Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №808/3049/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 березня 2019 року

справа №808/3049/16

адміністративне провадження №К/9901/35720/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року у складі судді Стрельнікової Н.В.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року у складі суддів Панченко О.М., Іванова С.М., Чередниченка В.Є.

у справі № 808/3049/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метресурс»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Метресурс» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якої просило визнати протиправним та скасувати в частині податкові повідомлення-рішення, якими збільшено податок на додану вартість, зменшено суму податкового кредиту та збільшено податок на прибуток, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 30 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2017 року, позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000731402 від 19 травня 2016 року, повідомлення-рішення № 0000721402 від 19 травня 2016 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 76 692 грн 39 коп., а саме: за податковим зобов'язанням у розмірі 51128 грн 26 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25 564 грн 13 коп., податкове повідомлення-рішення №0000711401 від 19 травня 2016 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 69766 грн 81 коп., а саме: за податковим зобов'язанням у розмірі 55813 грн 45 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13 953 грн 36 коп.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суди попередніх інстанцій здійснили висновок, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в оскаржуваній позивачем частині.

У червні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та повернути справу на новий розгляд.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 14 березня 2016 року по 1 квітня 2016 року відповідачем відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єкта господарювання, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 13 грудня 2015 року, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт №028/08-01-14-01-13/32194167 від 8 квітня 2016 року.

Висновками акта встановлені, зокрема, порушення позивачем:

- статті 152, підпункту 134.1.1 пункту 134.1, пункту 138.1, пункту 135.1, пункту 135.2, підпункту 135.5.15 пункту 135.5, пункту 137.4, пункту 137.16, пункту 137.13, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.6, пункту 138.4, пункту 138.2, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 249 796 грн, у тому числі за рахунок: заниження у 2013 році на суму 420 791 грн; заниження у 2014 році на суму 863 528 грн; завищення у 2015 році на суму 34 523 грн;

- підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 6 240 019 грн, у тому числі по періодам: травень 2014 року - 128 956 грн; грудень 2015 року - 6 111 063 грн;

19 травня 2016 року на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000721402, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 11 014 051,50 грн, з них: 7 342 701 грн за податковим зобов'язанням, 3671350,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000711401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1 570 875,75 грн, з них: 1 249 796 грн за податковим зобов'язанням, 321 079,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000731402, яким зменшено суму податкового зобов'язання у розмірі 2 003 417 грн для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшено суму податкового кредиту у розмірі 2 002 765 грн з податку на додану вартість.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Товариство створено як юридична особа 27 листопада 2002 року з місцезнаходженням 83089 м. Донецьк, вул. Складська, 5. З 26 листопада 2014 року Товариство припинило свою діяльність у місті Донецьк, на території проведення антитерористичної операції, змінивши місцезнаходження на м. Запоріжжя, вул. Доківська, 15, про що зазначено в уточненій позовній заяві.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначено Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 2 вересня 2014 року.

Статтею 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Позивач зазначає, що у період з 2013 року по 22 листопада 2014 року, який перевірявся у ході перевірки, він здійснював діяльність у зоні проведення антитерористичної операції. І саме за цей період діяльності податковим органом оскаржуються господарські операції за договорами.

Вказаний довід судами попередніх інстанцій не досліджено.

Податкове повідомлення-рішення № 0000731402 від 19 травня 2016 року, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання у розмірі 2 003 417 грн для цілей розділу V Податкового кодексу України та зменшено суму податкового кредиту у розмірі 2 002 765 грн з податку на додану вартість, оскаржено позивачем (з урахуванням уточнення позову) в частині 652 грн податку на додану вартість за податковими деклараціями за листопад 2013 року, січень 2014 року, від здійснення господарських операцій по договорам купівлі-продажу № 311013 від 31 жовтня 2013 року, № 11466 від 1 липня 2011 року, № 13276 від 1 листопада 2013 року.

Частинами другою та третьою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції) встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Всупереч вимогам позивача, який не погодився з податковим повідомленням-рішенням лише в частині, суд скасував рішення податкового органу у повному обсязі, жодним чином не мотивувавши своє рішення, яким він вийшов за межі позовних вимог.

Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції не встановлено обставин справи та не досліджено доказів в межах позовної заяви, Суд позбавлений можливості переглянути рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000711401, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1 570 875,75 грн, із них: 1 249 796 грн за податковим зобов'язанням, 321 079,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та яке оскаржено позивачем в сумі 69 766,81 грн за податковою декларацією на прибуток за 2013 рік за господарськими операціями по договору поставки № 01/03-13 від 1 березня 2013 року.

Судом першої інстанції встановлено, що вказаний договір укладено між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, за яким позивач придбавав брухт та відходи кольорових металів.

Податковим органом встановлено, зокрема, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не отримував ліцензію на здійснення операцій з брухтом кольорових та чорних металів, відповідно поставлено під сумнів господарські операції з вказаною особою.

Суд першої інстанції, враховуючи, на думку суду, відносно невеликий обсяг поставки металобрухту за договором № 01/03-13 зробив висновок, що вказаний металобрухт може бути побутовим і таким, що утворився в результаті діяльності фізичної особи - підприємця.

В той же час, судом не встановлено, якою саме діяльністю займалась вказана фізична особа - підприємець, який загальний обсяг поставленого металобрухту та його види. Не встановлено, чи можливо утворення такого обсягу та виду металобрухту від діяльності фізичної особи - підприємця.

Частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення судом першої інстанції) визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Приписами частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Тобто, належним письмовим доказом, на підставі якого суд здійснює розгляд справи, є оригінал документу, або його копія, засвідчена суддею.

В матеріалах справи відсутні оригінали документів, жодна копія, яка є в наявності, не засвідчена суддею.

За приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року у справі № 808/3049/16 скасувати.

Адміністративну справу № 808/3049/16 направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер