Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №804/3789/17

адміністративне провадження №К/9901/17853/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Уханенка С.А.,

суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суддівської винагороди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року (суддя Рябчук О.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року (головуючий суддя - Іванов С.М., судді: Чередниченко В.Є., Ясенова Т.І.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, (далі також - ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, відповідач), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування суддівської винагороди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік";

- стягнути з відповідача недоплачену суддівську винагороду з 01 січня по 31 травня 2017 року в сумі 19200 грн. щомісячно, а всього - 96000 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Перехідними положеннями вказаного Закону України встановлено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41 - 45, ст.529; 2015 р., №№18 - 20, ст.132 із наступними змінами). Відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 р. № 2453-VІ посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 р. мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200,00 грн., проте відповідач виплачує їй суддівську винагороду у меншому, ніж належить розмірі.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. Указом Президента України від 18.10.1996 р. № 973/96 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Межівського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років.

4. Наказом управління юстиції в Дніпропетровській області від 12.11.1996 р. № 157 позивачку зараховано до штату Межівського районного суду Дніпропетровської області.

5. Постановою Верховної Ради України від 20.09.2001 р. № 2738-ІІІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Межівського районного суду Дніпропетровської області безстроково.

6. Відповідно до наказу голови Межівського районного суду Дніпропетровської області від 14.04.2017 р. № 1 ОСОБА_1 приступила до виконання адміністративних повноважень на посаді голови Межівського районного суду Дніпропетровської області з 14.04.2017 р.

7. Відповідно до довідки про доходи позивачці нараховано за період з 01.01.2017 р. по 31.05.2017 р. суддівську винагороду в розмірі 135425,68 грн.

8. Нарахування посадового окладу здійснювалось із застосуванням розрахункової величини мінімальної заробітної плати у розмірі 1600,00 грн.

9. Суть спору полягає у визначенні правомірності застосуванням розрахункової величини мінімальної заробітної плати у розмірі 1600,00 грн. при нарахуванні ОСОБА_1 посадового окладу.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

10. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, у позові відмовлено.

11. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з 01.01.2017 р. посадовий оклад позивача, як судді місцевого загального суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, має становити 16000,00 грн., з огляду на положення Закону № 1774-VІІІ, згідно яких мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги та аргументи сторін.

12. Не погоджуючись із судовими рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

13. Заявниця вказує на безпідставне посилання судів першої та апеляційної інстанцій на необхідність застосування п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ, яким не змінено ні ст.135 Закону України №1402, ні ст.133 Закону України №2453.

14. У запереченнях на касаційну скаргу ТУ ДСА України в Дніпропетровській області просить у її задоволенні відмовити, а судові рішення - залишити без змін. Відповідач зазначив про відсутність підстав для виплати позивачці суддівської винагороди з розрахунку посадового окладу у розмірі 32000,00 грн.

V. Джерела права й акти їх застосування

15. В силу статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

16. Згідно з частиною першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

17. У відповідності до пункту 22 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

18. За правилами пункту 23 наведеного Розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VІ).

19. Частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

VІ. Висновки Верховного Суду

20. У справі встановлено, що позивачка є суддею, яку на цю посаду призначено до набрання чинності Законом № 1402-VIII, і яка (на дату звернення з цим позовом до суду) не проходила кваліфікаційного оцінювання.

21. Враховуючи приписи пункту 23 Розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1402-VIII, в якому визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачу повинна нараховуватись суддівська винагорода відповідно до Закону № 2453-VІ.

22. Зі спірних правовідносин, що склались у цій справі вбачається, що позивач наголошує на незастосуванні відповідачами приписів частини третьою статті 133 Закону № 2453-VI, в якій обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

23. Верховний Суд раніше висловлював правову позицію у справі, фактичні обставини якої є подібними до обставин цієї справи. Зокрема у справі № 820/1853/17 колегія суддів зазначила, що норма частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розмір мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.

24. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення, як-от пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ, яким установлено, що мінімальна заробітна плата (3200,00 грн.) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

25. Таким чином, з 01.01.2017 року розмір посадового окладу суддів, як тих що пройшли кваліфікаційне оцінювання, так і тих, що не пройшли його визначається відповідачем з розрахункової величини 1600 грн.

26. Відповідно до положень законів № 2453-VI та №1402-VIIІ суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

27. До 01.01.2017 року обидва закони визначали розмір посадового окладу судді у мінімальних заробітних платах, що дає можливість зробити висновок, що мінімальна заробітна плата застосовувалася законодавцем як розрахункова величина.

28. Ця ж розрахункова величина застосовувалася для розрахунку заробітної плати іншим особам, що працювали в державній сфері управління, а також для визначення розміру обов`язкових платежів для доступу до публічних послуг держави та місцевого самоврядування (державне мито, судовий збір), санкцій (штрафів) і т.і.

29. Досліджуючи мету прийняття Закону № 1774-VIII слід наголосити, що він був направлений на підвищення мінімальних стандартів, запроваджених в Україні, в тому числі і заробітної плати. Та з огляду на положення Закону України "Про бюджет України на 2017 рік" розмір заробітної плати зріс вдвічі.

30. Наслідком таких змін Законом № 1774-VIII стала зміна розрахункової величини з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися до розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також до розрахунку інших платежів та санкцій.

31. Таким чином, суд дійшов висновку, що з прийняттям Закону № 1774-VIII зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, у формулі розрахунку якої як розрахункова величина була закладена мінімальна заробітна плата, а лише розрахункова величина.

32. Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу на вже вказаний алгоритм розрахунку суддівської винагороди, який за законами № 2453-VI та №1402-VIIІ є однаковим, тому і розрахункова величина повинна бути однаковою. Інший підхід буде мати ознаки дискримінації та не буде відповідати меті, закладеній в Законі № №1402-VIIІ - збільшення суддівської винагороди суддям, що пройшли кваліфікаційне оцінювання.

33. Тому, з огляду на предмет спору (виплата суддівської винагороди (окладу) в меншому розмірі) суд касаційної інстанції вважає за необхідне визначити, чи відбулася зміна (зменшення) розміру суддівської винагороди (окладу) позивача з 01.07.2017 року.

34. Відповідно до ст. 7, 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.12.2016 року становить 1600 грн., а розмір мінімальної заробітної плати також становить 1600 грн.

35. Відповідно до ст. 7, 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2017 року становить 1600 грн., а розмір мінімальної заробітної плати становить 3200 грн.

36. Так, до 01.01.2017 року розмір посадового окладу судді становив 16000 грн. (10 х 1600 грн. мінімальної заробітної плати), з 01.01.2017 року розмір посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання також становить 16000 грн. (10 х 1600 грн.).

37. Отже, вказаний розрахунок свідчить про незмінність розміру посадового окладу судді після зміни розрахункової величини, що свідчить про відсутність порушення гарантії судді, щодо її матеріального забезпечення.

38. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій, які є предметом касаційного перегляду в цій справі, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування чи зміни відсутні. Доводи касаційної скарги висновків судів та обставин справи не спростовують.

39. Зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

40. Водночас колегія суддів звертає увагу на таке.

41. Рішенням від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, положення частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII. За змістом резолютивної частини вказаного Рішення, це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

42. Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 положення частин третьої, десятої статті 133 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

43. На дату виникнення спірних правовідносин у цій справі, а також під час розгляду цієї справи в суді, правове регулювання було іншим. Позаяк рішення Конституційного Суду України має перспективну дію, при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів, керувалися наведеними положеннями законодавства, яке тоді ще було чинним.

44. На дату касаційного перегляду судових рішень у цій справі положення, зокрема, частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII) уже втратили чинність, між тим під час касаційного перегляду судових рішень суд касаційної інстанції не може перевіряти чи правильно суди попередніх інстанцій застосували положення, зокрема, матеріального права, в редакції, яка діє на час касаційного перегляду.

45. З огляд на зазначене, при прийнятті цієї постанови суд касаційної інстанції не брав до уваги Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018. Однак, за правилами пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України вказане рішення Конституційного Суду України може слугувати підставою для перегляду судових рішень в цій справі у зв`язку з виключними обставинами.

46. Враховуючи викладене, вирішуючи спір, суди правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини і не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

47. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

48. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

49. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

50. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

51. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

52. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий С.А. Уханенко

Суддя О.В. Кашпур

Суддя О.Р. Радишевська