ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №463/6197/16-а

адміністративне провадження №К/9901/43703/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М., -

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду міста Львова від 20 червня 2017 року (прийняту судом у складі судді Леньо С.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року (постановлену судом у складі: головуючого судді Курильця А.Р., суддів: Кушнерика М.П., Мікули О.І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (далі - інспекція ДАБК), треті особи: начальник інспекції ДАБК Цабак Володимир Ярославович, головний спеціаліст відділу інспекційної роботи інспекції ДАБК Мельник Олег Петрович, про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому з урахування уточнення позовних вимог просила:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 05.12.2016, виданий їй та складений головним спеціалістом відділу інспекційної роботи інспекції ДАБК Мельником О.П.;

- визнати протиправною та скасувати постанову № 07-вих-4080/173 від 16.12.2016 по справі про адміністративне правопорушення, винесену начальником інспекції ДАБК Цабак В.Я. відносно ОСОБА_1 за частиною другою статті 18842 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та провадження у вказаній справі закрити за відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій

Личаківський районний суд міста Львова постановою від 20 червня 2017 року відмовив у задоволенні позову.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності дотримана. Покликання представників позивача на те, що позивачка не була повідомлена про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтверджені не були, так як встановлено, що відповідач повідомив її про час і місце розгляду справи. Розмір стягнення відповідає санкції статті. З огляду на накладення стягнення в межах мінімальної суми штрафу, слід вважати, що відповідачем, як належним органом, повноважним на розгляд вказаної категорії справ положення статті 33 КУпАП дотримані.

З огляду на це, позивач як власник квартир у житловому будинку зобов`язана була надати доступ працівникам відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати, а справу - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У скарзі зазначає, що суд першої інстанції не встановив всі обставини справи. Так, позивач про час та місце проведення перевірки повідомлений не був, при цьому, відповідач це підтвердив. Суди не врахувати того, що позивач у квартирах № АДРЕСА_1 не проживає та не зареєстрована.

Позивач проживав та був зареєстрований за іншою адресою, тому не міг вчинити недопуск посадових осіб відповідача до зазначених квартир.

Суди не взяли до уваги документи, які свідчать про те, що в квартирі проводяться ремонтні роботи, самочинного будівництва та фактів втручання в несучі конструкції в результаті проведення комісійного обстеження не встановлено.

Йдеться у скарзі й про те, що відповідач перевищив повноваження, оскільки подібні перевірки є підвідомчістю районної адміністрації Львівської міської ради.

Суд першої інстанції, встановивши, що протокол складено щодо іншої особи, так як паспортні дані власника квартир № АДРЕСА_1 , відрізняються від вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, дійшов безпідставного висновку про те, що це технічна помилка.

Акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю складено у відсутності як позивача так і його представника.

Проведення позапланової перевірки здійснюється у присутності суб`єкта містобудування або ж його представника.

У спірному приписі не вказано які саме порушення у сфері містобудівної діяльності необхідно усунути.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VІІІ). З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 березня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 липня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року № 999/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М., справу передано головуючому судді.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відповідно до копій свідоцтв про право власності від 03.03.2010 позивач є власником квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

До матеріалів справи долучено копію скарги мешканців будинку на незаконні дії та самочинне будівництво, яке здійснюється позивачем за адресою м. Львів, вул. Тарнавського, 4, яка подана відповідачу 23.11.2016. Згідно з відповіддю ЛКП «№503», при комісійному обстеженні квартири АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 працівниками ЛКП встановлено, що у вказаній квартирі станом на 23.11.2016 проводяться ремонтні роботи.

При цьому, згідно з відповіддю відповідача від 09.02.2017 в Єдиному реєстрі відсутня інформація про реєстрацію права на виконання будівельних робіт за адресою АДРЕСА_4 , квартири АДРЕСА_2 , № 10.

У зв`язку з ненаданням доступу до об`єкта будівництва, відповідачем на виконання вимог пункту 14 Порядку складено відповідний акт від 05.12.2016, в якому серед іншого зазначено, що складений він у присутності позивача. Крім цього, складено протокол про адміністративне правопорушення від 05.12.2016 та припис про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності від 05.12.2016.

У зв`язку з відмовою позивача від отримання таких документів, вони скеровані їй рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що стверджується копією відповідного супровідного листа.

Згідно із заявою позивача від 13.12.2016, остання на виконання вимог припису повідомила відповідача, що 23.11.2016 за наслідками комісійного обстеження, проведеного комісією у складі працівників Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради та працівників ЛКП «№503», в квартирі не проводяться роботи, пов`язані з втручанням у несучі конструкції будинку. Категорично не було спростовано тієї обставини, що роботи в квартирі не проводяться.

З постанови від 16.12.2016 вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 18842 КУпАП та накладено штраф в розмірі 5100 грн, у зв`язку із скоєнням правопорушення, яке виразилося в тому, що позивач при проведенні позапланової перевірки на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_5 та № 10, будучи замовником такого будівництва не забезпечила доступ посадових осіб інспекції ДАБК до об`єкту будівництва, чим порушила вимоги пункту 1 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Не погодившись зі спірними приписом та постановою, позивач звернулася до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VІ), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 2 цього Закону, планування і забудова територій це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка в тому числі передбачає здійснення контролю у сфері містобудування.

Управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю, відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону № 3038-VІ здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначається Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі - Порядок № 553).

Згідно з пунктом 7 цього Порядку, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є, в тому числі звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства. Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Суди встановили, що 23 листопада 2016 року відповідачу були подані скарги мешканців будинку на незаконні дії та самочинне будівництво, яке здійснюється позивачем за адресою: м. Львів, вул. Тарнавського, 4. При цьому, згідно з відповіддю ЛКП «№503» при комісійному обстеженні квартири АДРЕСА_3 працівниками ЛКП встановлено, що у вказаній квартирі станом на 23 листопада 2016 року проводяться ремонтні роботи.

Згідно з відповіддю відповідача від 09.02.2017 в Єдиному реєстрі відсутня інформація про реєстрацію права на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_6 .

Відтак, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даному конкретному випадку немає підстав для висновку, що позапланова перевірка проводилась без наявності обґрунтованих підстав.

Погоджується колегія суддів і висновком судів, що позиція позивача про те, що доступ до житла не може проводитись інакше як на підставі судового рішення є помилковою, оскільки внаслідок проведення будівельних робіт, житло, в тому числі стає об`єктом будівництва, доступ до якого повинен бути безперешкодним.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 41 Закону № 3038-VІ посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню.

Вказаному праву кореспондується обов`язок суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який передбачено пунктом 14 згаданого вище Порядку.

Покликання позивача на те, що після оформлення права власності на квартири інспекція ДАБК не мала права здійснювати перевірку в квартирах позивача, а такими повноваженнями наділена лише районна адміністрація, суди правильно визнали необґрунтованими, оскільки якщо будівельні роботи чи ремонтні роботи з втручанням в несучі конструкції здійснюються в приміщеннях, що належать на праві приватної власності, такі стають об`єктами будівництва, а їх власники відповідно стають суб`єктами містобудування.

Суди встановили, що направлення для проведення позапланової перевірки видано 28 листопада 2016 року, підстави для її проведення у відповідача були наявні, внаслідок чого позивач зобов`язана була надати доступ до свого приміщення.

Згідно з пунктом 14 Порядку № 553, у разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки складається відповідний акт.

У зв`язку з ненаданням доступу до об`єкта будівництва, відповідачем на виконання вимог пункту 14 Порядку № 553 складено відповідний акт від 05 грудня 2016 року, цього ж дня складено протокол про адміністративне правопорушення та припис про усунення порушення вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності.

У зв`язку з відмовою позивача від отримання таких документів, вони скеровані їй рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Передбачене частиною другою статті 18842 КУпАП адміністративне правопорушення полягає у недопущенні посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва під час здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, дії позивача становлять склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 18842 КУпАП, внаслідок чого оскаржувана постанова винесена правомірно.

Відповідно до частини третьої статті 41 Закону № 3038-VІ, орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Пунктом 1 Порядку № 553 передбачено, що такими органами є виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад та Держархбудінспекції.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином дослідили норми матеріального права, надали належну оцінку зібраним у справі доказам та дійшли обґрунтованого висновку про те, що процедура притягнення позивача до адміністративної відповідальності дотримана, встановили, що відповідач повідомив її про час і місце розгляду справи, розмір стягнення відповідає санкції статті, тому відповідач, будучи повноважним органом на розгляд вказаної категорії справ, діяв у межах та у спосіб, передбачені законом.

Судами правильно зазначено, що мотиви позову про те, що в оскаржуваній постанові допущена помилка з приводу даних паспорта позивача є необґрунтованими, оскільки особа порушника встановлена та ніким не оспорюється, всі дані за виключенням року народження та номера і видавника паспорта є вірними, у зв`язку з чим наявність технічної помилки не може впливати на законність оскаржуваної постанови.

В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній до 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків попередніх судів у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів та не спростовують правильності висновків судів.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Личаківського районного суду міста Львова від 20 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді : С.Г. Стеценко

В.М. Шарапа