Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2019 року

Київ

справа №826/8369/17

адміністративне провадження №К/9901/4807/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року (колегія у складі головуючого судді Федорчука А.Б.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року

(колегія суддів у складі головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.)

у справі №826/8369/17

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби безпеки на транспорті, старшого державного інспектора Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті Каніна Євгена Васильовича

про визнання протиправним дій під час складання акту та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунку плати за проїзд великовагового та /або великогабаритного транспортного засобу

I. ПРОЦЕДУРА

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом , в якому просила визнати протиправним дії старшого державного інспектора Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті Каніна Є.В. зі складання довідки від 27 травня 2017 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю, визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яким визначено до сплати 3135 євро за проїзд з перевищенням нормативних вагових параметрів.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. 27 травня 2017 року у пункті габаритно-вагового контролю проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF моделі FT XF105.460 з реєстраційним номером НОМЕР_1 та напівпричепом марки Schmitz моделі SCF 24 G з реєстраційним номером НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

5. За результатами габаритно-вагового контролю, старшим державним інспектором Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті Каніним Є.В . виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

6. Під час зважування транспортного засобу марки DAF моделі FT XF105.460 з реєстраційним номером НОМЕР_1 та напівпричепом марки Schmitz моделі SCF 24 G з реєстраційним номером НОМЕР_2 встановлено фактичне навантаження на одну вісь 16,85 тон, при допустимих 11 тон.

7. Після проведеної перевірки відповідачем складено довідку від 27 травня 2017 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт від 27 травня 2017 року АА №21409 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі яких проведено розрахунок від 27 травня 2017 року №253/17 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (копія додається) та нараховано плату за проїзд 3135,00 євро.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав достатньо доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його заперечення, і доводів правомірності винесення спірного розрахунку плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не враховано посилання відповідача щодо перевищення повноважень працівниками Укртрансбезпеки при проведенні нарахування плати за проїзд. Також зазначає, що перевізником вантажу є саме ТОВ «АП-Груп», а не вона, тому не повинна здійснювати зазначену сплату.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

11. Згідно зі частиною першою статті 2 КАС України (тут і надалі наводиться у редакції, яка була чинна на час звернення до суду з даним позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

12. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

13. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

14. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

15. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

16. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

17. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

18. В свою чергу, за своєю правовою природою оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

19. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи 30 січня 2019 року судове рішення у справі № 803/3/18.

20. При цьому, колегія суддів зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

21. За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (тут і надалі у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

22. Відповідно до частин першої та другої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, статтями 238, 240 цього Кодексу.

23. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

24. З огляду на наведене, Верховий Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів помилковими, з огляду на що дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 344, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року - скасувати. Провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду