Історія справи
Ухвала КАС ВП від 25.12.2018 року у справі №826/9563/17
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2020 року
Київ
справа №826/9563/17
адміністративне провадження №К/9901/68619/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ ПРОФІ ГРУП» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 (суддя Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 (головуючий суддя Парінов А.Б., судді: Губська Л.В., Пилипенко О.Є.) у справі № 826/9563/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ ПРОФІ ГРУП» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ Профі Груп" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2017 №1782615147.
Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків контролюючого органу про недотримання позивачем положень податкового законодавства та формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за результатами господарських операцій із контрагентом, оскільки вважає, що здійснені ним господарські операції з контрагентами є реальними, а висновки, що містяться в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях контролюючого органу, які не підтверджуються об`єктивними даними .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів обґрунтовано висновком про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій позивача з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю " Кордон Трейд".
Крім того суди попередніх інстанцій взяли до уваги наявність кримінального провадження № 32016100060000117, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 та частиною третьою статті 212 Кримінального Кодексу України, в межах якого як свідок була допитана директор ТОВ «Кордон Трейд» ОСОБА_1 , яка повідомила, що зареєструвала на своє ім`я ТОВ «Кордон Трейд» з метою отримання грошової винагороди та мети здійснення фінансово-господарської діяльності не мала. При цьому, згідно даних вказаного протоколу директора ТОВ «Кордон Трейд» пояснила, що їй не відомо для чого створювалось це товариство, чим займалось та де знаходилось; контрагенти, покупці та постачальники товариства їй також невідомі, документи по взаємовідносинам з ними вона не підписувала та не складала; податкову, фінансову звітність товариства з обмеженою відповідальністю «Кордон Трейд» також не складала, не підписувала та не подавала до контролюючого органу.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У доводах касаційної скарги позивач по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінили залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені ПК України умови для формування податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Зазначає, що посилання судів на протокол допиту директора ТОВ "Кордон Трейд" є неправомірним, оскільки на час розгляду справ відсутні будь-які рішення та/або вироки суду, стосовно посадових осіб ТОВ "Кордон Трейд", якими б було встановлено, що ці особи не вели господарської діяльності підприємства.
Відповідач у відзиві проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі п. п. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (даті - ПКУ), згідно наказу від 05.05.2017 № 3301 та на виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2017 у справі № 757/21157/17-к, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному ровадженні №32016100060000117, внесеного до ЄРДР від 27.09.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 212 КК України, у період з 11.05.2017 по 29.06.2017 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ Профі Груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, у тому числі під час проведення фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Печерськстрой» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кордон Трейд» за період з 01.10.2015 по 12.04.2017.
Результати вказаної перевірки оформлено Актом від 06.07.2017 №102/26-15-14-07-02-10/34679268 (далі - акт перевірки).
Зі змісту вказаного Акта перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ Профі Груп» первинних документів, пов`язаних із здійсненням господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кордон Трейд» проведено без наміру здійснення господарської діяльності, реальною метою є надання фінансових послуг, безтоварних операцій.
З огляду на зазначене, контролюючий орган дійшов висновку, що реальність здійснення господарських операцій підприємством постачальником належним чином документально не доведена, а тому у позивача були відсутні підстави для декларування витрат по операціях з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордон Трейд». Також зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кордон Трейд» декларації з податку на прибуток за 2015 та 2016 роки до контролюючого органу не подавало.
За наведених обставин, податковим органом встановлено порушення ТОВ "СТ Профі Груп", зокрема, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість в загальній сумі 141298, 00 грн.
На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2017 № 1782615147, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 176 622, 50 грн., у тому числі: 141298, 00 грн. - основний платіж, та 35324,50 грн.- штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням ТОВ "СТ Профі Груп", звернулось до суду з цим позовом.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
В ході розгляду справи судами встановлено, ТОВ «Кордон Трейд» (виконавець) в особі директора Собко Анни Василівни та ТОВ «СТ Профі Груп» (замовник) в особі директора Крамарчук Тетяни Сергіївни було укладено договір про надання послуг від 19.11.2015 № 62, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги: електромонтажні роботи, будівельні роботи, а замовник зобов`язується прийняти ці роботи та оплатити їх.
Так, на підтвердження виконання умов вказаного договору та відповідно реальності здійснених господарських операцій - надання послуг позивачем надано копію договору від 19.11.2015 № 62 та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку стосовно взаємовідносин з ТОВ «Кордон Трейд» за період з 01.10.2015 по 12.04.2017 за умовами договору від 19.11.2015 № 62, зокрема, платіжних доручень, банківських виписок по рахунках, що відображають розрахунки з ТОВ «Кордон Трейд», карток балансових рахунків позивачем суду не надано.
Разом з цим , суди зазначають, що наявні в матеріалах справи копії договору від 19.11.2015 № 62 та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), штатний розпис ТОВ «СТ Профі Груп» не є достатніми доказами, які б свідчили про реальність здіснення господарских операцій між ТОВ «СТ Профі Груп» та ТОВ «Кордон Трейд».
Між тим, позивач стверджує, що у матеріалах справи є копії всіх первинних документів, які були надані до суду безпосередньо відповідачем у зв`язку з тим, що оригінали всіх первинних документів знаходяться в ДПІ Печерського району ГУ Міндоходів у м. Києві, які на його думку є достатніми для підтвердження фактичного вчинення господарських операцій з контрагентом.
Суд касаційної інстанції зазначає, що за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно податкового обліку.
Врахували суди першої та апеляційної інстанцій і наявність кримінального провадження № 32016100060000117 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 та частиною третьою статті 212 Кримінального Кодексу України , в межах якого як свідок була допитана директор ТОВ «Кордон Трейд» ОСОБА_1 , яка повідомила, що зареєструвала на своє ім`я ТОВ «Кордон Трейд» з метою отримання грошової винагороди та мети здійснення фінансово-господарської діяльності не мала. При цьому, згідно даних вказаного протоколу директора ТОВ «Кордон Трейд» пояснила, що їй не відомо для чого створювалось це товариство, чим займалось та де знаходилось; контрагенти, покупці та постачальники товариства їй також невідомі, документи по взаємовідносинам з ними вона не підписувала та не складала; податкову, фінансову звітність товариства з обмеженою відповідальністю «Кордон Трейд» також не складала, не підписувала та не подавала до контролюючого органу.
У свою чергу, позивачем не було надано доказів того, що документація "Кордон Трейд" була підписана іншими особами, ніж ОСОБА_1.
У постановах Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, від 5 березня 2012 року у справі № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року у справі № 21-1661а15, від 2 грудня 2015 року у справі № 21-3849а 15 викладено правовий висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не вважає за необхідне відступати від зазначених висновків Верховного Суду України.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо ненадання позивачем доказів, які б спростовували доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій та неправомірності формування ним даних податкового обліку, які були покладено в основу спірних податкових повідомлень-рішень.
Разом з тим, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду критично відноситься до доводів позивача щодо неправомірності використання судами в якості доказів матеріалів кримінальної справи, яка знаходиться на стадії досудового слідства та вирок у якій не ухвалено, з огляду на відповідність висновків судів попередніх інстанцій правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, відповідно до якого, той факт, що на момент розгляду адміністративної справи судами не було постановлено вироків щодо офіційних осіб контрагентів позивача, не може спростовувати достовірність пояснень таких осіб відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.
Оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, врахувавши ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, суди попередніх інстанцій встановили, що надані позивачем документи не підтверджують виконання робіт (надання послуг) на користь позивача саме згаданим суб`єктом господарювання. Наведені обставини у сукупності та взаємозв`язку були цілком об`єктивно розцінені судом першої інстанції та апеляційним судом як доказ безтоварності цих операцій, що виключає їх відображення у обліку підприємства й підстави для формування позивачем податкового кредиту за такими відносинами.
Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.
Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення або ж порушення процесуальних норм, підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ ПРОФІ ГРУП» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі № 826/9563/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
Л.І. Бившева
І.А. Васильєва ,
Судді Верховного Суду