Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №303/3794/17

адміністративне провадження №К/9901/2110/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Мікули О. І. (головуючий), Курильця А. Р., Кушнерика М. П.

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1. , позивач) звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №4949 від 22 лютого 2016 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на на виконанні у Відділі ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області перебувало виконавче провадження №49493658 щодо примусового виконання виконавчого листа № 303/831/13-а, виданого 26 грудня 2015 року, який стосувався зобов`язання голови Лалівської сільської ради Мукачівського району ОСОБА_4 . надати ОСОБА_1 повну інформацію на запит від 08 січня 2013 року. Не зважаючи на те, що рішення суду фактично не виконано, 22 лютого 2016 року головним державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 та ст.50 Закону України "Про виконавче провадження".

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області перебувало виконавче провадження ВП №49493658 по виконанню виконавчого листа від 26 грудня 2015 року №303/831/13-а Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області про зобов`язання голови Лалівської сільської ради ОСОБА_4 надати ОСОБА_1 повну інформацію, що запитувалася згідно з інформаційним запитом від 08 січня 2013 року.

4. У зв`язку зі зміною ОСОБА_4 на посаді голови та неможливістю зміни боржника у виконавчому провадженні, державним виконавцем на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено 22 лютого 2016 року постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №303/831/13-а, виданого 26 грудня 2015 року.

5. Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Вудмаска М.Ф. про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 2016 року, винесену у виконавчому провадженні ВП № 49493658 з примусового виконання виконавчого листа №303/831/13-а, виданого 26 грудня 2015 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.

7. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) чітко регламентовано послідовність дій державного виконавця, після вчинення яких такий вправі приймати постанову про закінчення виконавчого провадження. Разом з тим, державним виконавцем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів щодо виконання судового рішення, а тому у державного виконавця не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження саме з підстав, передбачених п.11 ч.1 ст.49 та ч.3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції 1999 року).

8. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року задоволено частково апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області. Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року у справі № 303/3794/17 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

9.Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, зазначив, що позивач звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області, який не входить до переліку органів державної виконавчої служби, визначеного Законом України "Про державну виконавчу службу", а тому не може виступати в якості відповідача у таких справах. Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним і судом першої інстанції за правилами ст.48 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заміну первинного відповідача на належного - відповідно, державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучення вказаного органу як другого відповідача не здійснено, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести таку заміну, то відсутні підстави для задоволення позову. При цьому, суд звернув увагу на те, що це не позбавляє позивача права на звернення до суду до належного відповідача за захистом свого порушеного права.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

11. В касаційній скарзі скаржник, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, винести нову постанову, згідно якої апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року у справі № 303/3794/17 залишити без змін.

12. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на тривале невиконання виконавчого листа № 303/831/13-а, виданого 26 грудня 2015 року та на порушення під час здійснення виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документу. Вважає, що вказане виконавче провадження було передане від Мукачівського РВ ДВС ГТУЮ до Відділу ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, а не до Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області.

V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

13. Частина 1 статті 181 КАС України: учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

14. Частина 3 статті 181 КАС України: відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

15. Частина 1 статті 3 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (в редакції чинній до 05.10.2016р.): органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

16. Стаття 6 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів": систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

17. Пункт 1 Типового положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 20.04.2016р. №1183/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 квітня 2016р. за № 617/28747: управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції). До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

18. Пункт 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 р. за №489/20802: органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

VI. Висновок Верховного Суду

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

21. З наведених приписів законодавства випливає, що належними відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідні органи державної виконавчої служби, а саме: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

22. Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, який є структурним підрозділом відповідного органу державної виконавчої служби, не є належним відповідачем в цій категорії справ, оскільки належним відповідачем має бути саме Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області.

23. Отже, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що Відділ ПВР Управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області є неналежним відповідачем у справі, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.

24. При цьому, відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, за умови неможливості його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

25. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

26. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

28. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

29. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 303/3794/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова