарного стягнення на арбітражного керуючого здійснюється на підставі рішення Міністерства юстиції України, який є державним органом з питань банкрутства, за поданням Дисциплінарної комісії і при визначенні його виду враховується ступінь вини, тяжкість вчиненого проступку, наявність раніше застосованих дисциплінарних стягнень, а також інші обставини вчинення арбітражним керуючим порушення.

34. Водночас, положення пунктів 7.6.1 та 7.6.2 Порядку № 1284/5, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, чітко розмежовували види відповідальності арбітражного керуючого за вчинення конкретних порушень.

35. Судами встановлено, що як довідка про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого, так і примірник акту перевірки позивачем не отримано, про що свідчать записи Голови комісії 'на час підписання довідки арбітражний керуючий не з`явилася" та "на час підписання акта арбітражний керуючий не з`явилася". Факт підтвердження надсилання зазначеної довідки позивачу в порядку, визначеному пунктом 5.2 Порядку № 1284/5 та факт підтвердження надсилання зазначеного акту позивачу в порядку, визначеному пункту 6.8 Порядку № 1284/5, у матеріалах справи не знайшли свого відображення.

36. З таким твердженням Верховний Суд не може погодитись, оскільки в матеріалах справи містяться відповідні копії підтвердження надсилання арбітражному керуючому довідки та акту перевірки рекомендованим листом та електронною адресою.

37. Разом з цим висновок щодо необхідності у поданні про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення перерахувати які саме порушення позивачем були вчинені спростовуються пунктом 7.2 Порядку № 1284/5, в якому вказано, що подання повинно містити висновок структурного підрозділу Мін`юсту щодо відповідності висновків акта перевірки законодавству з питань банкрутства. До подання додається пропозиція органу контролю з усіма додатками.

38. Крім того, твердження позивача стосовно доведення оскаржуваного наказу до її відому лише шляхом внесення відповідної інформації до публічного сайту Єдиного реєстру арбітражних керуючих, яке було взято до уваги судом першої інстанції спростовується особистим підписом ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи, яким остання засвідчила щодо повідомлення її про засідання Дисциплінарної комісії на 10:00 год. 09 листопада 2016 року, а отже позивач мала знати про розгляд подання відносно неї з метою притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

39. Слід зазначити, що суд першої інстанції ухвалив рішення без оскаржуваного наказу в матеріалах справи. В свою чергу, суд апеляційної інстанції не спростував доводи відповідача в апеляційній скарзі, разом з якою Міністерством юстиції України додано оскаржуваний наказ та інші документи для підтвердження своєї позиції.

40. З огляду на приписи статті 242 КАС України обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

41. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

42. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

43. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

44. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

45. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

VII. Судові витрати

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова