Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2019 року у справі №804/6657/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2019 року

Київ

справа №804/6657/15

адміністративне провадження №К/9901/15017/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А. Ю.,

суддів: Мороз Л. Л., Рибачука А. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року у складі колегії суддів: Юрко І. В., Гімона М. М., Чумака С. Ю. у справі № 804/6657/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної реєстраційної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Державної реєстраційної служби України (надалі по тексту - відповідач) від 07 листопада 2014 року "Про відмову у реєстрації права власності на ім'я ОСОБА_1" на одноквартирний будинок АДРЕСА_1 загальною площею 30,17 кв. м. розташований на АДРЕСА_1;

- зобов'язати відповідача зареєструвати на підставі рішення суду на його ім'я одноквартирний будинок АДРЕСА_1 загальною площею 30,17 кв. м.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 17030284 від 07 листопада 2014 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчука А. В.

Зобов'язано відповідача зареєструвати на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2011 року за ОСОБА_1 право власності на одноквартирний будинок АДРЕСА_1 загальною площею 30,17 кв. м.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі № 804/6657/15 скасовано, ухвалено нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що враховуючи положення Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, на думку позивача, у державного реєстратора, який відмовив у державній реєстрації права власності, не було перешкод для встановлення усіх параметрів, необхідних для реєстрації такого права.

Відзиву на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ОСОБА_1 визнано право власності на одноквартирний будинок АДРЕСА_1, загальною площею 30,17 м. кв., що розташований на АДРЕСА_1. Рішення набрало законної сили 23 вересня 2011 року.

У вересні 2014 року позивач звернувся до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Криворізького міського управління юстиції про реєстрацію права власності на вказаний будинок.

Відповідно до картки прийому заяви №16972895 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) зареєстрована у базі даних 05.11.2014.

Разом із заявою були подані документи, а саме: квитанції, копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, технічний паспорт на будинок, копія рішення суду.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Сидорчук А. В. своїм рішенням №17030284 від 07.11.2014 відмовив позивачу у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна, на житловий будинок, що розташований: АДРЕСА_1.

Підставою для відмови зазначено: Документ, що підтверджує право власності (рішення суду) та технічний паспорт містять суперечності, які не узгоджуються між собою щодо відомостей, які визначені п. 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141, а саме щодо площі будинку. Так, відповідно до рішення суду загальна площа будинку складає 30,17 кв. м, при цьому згідно технічного паспорту загальна площа 50,5 кв. м, житлова 30,1 кв. м.

Крім того, як зазначено в рішенні відповідача, відповідно до рішення суду за заявником визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно (гараж - 2005 року складова частина будинку), яке не прийнято в експлуатацію (згідно відмітки в технічному паспорті та переліку поданих документів). Згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, у разі, коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законом порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень суду, що набрали законної сили. Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавчо встановлених підстав для відмови позивачу у задоволенні його заяви про реєстрацію права власності на одноквартирний будинок відповідач не мав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення, про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне рішення державного реєстратора прийнято у відповідності до вимог ст.19 Конституції України, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначається Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 01.07.2004 № 1952-IV (далі по тексту - Закон № 1952) та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 (далі по тексту - Порядок № 868).

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону №1952 державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 01.07.2004 № 1952-IV. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Відповідно до ч. 7 ст. 15 Закону №1952 розгляд заяви про державну реєстрацію обтяжень і прийняття рішення про таку реєстрацію, відмову у державній реєстрації обтяжень або її зупинення проводиться в день надходження заяви та документів, необхідних для державної реєстрації обтяжень.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону №1952 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Згідно п. 15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 01.07.2004 № 1952-IV.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, державним реєстратором було виявлено, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Так, судом вказано, що рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.09.2011 по справі №2-2700/11 за позовом ОСОБА_1 до ДП "Рудоуправління ім. Кірова" про виключення з балансового обліку та визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, та технічний паспорт, виданий КП ДОР "Криворізьке БТІ" 16.08.2011, містять суперечності, які не узгоджуються між собою, а саме, відповідно до рішення суду загальна площа будинку складає 30,17 кв. м, при цьому згідно технічного паспорту загальна площа 50,5 кв. м, житлова 30,1 кв. м.

Судом апеляційної інстанції також вказано, що позивач в судовому засіданні вказані обставини підтвердив та пояснив, що в технічному паспорті вірно зазначено, що на земельній ділянці крім будинку знаходяться самочинно збудовані сарай, гараж та літній душ, які не приймали в експлуатацію.

Відповідно до п. 42 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Як зазначалось вище, в рішенні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.09.2011 взагалі відсутня така технічна характеристика будинку, як "жила площа".

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 24 Закону №1952 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 01.07.2004 № 1952-IV, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно ч. 1 п. 20, п.28 Порядку № 868 за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено те, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що рішення відповідача від 07 листопада 2014 року "Про відмову у реєстрації права власності на ім'я ОСОБА_1 " на одноквартирний будинок АДРЕСА_1 загальною площею 30,17 кв. м. розташований на АДРЕСА_1" прийнято у відповідності до вимог ст.19 Конституції України, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Не дають підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи позивача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів суду.

Суд також, звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Таким чином, проаналізувавши доводи касаційної скарги та постанови суду апеляційної інстанції, Суд встановив правильне застосування норми матеріального та процесуального права і погоджується з висновком суду про те, що спірне рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог ст.19 Конституції України, тобто на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук