Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2019 року

Київ

справа №816/493/16

адміністративне провадження №К/9901/10927/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року (суддя - Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року (головуючий суддя - Мельнікова Л.В., судді - Бартош Н.С., Донець Л.О.) у справі

за позовом ОСОБА_2

до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду суду з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - Управління ДАІ) про, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на день звільнення з органів ДАІ відповідач не забезпечив здійснення виплати грошової компенсації за невикористану відпустку, що належить ОСОБА_2 Крім того, просив стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4253,34 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції зазначив, що позивач, який на час звільнення належав до середнього начальницького складу та був звільнений з органів внутрішніх справ через хворобу, набув право на грошову компенсацію відповідно до абзацу другого пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС. Матеріалами справи підтверджено, що Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області ОСОБА_2 нараховано компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 4253,34 грн., проте ця сума грошової компенсації позивачу не виплачена у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань. Тому компенсація за невикористану відпустку в розмірі 4253,34 грн. підлягає стягненню з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь позивача, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню. Разом із тим, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні задоволенню не підлягають оскільки, правовідносини щодо проходження служби в органах внутрішніх справ не є трудовими, а відтак всі питання щодо проходження служби особами рядового і начальницького складу ОВС підлягають вирішенню відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, а не норм Кодексу законів про працю України. Зважаючи на те, що вказаним Положенням не передбачена відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні, позовні вимоги в цій частині визнано судом безпідставними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

6. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року залишено без змін.

7. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

8. ОСОБА_2 (далі - скаржник) у серпні 2016 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року.

9. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу не врегульовані спеціальним законодавством, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

11. Касаційна скарга не містить клопотання скаржника про розгляд справи за його участі.

12. Управління ДАІ надало заперечення на касаційну скаргу, якими просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Вважає, що оскільки Положенням №114 та Законом України «Про міліцію» не передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволені позовних вимог в цій частині.

13. Заперечення на касаційну скаргу не містять клопотання Управління ДАІ про розгляд справи за участі його представника.

14. Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. ОСОБА_2 згідно наказу від 30 травня 2002 року № 280с прийнятий на службу в органи внутрішніх справ.

16. Наказом УМВС України в Полтавській області від 06 листопада 2015 року № 625 о/с позивача згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "б" (у запас через хворобу).

17. На дату звільнення повний розрахунок з позивачем Управлінням Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області не забезпечено - грошова компенсація за невикористану відпустку в розмірі 4253,34 грн. ОСОБА_2 не виплачена.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

18. Стаття 116 Кодексу законів про працю України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

19. Стаття 117 Кодексу законів про працю України: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

20. Частина 1 статті 19 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII «Про міліцію»: форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати. <…>

21. Пункт 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення №114): особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

22. Пункт 1.18 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007р. №499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №205/14896 (далі - Інструкція №499): при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

23. Підпункт «л» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100): цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

24. Пункт 5 Порядку №100: нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

27. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

28. Зі змісту касаційної скарги випливає, що ОСОБА_2 не зазначає жодних доводів щодо необхідності перегляду судових рішень в частині задоволених позовних вимог.

29. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

30. Законом України «Про міліцію», Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положенням №114 та Інструкцією №499 не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, у зв'язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст.ст. 116, 117 КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством.

31. У постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року №6-259цс17 наведені правові висновки, за якими установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

32. У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

33. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

34. Суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

35. З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом першої інстанції позовних вимог щодо стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, Суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_2 права на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

36. Посилання судів попередніх інстанцій на абзац другий пункту 2 Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», яким роз'яснено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо), - не спростовує наведених висновків, оскільки правове регулювання норм оплати праці або порядку вирішення трудового спору не охоплює правовідносини щодо відповідальності установи (організації, підприємства) за затримку розрахунку при звільненні.

37. У постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 року у справі № 21-413а14 наявний правовий висновок щодо права на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку. Проте жодних висновків щодо відповідальності за затримку розрахунку при звільненні зі служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ - не наведено. Фактично, посилаючись на вказану постанову Верховного Суду України, суд апеляційної інстанції обмежився цитуванням окремих положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

38. При цьому, судами попередніх інстанцій не було встановлено фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні, а саме не встановлено розмір грошового забезпечення скаржника, який є базою для розрахунку вказаної виплати.

39. Відповідно до п.1 ч.2 ст.353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

40. При цьому, ч.4 ст.353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

41. Зважаючи на те, що допущені судами порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні, - підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід вжити визначені законом заходи, необхідні для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, надати оцінку всім аргументам учасників справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

42. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

43. Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

44. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2016 року скасувати в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку при звільненні, і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині - залишити без змін.

45. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа