Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

Київ

справа №808/429/16

касаційне провадження №К/9901/25786/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке комерційне підприємство «Тріон» (далі - Товариство) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 (головуючий суддя - Баранник Н.П., судді - Дурасова Ю.В., Щербак А.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке комерційне підприємство «Тріон» до Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішен,

УСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000732200 від 22.12.2015.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що оскільки факти порушень валютного законодавства були виявлені Інспекцією 11.03.2015, 08.04.2015 та 09.06.2015, то строки застосування адміністративно-господарських санкцій за ці порушення сплинули 11.09.2015, 08.10.2015 та 09.12.2015 відповідно, оскільки штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) і пеня є різними поняттями, а пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є штрафною санкцією, тому на пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності поширюється дія частини першої статті 250 Господарського кодексу України, тоді як оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийняте 22.12.2015.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 29.03.2016 позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000732200 від 22.12.2015.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що пеня, стягнення якої передбачене статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» за порушення резидентом термінів, визначених у статті 1 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій, та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю, з огляду на що суд дійшов висновку, що на день прийняття Інспекцією спірного податкового повідомлення-рішення строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України, вже сплинули.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 12.10.2016 рішення суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що з набранням чинності Податковим кодексом України положення статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, у тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності не розповсюджуються, з урахуванням того, що контракт № 2404/2014-11 від 24.04.2014 з ТОО «Корпорация внедрения высоких технологий» позивач уклав уже під час дії Податкового кодексу України та на час набрання чинності змін, внесених до Господарського кодексу України.

Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.11.2016 відкрив касаційне провадження у справі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що за своєю суттю штрафна санкція у вигляді пені, встановлена у частині першій статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є адміністративно-господарською санкцією, оскільки є заходом майнового характеру, який застосовується органом державної влади за порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності та спрямований на припинення правопорушення і ліквідації його наслідків, тобто підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, встановлені статтею 238 Господарського кодексу України. У зв'язку з викладеним, Товариство просило скасувати рішення суд апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу Інспекція просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.09.2018 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив попередній розгляд справи на 25.09.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 24.04.2014 між Товариством (продавцем) та ТОО «Корпорация внедрения высоких технологий» (м. Астана, Республіка Казахстан) (покупцем) був укладений контракт № 2404/2014-11, відповідно до умов якого продавець зобов'язуєтсья поставити покупцю, а покупець зобов'язуєтсья прийняти та оплатити електротехнічну продукцію в асортименті, кількості та за ціною, передбаченими у додатках до цього контракту, які є його невід'ємною частиною.

На підставі інформації, отриманої від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (лист від 02.03.2015 №Г-31.0.0.0/1-1177 (вх. №3102/10 від 11.03.2015), від 01.04.2015 № Г-31.0.0.0/1-2084 (вх. № 4855/10 від 08.04.2015) та лист від 03.06.2015 № Г-31.0.0.0/1-3588 (вх. № 7219/10 від 09.06.2015)) Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаємовідносинах з нерезидентом - ТОО «Корпорация внедрения высоких технологий» (Республіка Казахстан) за період з 24.04.2014 по 10.11.2015, результати якої оформлені актом № 1196/08-25-22-022/37526332 від 30.11.2015, за висновками якого Товариством були порушені вимоги статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме - розрахунки по експортних операціях здійснено із перевищенням законодавчо встановленого 90-денного терміну, затвердженого постановами Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 734, від 01.12.2014 № 758, у періодах: з 27.02.2015 по 27.02.2015 (1 день), з 18.03.2015 по 18.03.2015 (1 день), з 18.03.2015 по 19.05.2015 (63 дні).

Зокрема, а акті перевірки було вказано, що по митних деклараціях №112030000/2014/021335 від 28.11.2014 (граничний термін надходження виручки 26.02.2015), № 112030000/2014/021357 від 28.11.2014 (граничний термін надходження виручки 26.02.2015), № 112030000/2014/022427 від 17.12.2014 (граничний термін надходження виручки 17.03.2015) оплата від нерезидента за поставлену Товариством продукції у визначений законодавством строк не надійшла, у зв'язку з чим у відповідності до пункт 6 контракту Товариство звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовами про стягнення з ТОО «Корпорация внедрения высоких технологий» заборгованості за контрактом № 2404/2014-11 від 24.04.2014. Згідно ухвал Господарського суду Запорізької області від 27.02.2015 у справі № 908/1266-15-г, від 12.03.2015 у справі № 908/1615/15-г, від 19.05.2015 у справі № 908/3275/15 були порушені провадження у вказаних справах, за результатом розгляду яких по-суті ухвалені судові рішення про стягнення з ТОО «Корпорация внедрения высоких технологий» на користь Товариства заборгованості за контрактом № 2404/2014-11 від 24.04.2014. Вказані обставини слугували підставою для висновку Інспекції про наявність підстав для стягнення з Товариства пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за період від дня граничного терміну надходження виручки до дня прийняття позовів до розгляду Господарським судом Запорізької області.

На підставі вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000732200 від 22.12.2015, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нарахувала Товариству суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 159593,05 грн.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктами 1 постанов Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 734 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та від 01.12.2014 № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом. Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з набранням чинності Податковим кодексом України положення статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, у тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності не розповсюджуються, з урахуванням того, що правовідносини між Товариством та контрагентом-нерезидентом відбулись вже під час дії норм Податкового кодексу України та на час набрання чинності змін, внесених до Господарського кодексу.

Таким чином, доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 відсутні, з урахуванням того, що між сторонами відсутній спір щодо періоду за який була нарахована пеня.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке комерційне підприємство «Тріон» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Т.М. Шипуліна