Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.02.2018 року у справі №303/3792/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №303/3792/17

адміністративне провадження №К/9901/28360/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 303/3792/17

за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Гінди О.М., суддів: Заверухи О.Б., Старунського Д.М.

І. Суть спору

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Вудмаска М.Ф. про закінчення виконавчого провадження від 22 червня 2016 року ВП 49493327.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області перебувало виконавче провадження ВП 49493327 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-а/303/153/13, виданого 30 липня 2014 року.

2.1. Виконавчий лист був направлений для примусового виконання до Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, яким була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Однак, замість її виконання Мукачівський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області збирав, накопичував виконавчі листи в одне зведене виконавче провадження, що склало більше 35 виконавчих листів.

2.2. Виконавчий лист № 2-а/303/153/13 виданий 30 липня 2014 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області стосувався зобов`язання голови Лалівської сільської ради Мукачівського району Гелмеці Є.В. надати ОСОБА_1 інформацію на запит від 10 січня 2013 року.

2.3. Не зважаючи на те, що рішення суду фактично не виконано, 22 лютого 2016 року головним державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

2.4. Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку, а тому звернувся до суду з даним позовом. Позивач також просить поновити строк розгляду даної позовної заяви.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області перебувало виконавче провадження ВП № 49493327 по виконанню виконавчого листа від 30 липня 2014 року № 2-а/303/153/13 Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області про зобов`язання голови Лалівської сільської ради Гелмеці Є.В. надати ОСОБА_1 повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 10 січня 2013 року.

3.1. Також встановлено, що 22 лютого 2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Вудмаска М.Ф. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП 49493327 на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

3.2. Позивач звернувся до суду в межах строку звернення до суду, оскільки постанову про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 16 року отримав 01 липня 2017 року.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 вересня 2017 року у справі № 2-а/303/245/17 позов задоволено.

4.1. Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області Вудмаска М.Ф. про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 2016 року, винесену у виконавчому провадженні ВП № 49493327 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/303/153/13, виданого 30 липня 2014 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів щодо виконання судового рішення, у державного виконавця не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження саме з підстав, передбачених пунктом 11 частини 1 статті 49 та частини 3 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

6. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

7. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області не є належним відповідачем у даному спорі в силу положень статті 181 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2016 року № 2832/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802.

IV. Касаційне оскарження

8. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та ухвалити нове, яким апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, відправити справу для перегляду до суду першої інстанції із залученням нових відповідачів.

9. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції не було враховано тривале невиконання вказаного вище виконавчого листа та на порушення під час здійснення виконавчого провадження з виконання цього виконавчого документа.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

12. Відповідно до частини першої статті 5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

13. Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

14. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

15. Відповідно до статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

16. Згідно з пунктом 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2016 року № 2832/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція) органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

17. Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року; далі - КАС) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

18. Згідно з частиною третьою статті 181 КАС відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

19. Норми аналогічного змісту містить стаття 287 у чинній редакції КАС (частини перша, третя).

VI. Позиція Верховного Суду

20. Предметом оскарження у цій справі є постанова державного виконавця, якою закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 30 липня 2014 року Мукачівським районним судом Закарпатської області на підставі судового рішення у справі № 2-а/303/153/13.

21. Перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга ст. 341 КАС України).

23. Оскільки позивач оскаржує постанову державного виконавця, то належним відповідачем за цим позовом повинен бути орган державної виконавчої служби, до складу якого входить Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, бездіяльність державного виконавця якого є предметом оскарження в цій справі (Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області).

24. Суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, з огляду на наведені вище положення Закону України «Про виконавче провадження», КАС та Інструкції, не є належним відповідачем у цій справі, оскільки належним відповідачем має бути Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області.

25. Отже, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову з тих підстав, що Відділ є неналежним відповідачем у справі, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права.

26. Судом апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

27. Відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, за умови неможливості його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.

28. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні даного позову.

29. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, а суд під час розгляду справи не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права, які призвели до ухвалення незаконної постанови суду апеляційної інстанції та неправильного вирішення справи.

30. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

31. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О. В. Калашнікова