Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КАС ВП від 25.09.2023 року у справі №240/2765/22 Постанова КАС ВП від 25.09.2023 року у справі №240...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Постанова КАС ВП від 25.09.2023 року у справі №240/2765/22
Постанова КАС ВП від 25.09.2023 року у справі №240/2765/22

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року

м. Київ

справа №240/2765/22

адміністративне провадження № К/990/24394/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В. М.,

суддів: Кравчука В. М., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 , (у складі колегії суддів: Залімського І.Г. (суддя-доповідач), Сушка О.О., Мацького Є.М.) у справі №240/2765/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) та Державної податкової служби України (далі - ДПС України), у якому просив:

- визнати протиправними дії ДФС України щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності з 17.11.2021 внаслідок травми отриманої при виконанні службових обов`язків у період проходження служби у податковій міліції;

- зобов`язати ДФС України повторно розглянути матеріали про призначення йому одноразової грошової допомоги та виплатити грошову допомогу у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", а також Порядку умов та призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (податкової міліції), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок 850).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 позов задоволено.

На виконання рішення суду видано виконавчий лист, який 10.11.2022 надіслано позивачу.

Позивач подав 01.03.2023 до суду заяву про заміну сторони у виконавчому листі, а саме, боржника - ДФС України на його правонаступника - ДПС України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 заяву позивача задоволено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 скасовано зазначену вище ухвалу та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчому листі - відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені заяви позивача про заміну сторони у виконавчому листі суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ДПС України є правонаступником ДФС України лише в частині реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства і питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС України.

У підсумку дійшов висновку про те, що ДПС України не є правонаступником ДФС України у правовідносинах щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Короткий зміст вимог і узагальнені доводи касаційної скарги, узагальнені позиції інших учасників справи:

На адресу Верховного Суду 11.07.2023 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 залишити без змін.

На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що при розгляді цієї справи та прийняті постанови суд апеляційної інстанції не з`ясував усі обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення норми матеріального та процесуального права. На думку скаржника, з 29.08.2019 ДФС України втратила повноваження державного органу, який згідно із законом виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, тому відповідно не може здійснювати права та виконувати обов`язки сторони у даній справі, а відтак, і відповідати за зобов`язання, які на нього покладені, в тому числі й судовими рішеннями, оскільки таке повноваження передано для виконання завдань і функцій новоствореному контролюючому органу у зазначеній сфері, ДПС України. Вважає, що з цього моменту відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво ДПС України, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від повноважень ДФС України до ДПС України, а тому факт припинення (ліквідації) юридичної особи не є вирішальним.

Як на підставу касаційного оскарження покликається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.12.2020 у справі № 805/4361/17-а, від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, від 27.05.2021 у справі № 2а/1215/98/2012, від 10.09.2020 у справі № 420/5772/18, від 06.10.2020 у справі № 804/958/17, від 30.11.2020 у справі № 260/453/19, від 03.12.2020 у справі № 805/2173/16-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270, від 13.03.2019 у справі № 524/4478/17.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

Частиною 1 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 52 КАС України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок).

Згідно із пунктом 5, 6 вказаного Порядку, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.

Підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого (іншим) внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єкту владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

У межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта - ДФС України або переходу його функцій (адміністративної компетенції), з яких виник спір, до ДПС України.

Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постанові від 24.01.2023 у справі № 300/7605/21 Верховний Суд дійшов наступного висновку:

«Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Установлено, що Державна фіскальна служба України продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної податкової служби від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою України покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до Наказу Державної податкової служби України «Про початок діяльності Державної податкової служби України» від 28 серпня 2019 року №36 розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальною службою України, що припиняється.

17 травня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено записи про державну реєстрацію Державної податкової служби України як юридичної особи, та про внесення рішення засновників (учасників) Державної фіскальної служби України щодо припинення такої як юридичної особи в результаті реорганізації.

Проте запис про припинення Державної фіскальної служби України у Реєстрі на момент вирішення судами попередніх інстанцій питання про заміну відповідача Державної фіскальної служби України його правонаступником Державної податкової служби України був відсутній.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Державної податкової служби України, тобто про перехід до Державної податкової служби України функцій Державної фіскальної служби України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

Однак суди попередніх інстанцій не врахували, що обов`язок відповідача оформити та подати до пенсійного органу документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років за результатами розгляду цієї справи не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані Державній податковій службі України розпорядчими документами.

З огляду на вказане, заміна відповідача може мати місце виключно у випадку фактичного вибуття Державної фіскальної служби України внаслідок припинення.

За правилами частин першої та п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи, що зобов`язання, яке випливає з рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року, не стосувалося публічно-владних функцій, переданих Державній податковій службі України, і на момент вирішення судами питання про заміну відповідача до Реєстру не був унесений запис про припинення Державної фіскальної служби України, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття відповідача і наявність підстав для його заміни є передчасним.».

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2022 у справі № 420/8922/20 та від 14.09.2023 у справі № 240/11567/21 за подібних правовідносин.

Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається.

Зазначена правова позиція є актуальною та застосовується Верховним Судом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р «Питання Державної податкової служби» погоджено забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент вирішення судом питання про заміну боржника виконавчого провадження відсутній запис про припинення ДФС України.

Отже, судом апеляційної інстанції обґрунтовано враховано, що між ДФС України та ДПС України, відбулось компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво, тобто перехід до ДПС України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спір у цій справі стосувався оскарження бездіяльності відповідача, пов`язаної із виплатою позивачу, який проходив службу в органі податкової міліції, грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби, тобто спір по суті заявлених вимог стосувався захисту соціальних прав позивача.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що обов`язок боржника щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до Порядку № 850, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, що були передані ДПС України розпорядчими документами.

З огляду на вказане, заміна відповідача може мати місце виключно у випадку фактичного вибуття ДФС України внаслідок припинення.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо неможливості заміни боржника у виконавчому провадженні, а саме ДФС України на ДПС України, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Щодо доводів скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постановах Верховного Суду від 30.12.2020 у справі № 805/4361/17-а, від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16, від 27.05.2021 у справі № 2а/1215/98/2012, від 10.09.2020 у справі № 420/5772/18, від 06.10.2020 у справі № 804/958/17, від 30.11.2020 у справі № 260/453/19, від 03.12.2020 у справі № 805/2173/16-а, від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270, від 13.03.2019 у справі № 524/4478/17, слід зазначити таке.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина 5 статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, предметом спору у справах № 805/4361/17, № 805/2173/16-а є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), предметом розгляду справ № 420/5772/18, № 804/958/17 - скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу, у справі № 812/1408/16 предмет розгляду - бездіяльність податкового органу щодо невнесення заяви про повернення суми бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, у справі № 2а/1215/98/2012 предмет позову - визнання протиправними дій пенсійного органу щодо припинення виплати пенсії, у справі № 2а-23895/09/1270 предмет позову - стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та пені. При розгляді справи № 260/453/19 судами застосовувались положення Кодексу законів про працю України, а у справі № 524/4478/17 положення Законів України «Про оплату праці», «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Кодексу законів про працю України.

Що стосується обставин цієї справи, то, як вже зазначалося вище, спір стосується оскарження бездіяльності відповідача, пов`язаної із виплатою позивачу, який проходив службу в органі податкової міліції, грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов`язаної з проходженням служби.

Отже, посилання позивача щодо наявності правових позицій викладених у вищенаведених постановах є безпідставними, оскільки наведені в касаційній скарзі цитати з цих постанов є викладенням висновків судів, які стосуються встановлених під час розгляду відповідної справи фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів та не стосуються питання неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Всі інші доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення та фактично зводяться до переоцінки доказів та обставин установлених у цій справі, що не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі № 240/2765/22 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

Судді В. М. Шарапа

В. М. Кравчук

С. М. Чиркін

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати