Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.06.2019 року у справі №296/2692/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №296/2692/17

адміністративне провадження №К/9901/2792/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: Охрімчук І. Г. (головуючий), Капустинського М. М., Моніча Б. С.

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1., позивач) звернувся до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, в якому просив:

1.1. визнати неправомірними бездіяльність (дії) Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в частині невиконання постанови Корольовського районного суду міста Житомира від 18 вересня 2014 по адміністративній справі №2а-438/14;

1.2. скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Житомирській області Яромова М.М. про повернення виконавчого документу від 24.03.2017 року;

1.3. зобов`язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області звернутися до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження та заміну порядку і способу виконання судового рішення.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відсутні будь-які докази про здійснення державним виконавцем всіх необхідних дій для повного та своєчасного виконання судового рішення в примусовому порядку.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, внаслідок чого став інвалідом війни 2 групи.

4. Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 18 вересня 2014 року у справі № 2а-438/14 зобов`язано Управління пенсійного фонду в місті Житомирі здійснити перерахунок та виплатити щомісячну основну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачену ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком (основна пенсія) та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія), що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за період з 01.01.2014 року, з урахуванням проведених виплат.

5. На підставі виконавчого листа №2а-438/14, виданого Корольовським районним судом м. Житомира від 22.05.2015, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 27.01.2017 відкрито виконавче провадження №53299261.

6. 24.03.2017 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.37, ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження».

7. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що згідно розрахунку боржника № 133879 від 19.05.2015 ЖО УПФ України в Житомирській області стягувачу проведено перерахунок коштів відповідно до ст.50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 36 742,76 грн.

8. Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 09 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого листа є законною та обґрунтованою, оскільки останній враховуючи правові висновки Верховного суду України не може вчинити дії примусового характеру щодо боржника (накладення штрафу).

11. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 9 червня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:

11.1. визнано неправомірною бездіяльність (дії) Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в частині невиконання постанови Корольовського районного суду міста Житомира по адміністративній справі №2а-438/14

11.2. скасовано постанову старшого державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Яромова Максима Михайловича від 24.03.2017 ВП №53299261 про повернення виконавчого документа стягувачу

11.3. в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

12. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що державний виконавець на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний прийняти міри для виконання виконавчого документа, натомість матеріали справи не містять доказів щодо вжиття виконавцем заходів для примусового виконання рішення суду.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

13. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права.

14. В касаційній скарзі скаржник, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

15. В обґрунтування поданої касаційної скарги відповідач посилається на те, що Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області є неналежним відповідачем у даній справі. Крім того, скаржник зазначає, що, здійснивши перерахунок пенсії боржник не ухиляється від виплати коштів, оскільки в останнього відсутнє фінансування.

16. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

V. Джерела права й акти їх застосування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

17. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Спірні правовідносини на час їх виникнення врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), відповідно до статті першої якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

19. Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

20. Частиною 2 статті 25 Закону N 606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

21. Виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, здійснюється відповідно до статті 75 Закону N 606-XIV.

Після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

22. Водночас, відповідно до п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

VI. Висновок Верховного Суду

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

25. Як вбачається з матеріалів справи, неможливість виконання судового рішення державний виконавець обґрунтовує відсутністю фінансування з Державного бюджету України виплат за рішеннями суду.

26. Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення по справі «Жовнер проти України», державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

27. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку державний виконавець безпідставно виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки невиконання судового рішення з посиланням на відсутність коштів на рахунку боржника не може бути підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання.

28. При цьому, доказів наявності встановленої Законом заборони на звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, відповідачем суду не надано та судом апеляційної інстанції не встановлено.

29. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Житомирській області Яромова М.М. про повернення виконавчого документу від 24.03.2017 року є протиправною та підлягає скасуванню.

30. Щодо доводів скаржника, що він є неналежним відповідачем у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

31. Відповідно до частини третьої статті 181 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи), яка повністю кореспондується з частиною третьою статті 287 КАС України в чинній редакції, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

32. Згідно із Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженим постановою КМУ № 229 від 02 липня 2014 року, Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.

33. З 07 квітня 2015 року вищевказане Положення про ДВС втратило чинність у зв`язку із прийняттям постанови КМУ № 150 від 31 березня 2015 року, якою погоджено пропозицію Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.

34. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

35. Згідно із статтею 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

36. Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

37. Наказом Міністерства юстиції від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

38. Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції).

До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

39. Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби. У зв`язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

40. Виходячи із зазначених положень закону, Верховний Суд приходить до висновку, що в даній справі позивач звернувся до належного відповідача.

41. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.

42. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

44. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.

45. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

46. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року у справі № 296/2692/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова