Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.06.2019 року у справі №826/12511/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2019 року

Київ

справа №826/12511/15

адміністративне провадження №К/9901/12904/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О.В.,

суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/12511/15

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури м. Києва, Генеральної прокуратури України про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року (ухвалену у складі головуючого судді Іщука І.О.) та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.)

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив

- скасувати наказ Прокуратури міста Києва №1817к від 11 червня 2015 року в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани;

- скасувати наказ Прокуратури міста Києва №1847к від 12 червня 2015 року, яким внесено зміни до вищезазначеного наказу (№1817к від 11 червня 2015 року), в частині звільнення позивача з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва;

- скасувати наказ Генерального прокурора України від 19 червня 2015 року №25дк, яким внесено зміни до наказу Прокуратури м. Києва №1847к від 12 червня 2015 року в частині звільнення позивача з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва, з позбавленням класного чину «юрист 2 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25 лютого 2015 року №150к;

- скасувати наказ Прокуратури міста Києва №3177к від 26 серпня 2015 року, яким внесено зміни до наказу Прокуратури м. Києва №1847к від 12 червня 2015 року в частині дати звільнення з посади;

- поновити його на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №4 з 12 червня 2015 року;

- зобов`язати Генеральну прокуратуру України повернути йому класний чин «юрист 2 класу», присвоєний наказом Генерального прокурора України від 25 лютого 2015 року №150к;

- визнати недійсним запис про звільнення його з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва та зобов`язати Прокуратуру міста Києва зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення та позбавлення класного чину;

- стягнути з Прокуратури міста Києва на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 52 195, 92 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані порушенням прав позивача щодо його участі у процедурі притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки висновок про звільнення не був затверджений в установленому порядку. На думку позивача, рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності недостатньо мотивоване та не відповідає тяжкості проступку, у якому він звинувачений. Окрім того, рішення про звільнення ОСОБА_1 було прийнято в момент його перебування на лікарняному, що свідчить про його неправомірність.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року позов задоволено частково: скасовано спірні накази в оспорюваній частині; поновлено позивача на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури №4 з 16 червня 2015 року; визнано недійсним запис про його звільнення з посади прокурора прокуратури Дніпровського району міста Києва та зобов`язано прокуратуру міста Києва зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення та позбавлення класного чину «юрист 2 класу» присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25 лютого 2015 року №150к; стягнуто з прокуратури м. Києва на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 52 195, 92 грн. У решті позову відмовлено.

4. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що факт вчинення дисциплінарного проступку позивачем належним чином перевірений і доведений не був. Разом з тим, усі рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності недостатньо мотивовані, враховуючи тяжкість проступку, у якому він був звинувачений, а також виходив із того, що в день звільнення позивач був тимчасово непрацездатний, що свідчить про неправомірність такого звільнення в силу частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України. І що наявні підстави для визнання судом запису про звільнення недійсним та зобов`язання прокуратури видати позивачу відповідний дублікат трудової книжки (без такого запису).

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року апеляційну скаргу Прокуратури м. Києва та приєднаної до неї Генеральної прокуратури України задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування наказу Прокуратури міста Києва №1817к від 11 червня 2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, визнання недійсним запису про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва та зобов`язання Прокуратури міста Києва зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення та позбавлення класного чину «юрист 2 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25.02.2015 № 150к, ОСОБА_1 . Зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Прокурора Київської міської прокуратури №4 шляхом поновлення на посаді прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року залишено без змін.

6. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції в частині скасування спірних наказів Прокуратури м. Києва №1847к від 12 червня 2015 року, яким внесено зміни до наказу №1817к від 11 червня 2015 року, в частині звільнення позивача з посади прокурора прокуратури Дніпровського району міста Києва, наказ Генерального прокурора України від 19 червня 2015 року №25дк, яким внесено зміни до наказу прокуратури м. Києва №1847к від 12 червня 2015 року в частині звільнення позивача з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва, з позбавленням класного чину «юрист 2 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25 лютого 2015 року № 150к, а також наказ прокуратури міста Києва №3177к від 26 серпня 2015 року, яким внесено зміни до наказу прокуратури м. Києва №1847к від 12 червня 2015 року в частині дати звільнення з посади.

Разом з тим, судова колегія апеляційного суду не погодилась із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування наказу Прокуратури міста Києва №1817к від 11 червня 2015 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Оскільки, з урахуванням вимог статті 48-1 Закону та приписів статей 4, 15 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, поведінка позивача, яка полягає в участі з іншими працівниками прокуратури у нецензурній переписці, що була широко і негативно висвітлена у ЗМІ, з огляду на її образливий та непристойний характер, не відповідає принципу зразковості та не являється взірцем вихованості і культури. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідності у вигляді догани за порушення вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури є співмірним та обґрунтованим.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Прокуратура м. Києва подала касаційну скаргу.

8. Прокуратура м. Києва у касаційній скарзі просить скасувати зазначені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач вказує на те, що неетичні висловлювання позивача та підтримання підбурювання до незаконних дій набули широкого резонансу та негативно вплинули на оцінку суспільства щодо діяльності прокуратури та правоохоронних органів в цілому. Своїми діями ОСОБА_1 дискредитував себе як працівника прокуратури та завдав значної шкоди авторитету органів прокуратури. Вказане свідчить про грубе порушення позивачем Присяги працівника прокуратури, а тому дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади є співмірним із вчиненим позивачем проступком.

IV. Позиція інших учасників справи

9. ОСОБА_1 правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року.

11. 31 січня 2018 року вказані касаційні скарги надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах

За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано 31 травня 2019 року для розгляду колегії суддів у складі: Кашпур О.В. (головуючий суддя), Радишевська О.Р., Уханенко С.А на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду Н.Богданюк від 30 травня 2019 року №537/0/78-19.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року касаційну скаргу Прокуратури м. Києва прийнято до провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року дану справу за касаційною скаргою Прокуратури м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року та на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 25 липня 2019 року.

VI. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , починаючи з 19 липня 2012 року працював у Прокуратурі Дніпровського району м. Києва; 06 лютого 2013 року прийняв Присягу працівника прокуратури; 11 лютого 2013 року переведений на посаду прокурора Прокуратури Дніпровського району м. Києва.

13. Наказом виконувача обов`язків прокурора міста Києва Валендюка О. С. від 11 червня 2015 року № 1817к, за порушення вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, позивачу оголошено догану.

14. 12 червня 2015 року виконувачем обов`язків прокурора міста Києва Валендюком О.С. було прийнято наказ №1847к "Про зміну наказу від 11 червня 2015 року №1817к", відповідно до якого пункт 2 наказу від 11 червня 2015 року викладено у новій редакції і, як наслідок, звільнено юриста 2 класу ОСОБА_1 з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва за порушення Присяги працівника прокуратури, Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури.

15. В подальшому, на підставі подання виконуючого обов`язки прокурора м. Києва наказом Генерального прокурора України від 19 червня 2015 року №25дк "Про зміну наказу виконувача обов`язків прокурора м. Києва від 12 червня 2015 року №1847к" змінено пункт 1 наказу виконувача обов`язків прокурора м. Києва від 12 червня 2015 року №1847к і викладено його наступним чином: "Вважати прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва юриста 2 класу Солов`я Дениса Юрійовича звільненим із займаної посади за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, з позбавленням його класного чину "юрист 2 класу", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 25 лютого 2015 року №150к".

16. Підставою для прийняття вказаних наказів та звільнення позивача із займаної посади стало те, що ОСОБА_4 , здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, 10 червня 2015 року приймав участь як прокурор у судовому засіданні Дніпровського районного суду м. Києва, підтримуючи клопотання слідчого про обрання міри запобіжного заходу. У ході відповідного засідання ОСОБА_4 здійснював електронну переписку зі свого особистого телефону з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , у якій застосовувалися неетичні висловлювання та підбурювання до незаконних дій щодо інших учасників судового процесу. При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_7 брали участь у цій переписці та не вжили заходів щодо її припинення, чим порушили вимоги статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

17. 26 серпня 2015 року виконувачем обов`язків прокурора міста Києва Валендюком О.С. було прийнято наказ №3177к "Про внесення змін до наказу від 12 червня 2015 року №1847к". Згідно з цим наказом, було вирішено змінити наказ №1847к в частині дати звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва та вважати його звільненим з 15 червня 2015 року, з огляду на його перебування станом на 12 червня 2015 року на лікарняному.

Не погоджуючись із правомірністю застосованої до нього дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся із даним позовом до суду.

VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

18. Конституція України.

Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)

Частина друга статті 2. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частина третя статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20. Закон України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Абзац перший частини другої статті 46. Особи, вперше призначені на посади старших прокурорів та прокурорів прокуратур, слідчих прокуратури, приймають "Присягу працівника прокуратури" такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я, по батькові) вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі та урочисто присягаю: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов`язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури. Усвідомлюю, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури".

Частина перша статті 46-2. Прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю. Військовослужбовці військових прокуратур можуть бути звільнені з військової служби відповідно до законодавства, що регулює порядок її проходження.

Частина друга статті 46-2. Прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, також у таких випадках: 1) недотримання пов`язаних із проходженням служби в органах прокуратури вимог, передбачених частиною шостою статті 46 цього Закону, та інших вимог і обмежень, які встановлюються законом; 2) порушення "Присяги працівника прокуратури" чи відмови від її прийняття; 3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо них; 4) за результатами атестації у разі невідповідності працівника займаній посаді; 5) припинення громадянства України; 6) притягнення до відповідальності згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України; 7) набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції"; 8) у разі неможливості або відсутності згоди на переведення на іншу посаду у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі.

Частина третя статті 48. За порушення закону, неналежне виконання службових обов`язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Статті 48-1. Прокурори і слідчі прокуратури зобов`язані неухильно дотримуватися вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури у своїй службовій діяльності та поза нею.

Порушення прокурором і слідчим прокуратури вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

21. Дисциплінарний статут прокуратури України, затверджений постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 року №1796-XII.

Частина перша статті 8. Дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Стаття 11. Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

22. Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затверджений наказом Генеральної прокуратури України від 28 листопада 2012 року №123 (чинний, на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 15. При виконанні службових обов`язків працівник прокуратури має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури. Порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність.

VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

25. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом апеляційної інстанції, службове розслідування проводилося згідно з Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 року № 104, в ході якого доведено факт вчинення позивачем проступку щодо участі у електронній переписці, яка містила нецензурні висловлювання. Крім того, у поясненнях, які були відібрані у ОСОБА_1 11 червня 2015 року, він визнав факт здійснення такої переписки, зазначивши, що спілкувався на особисті теми, що цілком відповідає змісту його електронного повідомлення. При цьому, позивач не заперечував, що зафіксована на фотознімку фраза була ним написана.

26. За таких підстав, Суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про наявність у відповідача підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення йому догани. При цьому, дисциплінарне стягнення повністю відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого проступку, обставинам його вчинення.

27. Щодо правомірності наказу в.о. прокурора міста Києва О. С. Валендюка від 12 червня 2015 року №1847к"«Про зміну наказу від 11 червня 2015 року №1817к», Суд звертає увагу, що вказаним наказом було фактично змінено не тільки вид стягнення, але й підставу - вказано про порушення позивачем Присяги.

28. Верховний Суд України неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. У зв`язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

29. З матеріалів справи вбачається, що за наслідками службового розслідування відносно позивача комісія дійшла висновку, що останнім порушено не лише вимоги Кодексу професійної етики, а й Присяги працівника прокуратури в частині несення високого звання працівника прокуратури.

30. Враховуючи викладене, Суд вважає неможливим звільнення особи з державної служби за порушення Присяги шляхом внесення змін до наказу про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за порушення Кодексу професійної етики.

31. Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність наказу прокуратури міста Києва №1847к від 12 червня 2015 року в частині звільнення позивача з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району міста Києва, наказу Генерального прокурора України від 19 червня 2015 року №25дк, наказу Прокуратури міста Києва №3177к від 26 серпня 2015 року.

32. Вищенаведені обставини спростовують доводи касатора про законність вказаних наказів.

33. Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

34. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

IХ. Судові витрати

35. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Прокуратури м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2016 року в нескасованій та незміненій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року у справі №826/12511/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий : О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С.А. Уханенко