Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2018 року у справі №804/7641/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2018 року

Київ

справа №804/7641/15

касайційне провадження №К/9901/25847/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Шипуліної Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 (суддя - Луніна О.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 (головуючий суддя - Поплавський В.Ю, судді - Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Євраз Суха Балка» (далі - Товариство), до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У червні 2015 Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2015 № 0000194202.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що під час проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 25.05.2015 № 288/28-01-42-02-00191329, на підставі висновків якої Інспекцією було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, перевіряючим були надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи на придбання товарно-матеріальних цінностей (кабельно-провідникової продукції) у ТОВ «Мастер-Кабель Україна», які відповідають встановленим законодавством вимогам, містять несуперечливу і достовірну інформацію, підтверджують виконання сторонами відповідних господарських операцій, з урахуванням того, що придбані у зазначених контрагентів товарно-матеріальні цінності були використані позивачем в процесі здійснення господарської діяльності. Також позивач посилався на те, що висновки Інспекції про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Мастер-Кабель Україна» ґрунтуються на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мастер-Кабель Україна», який в силу положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єкта господарювання.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 14.07.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 10.06.2015 №0000194202.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Мастер-Кабель Україна» були реально (фактично) здійснені, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, операції пов'язані з господарською діяльністю Товариства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок Інспекції про нереальність зазначених господарських операцій є таким, що не відповідає дійсності, не ґрунтується на нормах законодавства України та не підтверджений будь-якими доказами.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.10.2016 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що проведеним Макіївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області аналізом матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ «Мастер-Кабель Україна» встановлено відсутність у вказаного суб'єкта господарювання необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна тощо.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити касаційну скаргу Інспекції без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24.09.2018 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до попереднього розгляду на 25.09.2018.

У відповідності до положень частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства (у редакції від 15.12.2017) у справі здійснено процесуальне правонаступництво позивача, а саме: замінено Публічне акціонерне товариство «Євраз Суха Балка» його правонаступником Приватним акціонерним товариством «Євраз Суха Балка», що підтверджується новою редакцією статуту Товариства та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.05.2016.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правомірності нарахування та законності декларування суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації за лютий 2015 року, та від'ємного значення податку на додану варітьсь по декларації за лютий 2015 року, за результатами якої складений акт 25.05.2015 № 288/28-01-42-02-00191329, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит січня 2015 року на суму 178673,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту січня 2015 року на 178673,00 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у лютому 2015 року на 178673,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки вказано, що Товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту січня 2015 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаної у ТОВ «Мастер-Кабель Україна» продукції, оскільки згідно інформації Макіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 31.03.2015 № 509/05-18-22 неможливо провести зустрічну звірку ТОВ «Мастер-Кабель Україна», що свідчить про відсутність у вказаного суб'єкта господарювання необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, власного чи орендованого нерухомого майна тощо.

На підставі висновків вказаного акта перевірки Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000194202, яким зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) за лютий 2015 року на 178673,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 44668,25.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Визначення поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що: господарські операції між Товариством та ТОВ «Мастер-Кабель Україна» мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема: рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками і спричинили реальні зміни майнового стану позивача; видача придбаної у ТОВ «Мастер-Кабель Україна» продукції у виробництво підтверджується накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (тип. ф. № М-11); листами №1805-1 від 18.05.2015 та № 2805-1 від 28.05.2015 ТОВ «Мастер-Кабель Україна» підтвердило поставку на адресу Товариства товару, декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року, подачу вказаної податкової декларації та докази прийняття даної декларації податковим органом (квитанція № 2 від 17.02.2015).

Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення судів попередніх інстанцій відсутні. Посилання скаржника на висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мастер-Кабель Україна» є безпідставними, оскільки в силу положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 - без змін.

Керуючись ч.1 ст. 52, п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна