Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

м. Київ

справа №804/9279/15

касаційне провадження №К/9901/7900/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2015 (суддя Борисенко П.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 (головуючий суддя - Чабаненко С.В., судді: Іванов С.М., Шлай А.В.) у справі № 804/9279/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДКОМ-ФОРТ» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДКОМ-ФОРТ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.01.2015 № 110100000/2015/200016/1, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.01.2015 № 110100000/2015/00026.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 09.09.2015 адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.04.2016 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2015 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Дніпропетровська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2015, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Дніпропетровська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 52, 53, 58 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, зазначає, що подані позивачем документи не містили всіх необхідних відомостей на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.09.2014 між позивачем та Компанією «GOUDA FOR AGRICULTURAL PRODUCTS (EZZ EL DIN GOUDA) COMPANY» (Єгипет) укладено контракт № 2823/EG/BF, відповідно до якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (апельсини) на умовах поставки - СFR Одеса, Україна.

При здійсненні митного оформлення товару декларантом разом з митною декларацією подано до Дніпропетровської митниці ДФС: зовнішньоекономічний контракт від 17.09.2014 № 2823/EG/BF; специфікацію від 11.01.2015 № 1, відповідно до якої вартість партії товару складає 24000,00 дол. США; рахунок-фактуру (інвойс) від 11.01.2015 № 035; коносамент від 14.01.2015 EG 10367134; міжнародні автомобільні накладні від 23.01.2015 № 3050/1 та від 23.01.2015 № 3050/2; заяву про страхування від 16.01.2015 № 76; договір страхування від 26.09.2014 № 043.0647415.254; прайс-лист від 01.01.2015; комерційну пропозицію від 11.01.2015 № 012; пакувальний лист від 11.01.2015 № 1; висновок від 26.01.2015 № ГО-229/1 про вартісні характеристики товару, підготовлений Дніпропетровською торгово-промисловою палатою; договір комісії від 12.09.2014 № 1209/7, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет»; специфікацію від 11.01.2015 № GD до договору комісії від 12.09.2014 № 1209/7; декларацію виробника від 11.01.2015; фітосанітарний сертифікат від 11.05.2015 № 001075; сертифікат про походження товару від 15.10.2015 № А0279628; сертифікат якості від 11.01.2015; лист виробника від 11.01.2015 № 0013.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару відповідач дійшов висновку, що документи, надані для оформлення імпортованої продукції, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару (за ціною контракту) та в них наявні розбіжності, а саме: відповідно до наданого декларантом прайс-листа від 01.01.2015 виробником пропонується для продажу апельсини сорту Navel за ціною 0,50 USD/кг., однак відомості про включення до вказаної ціни будь-яких додаткових витрат як складової зазначеної ціни відсутні. При цьому згідно з наданим інвойсом від 11.01.2015 № 035 вказана ціна товару 0,50 USD/кг. визначена вже на умовах поставки СFR Одеса, Україна (витрати на транспортування товару до зазначеного місця призначення покладаються на продавця). Відтак, на переконання митного органу, існує вірогідність невключення до вказаної в інвойсі від 11.01.2015 № 035 ціни товару витрат на транспортування як обов'язкової складової ціни.

У зв'язку з цим, відповідно до статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДКОМ-ФОРТ» пред'явлено органом доходів і зборів письмову вимогу щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, зокрема: виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій виробника товару; інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; копії митної декларації країни відправлення.

З огляду на ненадання позивачем витребуваних документів митним органом складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.01.2015 № 110100000/2015/00026, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.01.2015 № 110100000/2015/200016/1, згідно з яким її визначено за резервним методом відповідно до статті 59 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За правилами частини першої статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьмортранс» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос-Нова», про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається суди встановили, що позивачем подано митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни контракту. Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

В свою чергу, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не наведено жодного аргументу на підтвердження того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДКОМ-ФОРТ» при декларуванні митної вартості товару зазначено не всі складові її числового значення, неправильно здійснено розрахунок, внесено до декларації недостовірні або неточні відомості.

Більш того, судовими інстанціями з'ясовано, що на момент митного оформлення товар оприбутковано не було, його оплата не проведена, а тому витребування в позивача за таких умов виписки з бухгалтерської документації є передчасним. З огляду на надання товариством прайс-листа виробника товару безпідставним є й вимога про надання ним каталогів та специфікацій виробника товару, а враховуючи, що імпортований товар не є предметом біржової торгівлі, - також інформації біржових організацій про його вартість.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Дніпропетровської митниці ДФС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 у справі № 804/9279/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова