Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.06.2019 року у справі №806/82/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2019 року

Київ

справа №806/82/17

адміністративне провадження №К/9901/20444/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/82/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення коштів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Жизневська А.В., судді: Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.)

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області 8494,90 грн. компенсації за затримку розрахунку при звільненні з посади.

2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 9 Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», йому виплачено не у день звільнення, а 31.10.2016 року.

2.1 Вважає, що затримка виплати грошової допомоги, відповідно до вимог статті 117 КЗпП України, є підставою для відшкодування середнього заробітку за весь час такої затримки.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення компенсації за затримку виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з Головного управління Національної поліції в Житомирській області не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

4.1. Також суд першої інстанції вказав, що до несвоєчасної виплати такої одноразової грошової допомоги не можуть застосовуватися наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, оскільки зазначена допомога при звільненні є складовою гарантії конституційного права на державне пенсійне забезпечення, а не складовою заробітної плати позивача.

5. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою стягнуто з відповідача в справі на користь позивача 8271,35 грн. компенсації за час затримки розрахунку при звільненні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5.1. Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що одноразова грошова допомога відноситься до сум, які мають бути виплачені працівнику при звільненні, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню, зокрема, положення статей 116, 117 КЗпП України, за якими підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

ІІІ. Касаційне оскарження

6. Не погоджуючись з постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповним з`ясуванням та дослідженням всіх обставин по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати вказане рішення та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

7. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що спірні правовідносини врегульовані спеціальним законодавством - Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», а тому дія норм КЗпП України на них не поширюється. Позивачу, відповідно до зазначених нормативно-правових актів було нараховано одноразову грошову допомогу та проведено її виплату 31 жовтня 2016 року, а тому посилання останнього на несвоєчасність розрахунку при звільненні є безпідставними.

7.1. Зауважує, що у наказі про звільнення позивача обрахована його календарна вислуга років, за яку фактично нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, тому право на її отримання виникає лише після звільнення з органів поліції, а не у день такого звільнення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

8. Позивач, згідно з наказом відповідача № 217 о/с від 19.09.2016 року, звільнений зі служби в органах Національної поліції України з 23.09.2016 року і його вислуга на день звільнення складає 22 роки 07 місяців і 22 дні.

9. Сторони не заперечують, що в розумінні вимог статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

10. Сторони не заперечують щодо розміру такої одноразової грошової допомоги і щодо фактичної її виплати позивачу 31 жовтня 2016 року.

11. Суть спору між сторонами по даній справі зводиться виключно до наявності чи відсутності підстав, передбачених статтею 117 КЗпП України, для виплати позивачу середнього заробітку в розмірі 8494,90 грн. за весь час затримки виплати вказаної одноразової грошової допомоги.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13.1. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

14. Статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

15. За правилами статті 102 Закону України "Про Національну поліцію" пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

16. Згідно з пунктом 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

16.1. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

17. За правилами, встановленими частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

18. Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

19. Статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

20. Відповідно до стаття 102 цього Закону, пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

21. За змістом статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

VI. Позиція Верховного Суду

22. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з наступного.

23. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір в даній справі стосується наявності у позивача права на отримання компенсації за затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

24. За загальними правилами застосування нормативно-правових актів, норми спеціального законодавства є пріоритетними та підлягають першочерговому застосуванню. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

25. Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

26. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

27. Враховуючи, що ані Законом України «Про Національну поліцію», ані Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника з органів внутрішніх справ, тому Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що в даному випадку підлягає застосуванню трудове законодавство, оскільки такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

28. Верховний Суд зауважує, що КЗпП України не поширюються на правовідносини, що стосуються порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

29. Норми статей 116, 117 КЗпП України спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

30. Разом з тим, дані норми є загальними та не встановлюють конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові у день його звільнення.

31. Водночас, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року №499, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, до видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу віднесені, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

32. З огляду на викладене, враховуючи зміст статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних позивачу при звільненні сум, оскільки фактичний розрахунок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні був проведений не в день його звільнення 23 вересня 2016 року, а лише 31 жовтня 2016 року.

33. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 10 березня 2011 року по справі «Сук проти України» (Заява № 10972/05) висловив праву позицію, відповідно до якої держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним. 33.1. Суд зазначає, що неприйняття або невчасне прийняття підзаконних нормативно-правових актів на виконання норм чинного закону, не може вважатися достатнім правовим підґрунтям для обмеження прав та свобод особи, гарантованих таким законом.

34. Зважаючи на вищезазначене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення повного розрахунку з позивачем в день його звільнення та застосування щодо нього наслідків, передбачених статтями 116, 117 КЗпП України, а також про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 вересня 2016 року по 31 жовтня 2016 року в розмірі 8271,35 грн. (37 днів затримки * 223,55 грн. середньоденне забезпечення (6930,00 грн. середнього заробітку/31 робочий день).

35. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції правильними, обґрунтованими, а оскаржуване судове рішення таким, що ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

36. Отже, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

37. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

38. За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

VII. Судові витрати

40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М.В. Білак

О. В. Калашнікова