Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.02.2021 року у справі №460/5722/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 460/5722/20

адміністративне провадження № К/9901/4664/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Берназюка Я. О., Єзерова А. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24.09.2020р. (суддя - Кошмелюк Т. О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021р. (головуючий суддя - Запотічний І. І., судді - Глушко І. В., Макарик В. Я.) у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_3, в якому просила:

визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті їй та ОСОБА_2 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII за періоди з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року;

визнати протиправною відмови відповідача у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII починаючи з 17 липня 2018 року;

зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити їй та ОСОБА_2 щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати;

зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити їй та її дітям щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 17 липня 2018 року.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.09.2020р., залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
11.01.2021р. позовну заяву в частині нарахування та виплати грошової допомоги за періоди з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року по 30 січня 2020 року, залишено без розгляду.

Залишаючи позовні вимоги без розгляду в частині суди попередніх інстанцій виходили з того, що на спірні правовідносини розповсюджується шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною 2 статті 122 КАС України.

Оскільки, позивачем не наведено поважних причин пропуску вказаного строку звернення до суду та не надано належних доказів на підтвердження даних обставин, тому суди залишили позов без розгляду у зазначеній частині позовних вимог відповідно до частини 3 статті 123 КАС України.

Позивач не погодився з рішенням судів попередніх інстанцій про залишення без розгляду позовних вимог в частині, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судами норм процесуального права, просив їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що про порушення свого права позивач дізнався з листа відповідача від 05.12.2019р. №01/5-14-8120 та звернувся до суду в межах шестимісячного строку звернення від дня отримання даного листа.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Частиною 1 статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частин 1 та 2 статті 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.07.2020р. позивачі звернулися до суду з цим позовом.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2020р. відкрито провадження у даній справі. Після відкриття провадження у справі, судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 161 КАС України.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2020р. позовна заява залишена без руху, встановлено строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для його поновлення, а також доказів поважності причин його пропуску.

На виконання зазначеної ухвали позивачами надано заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач посилається на те, що про невиплату спірної грошової допомоги (виплату в неналежному розмірі) у періоди з 1 січня по 2 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року вона дізналася лише після отримання листа відповідача від 05 грудня 2019 року № 01/5-14-8120. Також вказує, що несвоєчасне звернення до суду з цим позовом було зумовлене обмеженнями, встановленими у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 (справа № 240/12017/19, розглянута у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду) сформував правовий висновок щодо практичного застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, передбаченого статтею 122 КАС України.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її виплата та розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про нарахування та виплату такої щомісячної грошової допомоги.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Посилання позивача як на підставу поновлення строку звернення до суду на те, що несвоєчасне звернення до суду з даним позовом було зумовлене обмеженнями, встановленими у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) є безпідставним, оскільки карантин у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) був встановлений на усій території України з 12 березня 2020 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, а строк позивачем пропущено ще до настання цих подій.

Крім того, доводи позивача вказують на те, що в інші періоди, крім тих щодо яких заявлено позовні вимоги, спірна допомога виплачувалась в належному розмірі.

Відтак припинення її виплати або ж виплата її в значно меншому розмірі в спірних періодах безумовно вказує на те, що саме з цього часу позивач повинна була дізнатись про порушення в такий спосіб своїх прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача
05.12.2019р. №01/5-14-8120 у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого вона повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 24.09.2020р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

Я. О. Берназюк

А. А. Єзеров