ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2019 року

Київ

справа №200/14113/18-а

касаційне провадження №К/9901/11062/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2019 (суддя Михайлик А.С.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 (суддя Геращенко І.В., судді: Ястребова Л.В., Сіваченко І.В.) у справі №200/14113/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у грудні 2018 року звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 08.09.2018 № 0050014511 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (несвоєчасну сплату) неперерахування (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 14558,51 грн.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 09.01.2019 позовні вимоги задовольнив повністю.

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про прийняття додаткового рішення, у якій просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат в загальній сумі 11914,4 грн., а саме: витрат, понесених на сплату судового збору, в сумі 1762 грн.; витрат, пов`язаних із прибуттям представника позивача до суду, в сумі 902,4 грн.; витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9250 грн.

Донецький окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 18.01.2019 заяву задовольнив частково. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 5164,2 грн. (в сумі 1762 грн. - витрати, понесені на сплату судового збору; в сумі 2500 грн. - витрати на професійну правничу допомогу; в сумі 902,4 грн. - витрати, що пов`язані із прибуттям представника позивача до суду). У задоволенні іншої частини викладених у заяві про розподіл судових витрат вимог відмовив.

Головне управління ДФС у Донецькій області оскаржило в апеляційному порядку додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2019 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 27.03.2019 додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2019 залишив без змін.

Головне управління ДФС у Донецькій області 17.04.2019 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме: статтей 90, 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, наголошує на тому, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не є співмірною зі складністю справи, витраченим адвокатом часом, об`ємом наданих послуг та тривалістю розгляду справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У ситуації, що розглядається, адвокат Куренний С.В. виконував послуги з професійної правничої допомоги позивачу у розгляді цієї справи на підставі договору від 11.11.2018 про надання правової допомоги та додаткової угоди від 12.11.2018.

Заявлені у заяві про ухвалення додаткового судового рішення вимоги позивача щодо повернення йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9250 грн. ґрунтуються на тому, що згідно з договірними умовами гонорар адвоката обчислюється з розрахунку 1000 грн. за 1 годину, а кількість часу, витраченого адвокатом у зв`язку з розглядом цієї справи, становить 9,25 год., зокрема: 0,5 год. - первинна консультація; 2,5 год. - аналіз документів на предмет оскарження рішення від 08.09.2018 №0050014511; 0,5 год. - підготовка та направлення адвокатського запиту; 0,5 год. - повторна консультація, узгодження правової позиції; 4 год. - підготовка тексту позовної заяви, формування пакету документів для подання адміністративного позову; 0,25 год. - підготовка та подання заяви про вирішення питання про судові витрати; 1 год. - участь у судовому засіданні 09.01.2019.

У підтвердження фактичного надання таких послуг адвокатом та понесення у зв`язку з цим витрат позивачем надано акти приймання-передачі від 07.12.2018, від 10.01.2019, платіжні доручення та меморіальні ордери.

Судами попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу надано оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України:

ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, підлягає вирішенню на основі типового застосування норм матеріального права у зразковій справі Пз/9901/22/18 (№812/292/18), розглянутій Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду 30.03.2018;

ціна позову у цій справі в сумі 14558,51 грн. є незначною;

складена адвокатом позовна заява викладена на 3-ьох аркушах;

до позовної заяви долучено такі документи: спірне рішення відповідача, витяг з ЄДР, відповідь податкового органу на адвокатський запит та розрахунок штрафних санкцій, документи на підтвердження повноважень адвоката та обсягу і вартості наданих ним послуг.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 500 грн./1 годину, а не 1000 грн./1 годину, як визначено договірними умовами сторін. Крім того, суди визнали завищеною кількість витраченого адвокатом часу (9,25 год.) на виконання послуг.

З урахуванням усіх вищезазначених обставин, суди попередніх інстанцій вирішили доцільним стягнути з бюджетних асигнувань податкового органу на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в сумі 2500 грн., керуючись такою формулою: (4 год. + 1 год.) х 500 грн., де:

4 год. - вчинення адвокатом дій, пов`язаних з підготовкою документів у цій справі;

1 год. - участь адвоката Куренного С.В. у судовому засіданні 09.01.2019;

500 грн. - визначена судами з урахуванням критеріїв співмірності вартість 1 години надання послуг адвокатом.

Вищенаведене спростовує доводи податкового органу, викладені у касаційній скарзі, про неврахування судами попередніх інстанцій критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг.

Суд касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій дотримано вимог процесуального закону при ухваленні судового рішення про стягнення з податкового органу на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2500 грн., зокрема належним чином досліджено документи щодо підстав надання адвокатських послуг, фактичного виконання робіт; надано оцінку відповідності суті послуг, витраченого адвокатом часу та погодинної вартості послуг критеріям співмірності, розумності та неминучості.

Частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене та враховуючи, що суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Донецькій області без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що дане касаційне провадження не стосується вирішення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з Головного управління ДФС у Донецькій області судового збору в сумі 1762 грн. та витрат, пов`язаних з прибуттям представника позивача до суду, в сумі 902,4 грн.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.01.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 у справі №200/14113/18-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк