Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.02.2019 року у справі №826/7892/17
Ухвала КАС ВП від 11.03.2019 року у справі №826/7892/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2019 року

Київ

справа №826/7892/17

адміністративне провадження №К/9901/4462/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

секретар судового засідання - Носадча О.Є.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Борисевич Д.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року (головуючий суддя - Качур І.А., судді - Келеберда В.І., Амельохін В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року (головуючий суддя - Кузьменко В. В., судді - Василенко Я. М., Шурко О. І.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій у Державній фіскальній службі України, про яке зазначено у листі від 07.06.2017 №7349/п/99-99-04-0401-14, про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та зобов`язання Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути документи та прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій з урахуванням висновків суду.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі наказів ДФС України був відряджений до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей для безпосередньої участі в її проведенні та виконанні завдань, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. У зв`язку з цим, звернувся із заявою до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України. Проте, йому було відмовлено в отриманні такого статусу у зв`язку з тим, що законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи рядового і начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, до яких позивач не належить. При цьому зазначає, що зазначена підстава відмови чинним законодавством не передбачена, а тому рішення відповідача про відмову йому в наданні такого статусу є протиправним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.

3.1 Визнано незаконним та скасовано рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій у Державній фіскальній службі України, про яке зазначено у листі від 07.06.2017 №7349/п/99-99-04-0401-14, про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;

3.2 Зобов`язано Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно розглянути надані ОСОБА_2 документи та прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з урахуванням висновків суду.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивач з 01 червня 2015 року по 8 серпня 2015 року та з квітня 2016 року по 21 листопада 2016 року був залучений до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та відряджений в район її проведення - до підрозділу оперативної групи ДФС України оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій і Луганській областях, а тому він є таким, що належить до категорії осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Крім того, суди вказали на те, що підпунктом 7 Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №957 від 14.11.2016 року, встановлений вичерпний перелік підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

5. Державної фіскальної служби України (далі - скаржник) 14 лютого 2019 року звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року.

6. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

7. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи рядового і начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, до яких позивач не належить. Крім того, скаржник посилався на лист Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21.04.2017 року за №1730/02/05.1-17, яким відповідача було проінформовано про те, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС окрім осіб рядового і начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції, без внесення змін до чинного законодавства України не вбачається можливим. Також, вказував на те, що виключно за рішенням Голови ДФС питання надання статусу учасника бойових дій може бути розглянуто Комісією повторно, відтак суд не може своїм рішенням підміняти повноваження суб`єкта владних повноважень і зобов`язувати Комісію повторно розглянути звернення позивача. Просив розглядати справу за його участю.

8. На адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в якому позивач просив суд касаційну скаргу ДФС України залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

9. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. ОСОБА_1 працював у Головному управлінні ДФС у м. Києві - начальником п`ятого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України.

11. Відповідно до Наказів ДФС України "Про відрядження працівників податкової міліції" від 29.05.2015 № 1539, від 26.06.2015 №1905-o, від 28.07.2015 №2268-о, від 13.04.2016 № 1365-0 та від 17.11.2016 № 3706-o, Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20.03.2003 року №638-ІV та з метою реалізації тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22.01.2015 року № 27ог та від 12.06.2015 року № 415ог ОСОБА_1 відряджено до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області.

12. На підставі наказів Першого заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 23.11.2015 № 327, від 11.08.2016 № 224дск., від 01.02.2017 № 32дск, наказів Керівника Антитерористичного центру при СБУ від 23.07.2015 № 0160, від 03.09.2015 №0170, від 13.06.2016 № 030, від 17.01.2017 № 03 вважався таким, що прибув та залучений до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, відрядженим в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях на період з 01.06.2015 по 08.08.2015 та з 14.04.2016 по 21.11.2016.

13. 30.03.2017 року позивачу уповноваженою особою - керівником підрозділу Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, М.Слов`янськ) Державної фіскальної служби України було надано Довідку про безпосередню участь особи і в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за №550/99-99-21-10-01-18д.

14. 16 травня 2017 року на підставі абз.2 п.2 розділу 2 «Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України», затвердженого Наказом Мінфіну 14.11.2016 року №957 та зареєстрованого в Мінюсті 30.11.2016 року №1553/29683, позивачем було направлено на адресу Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України документи, що відповідно до абз.1 п.4 «Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення» (із змінами та доповненнями), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 року №413 є підставою для надання статусу учасника бойових дій та підтверджували безпосередню участь позивача в антитерористичній операції (АТО).

15. Листом від 07.06.2017 року №7349/п/99-99-04-04-01-14 відповідач повідомив позивача про те, що Комісією прийнято рішення відмовити в наданні статусу учасника бойових дій працівникам (в т.ч. колишніх) слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, які відряджались до головних управлінь ДФС у Донецькій та/чи Луганській областях, у зв`язку з чим було повернуто позивачу направлені до Комісії заяву та матеріали.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

16. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Стаття 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року (Далі - Закон №3551): ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

18. Стаття 5 Закону №3551: учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

19. Абзац перший пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551: учасниками бойових дій визнаються, військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

20. Абзац другий пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551: порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

21. Пункт 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014 (Далі - Порядок): статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур,особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

22. Абзац 1 пункту 4 Порядку: підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

23. Пункт 1 Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №957 від 14.11.2016 року (Далі - Положення): Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України утворюється відповідно до пункту 5 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20.08.2014.

24. Підпункт 7 Положення: Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі: відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення; надання недостовірних даних про особу; виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення; наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

25. Пункт 2 розділу ІІ Положення: Комісія має право відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності підстав; приймати рішення про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

29. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з того, що рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України від 07 червня 2017 року щодо відмови позивачу в наданні статусу учасника бойових дій є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки позивач був безпосередньо залучений до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та відряджений в район її проведення - до підрозділу оперативної групи ДФС України оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій і Луганській областях, а тому він є таким, що належить до категорії осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

30. Колегія суддів погоджує вказані висновки судів попередніх інстанцій стосовно незаконності спірного рішення Комісії, проте мотивувальна частина рішень судів в частині віднесення позивача до категорії осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, підлягає зміні на підставі наступного.

31. Дійсно, згідно вимог Положення статус учасника бойових дій може бути наданий лише особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення Луганської та Донецької областей.

32. Разом з тим, перебуваючи у відрядженні в зоні АТО та ризикуючи власним життям і здоров`ям, позивач мав законні сподівання бути визнаним державою учасником бойових дій. Він виконував той самий обсяг обов`язків на тих самих територіях та у таких самих умовах, що й працівники підрозділів оперативного забезпечення Луганської та Донецької областей, але за такої редакції Положення обмежений в отриманні статусу та подальших пільг.

33. Враховуючи, що єдиною підставою до відмови стало те, що позивач під час перебування на території проведення АТО обіймав посаду начальника п`ятого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України, тобто територіального підрозділу, який знаходиться поза зоною Луганської та Донецької областей, на переконання колегії суддів, відповідачем при прийнятті такого рішення було порушено принцип рівності громадян, закріплений статтею 24 Конституції України, що є неприпустимим.

34. Положення цієї статті акцентують увагу на необхідності застосування однакових стандартів прав і обов`язків до всіх осіб без винятку. Це означає, що кожний громадянин України має і може користуватися на рівних підставах з іншими громадянами всім обсягом конституційних прав і свобод без дискримінації з боку держави або інших осіб за будь-якими ознаками.

35. В Україні діє принцип верховенства права, у відповідності до якого людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

36. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», зазначив, зокрема, що користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

37. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

38. Враховуючи недосконале правове врегулювання спірних правовідносин, Верховний Суд керуючись принципом верховенства права вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку, що відмова відповідача є дискримінаційною та такою, що позбавляє позивача як учасника бойових дій можливості отримання пільг та переваг, гарантованих Конституцією та Законами України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

39. Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що перелік підстав для відмови у наданні статусу учасника бойових дій встановлений пунктом 7 розділу ІІ Положення №957, будь-яких інших підстав до відмови вказане Положення не містить, зазначені підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

40. Як вбачається з матеріалів справи, Рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, оформлене листом 07 червня 2017 року, не містить будь-яких з передбачених законом підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій.

41. Таким чином, із урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість та безпідставність оскаржуваного рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України та, як наслідок, необхідність його скасування.

42. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди, зобов`язавши Комісію повторно розглянути документи та прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій, перейняли на себе її повноваження, слід зазначити наступне.

43. Враховуючи положення ч.3 ст.105, ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, діючій до 15 грудня 2017 року), захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов`язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов`язання вчинити певні дії.

44. Оскільки встановлено, що Комісія протиправно відмовила у встановленні позивачу статусу учасника бойових дій, а також прийнявши до уваги наявність у позивача права на встановлення такого статусу, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права, у спірному випадку, є зобов`язання відповідача повторно розглянути документи та прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій.

45. При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб`єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов`язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження Комісії.

46. Аналогічної правової позиції в спірних правовідносинах додержується Верховний Суд в своїх постановах по справам №823/795/17; №825/1048/17.

47. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було вірно зроблено висновок про необхідність скасування спірного рішення Комісії, разом з тим, суди неправильно застосували норми матеріального права (неправильне тлумачення), з огляду на що мають місце підстави для часткового задоволення касаційної скарги, та, відповідно, зміни мотивувальної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року.

48. Частиною першою статті 351 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

49. Згідно частини четвертої статті 351 КАС України (в чинній редакції) зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

50. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 4 статті 351 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити частково, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції змінити в частині мотивів.

51. Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

52. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.

53. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року - змінити в частині мотивів, виклавши їх у редакції цієї постанови.

54. В іншій частині Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року - залишити без змін.

55. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Повний текст постанови складений 25.07.2019 року

Суддя-доповідач Н.А.Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н.В. Шевцова