Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2019 року

Київ

справа №815/1894/17

адміністративне провадження №К/9901/29358/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Мартинюк Н.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського об?єднаного управління Пенсійного фонду України, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби про визнання вимоги такою, що не є виконавчим документом (листом), та не відповідає вимогам законодавства України,

УСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровського об?єднаного управління Пенсійного фонду України, Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби про визнання вимоги такою, що не є виконавчим документом (листом), та не відповідає вимогам законодавства України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року позов повернуто позивачу.

На зазначену ухвалу позивач, 02 жовтня 2017 року, подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі апеляційний суд виходив з того, що позивач пропустив передбачений законом строк апеляційного оскарження.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення суду та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що строк апеляційного оскарження нею пропущений не був, оскільки вона звернулася до суду в п?ятиденний строк з дня отримання копії оскаржуваної ухвали.

Відзиву на касаційну скаргу відповідачами подано не було.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 3 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п?яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п?яти днів з дня отримання копії ухвали.

Частиною 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскаржені визнані судом неповажними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року вищевказаний позов ОСОБА_1 повернуто.

Копія цієї ухвали була вручена ОСОБА_1 22 вересня 2017 року, що визнається самим позивачем.

Тобто останнім днем подачі апеляційної скарги є 27 вересня 2017 року.

Апеляційна ж скарга на зазначену ухвалу подана позивачем 02 жовтня 2017 року.

Конверт, в якому надійшла апеляційна скарга, не містить інформації щодо пересилання його поштою до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року вказану скаргу залишено без руху, зокрема, у зв?язку з порушенням строку на апеляційне оскарження. Одночасно заявнику надано строк для усунення недоліків поданої скарги.

На усунення зазначених в ухвалі недоліків ОСОБА_1 подала відповідні заяви, у яких вона, у тому числі, ставила питання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали та визнання його таким, що не пропущений. При цьому, як на підставу для поновлення строку, посилалась на те, що цей строк пропущений нею не був.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вірно вважав, що позивачем пропущений передбачений закон п?ятиденний строк подачі апеляційної скарги.

Поважних причин пропуску цього строку позивач не надав, натомість вважала, що цей строку пропущений не був.

Водночас, Європейський суд з прав людини, обгрунтовуючи висновки про обов?язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішення від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

За таких умов, за наявності встановленого факту пропуску позивачем строку апеляційного оскарження без поважних причин, суд апеляційної інстанції, правильно відмовив у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на відсутність підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права при ухваленні судових рішень, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у даній справі залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

Н.М. Мартинюк