Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.07.2019 року у справі №806/740/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2019 року

Київ

справа №806/740/17

адміністративне провадження №К/9901/21697/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №807/740/17

за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - судді Котік Т.С., суддів: Моніча Б.С., Охрімчук І.Г.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправною відмову Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у внесенні змін до актового запису про шлюб № 36 від 08.05.1965, складеного райзагс м.Коростишева Житомирської області шляхом виправлення національності нареченої ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ) з "українка" на "полька";

- скасувати висновок № 67 від 20 грудня 2016 року Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про внесення змін до актового запису цивільного стану про шлюб;

- зобов`язати Коростишівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області внести зміни до актового запису про шлюб № 36 від 08.05.1965, складеного райзагс м. Коростишева Житомирської області шляхом виправлення національності нареченої ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ) з "українка" на "полька".

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_1 звернулась до Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області з заявою про внесення змін до актового запису про шлюб № 36 від 08.05.1965 шляхом виправлення національності нареченої з "українка" на "полька". На вказану заяву Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було надано висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану, в якому відмовлено у внесенні змін до актового запису у зв`язку з тим, що відсутні документи на підставі, яких такі зміни вносяться. Позивач вважає відмову у внесенні змін до актового запису про шлюб не вмотивованою та такою, що порушує її права на вільний вибір та відновлення національності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у внесенні змін до актового запису про шлюб № 36 від 08.05.1965, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростишівського районного управління юстиції Житомирської області шляхом виправлення національності нареченої ОСОБА_1 з "українка" на "полька".

Скасовано висновок № 67 від 20 грудня 2016 року Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про внесення змін до актового запису цивільного стану про шлюб.

Зобов`язано Коростишівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області внести зміни до актового запису про шлюб № 36 від 08.05.1965, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану Коростишівського районного управління юстиції Житомирської області шляхом виправлення національності нареченої ОСОБА_1 з "українка" на "полька".

Суд першої інстанції, перевіряючи дії відповідача щодо винесення відмови у внесенні змін до актового запису про шлюб на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що суб`єкт владних повноважень діяв протиправно. Зазначив, що витягах про народження ОСОБА_1 та її молодших братів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказані спільні батьки, а тому з урахуванням того, що у батька ОСОБА_8 в графі національність зазначений «поляк» - ОСОБА_1 має право на збереження національності «полька». Також, суд дійшов висновку, що запис у свідоцтві серії НОМЕР_1 від 08.05.1965 про шлюб позивача в графі національність «українка» не є правомірною підставою для відмови у вільному виборі та відновленні національності «полька».

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року скасовано та прийнято нову. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, оскільки позивачем ані під час звернення до органу реєстрації актів цивільного стану, ані під час судового розгляду не надано доказів на підтвердження того, що у спірних правовідносинах мало місце помилкове внесення до актового запису відомостей, які не відповідають дійсності. Долучені до матеріалів справи документи не містять доказів того, що реєстрація відомостей у актовому записі про шлюб, в частині зазначення національності нареченої, проведена всупереч волі або вільної згоди останньої.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

03 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення апеляційної інстанцій прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - приписи Законів України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та «;Про національні меншини в Україні». Позивач зазначає, що можливість реалізації права вільно обирати та відновлювати національність не залежить від будь-яких чинників, крім вільного волевиявлення громадянина.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі №807/740/17.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України 13 лютого 2018 року матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 22 липня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено їх до розгляду в порядку попереднього провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 343 КАС України.

Позиція інших учасників справи

28 липня 2017 року від відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області надійшли заперечення на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте апеляційною інстанцією залишити без змін.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

08 травня 1965 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб та складено актовий запис № 36, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , графа національність нареченої вказано "українка".

Зі змісту Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126 133 135 Сімейного кодексу України № 00016594919 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьками зареєстровані: батько - ОСОБА_8 національність "поляк", мати - ОСОБА_13 національність "українка", графа національність дитини відсутня.

Згідно з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126 133 135 Сімейного кодексу України № 00017556612 молодшого брата позивача, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 батьками зареєстровані: батько - ОСОБА_8 національність "поляк", мати - ОСОБА_13 національність "українка", графа національність дитини відсутня.

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126 133 135 Сімейного кодексу України № 00017556575 ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 батьками зареєстровані: батько - ОСОБА_8 національність "поляк", мати - ОСОБА_13 національність "українка", графа національність дитини відсутня.

ОСОБА_1 звернулась до Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявою про внесення змін в графі національність з «українка» на «полька» до актового запису про шлюб ОСОБА_10 та ОСОБА_1 №36 від 08.05.1965.

Відділом реєстрації актів цивільного стану Коростишівського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Житомирській області позивачу надано висновок № 67 від 20 грудня 2016 року, у якому відмовлено у внесені таких змін до актового запису про шлюб № 36 від 08.05.1965 у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують національність ОСОБА_1 .

Даний висновок про відмову у державній реєстрації актів цивільного стану Коростишівського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у внесенні змін до актового запису стала підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1 липня 2010 р. № 2398-VI (надалі за текстом - "Закон № 2398-VI").

Згідно зі статтею 2 Закону №2398-VI, актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Частиною першою статті 6 Закону №2398-VI закріплено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до статті 9 Закону №2398-VI державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Відповідно до частини 3 статті 9 названого Закону актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Згідно частини 1 статті 22 Закону № 2398-VI внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Частиною 5 статті 9 Закону № 2398-VI установлено, що правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджено наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793 (надалі за текстом - "Правила").

Пунктом 1.1. Правил визначено, що внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 2.6 Правил визначено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

За змістом п.2.11 Правил факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

Пунктом 2.12 Правил передбачено, що на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно підпункту 2.13.3 пункту 2.13 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану районного, районного в місті, міського (міст обласного значення), міськрайонного, міжрайонного управління юстиції або дипломатичного представництва чи консульської установи України.

Підпунктом 2.13.12 пункту 2.13 Правил, яким визначаються підстави для внесення змін в актові записи цивільного стану, зокрема передбачено, що таке внесення можливе також і в інших окремих випадках, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до пункту 2.15 Правил передбачено випадки, коли складається висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану, зокрема, відповідно до пункту 2.15.9 цього пункту висновок складається, якщо під час державної реєстрації акту цивільного стану були допущені помилки (перекручення, пропуск відомостей, окремих слів або граматичні помилки чи вказані неправильні відомості).

Підставами для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та рішення, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду (підпункти 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 Правил).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги Верховний Суд виходить із такого.

Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31 грудня 1991 року № 24 "Про порядок зміни громадянами України національності", відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27 січня 1999 року № 70/99.

Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України "Про національні меншини в Україні". Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Згідно зі статтею 300 ЦК України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.

Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.

Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 року № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 (номер в ЄДРСР 82188573) дійшла висновку, що відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону "Про національні меншини в Україні". Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.

Верховний Суд як і суд апеляційної інстанції не заперечує право позивача на збереження або відновлення своєї національності, однак у даному випадку відповідні обставини не можуть бути встановлені адміністративним судом при оскарженні особою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки національна належність особи є актом особистого самовизначення особи і жодним чином не впливає на її публічно-правові відносини з державою.

Колегія суддів вважає вірним визначення судом апеляційної інстанції предмету судового розгляду - правомірність рішень, дій та бездіяльності відповідача як суб`єкта владних повноважень, а не встановлення (відновлення) національності позивача.

Правильними є висновками суду апеляційної інстанції, що національність батька позивача ніким не оспорююється, оскільки вказаний факт підтверджено належними доказами. Натомість, предметом розгляду даної справи є наявність підстав для внесення змін до актового запису про шлюб позивачу на підставі Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за №55/18793.

З матеріалів справи слідує, що в актовому записі про шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 №36 від 08.05.1965 року, складеного районним відділом реєстрації актів м. Коростишева Житомирської області, в графі "національність" відомості про наречену вказано "українка".

При цьому, зі змісту висновку вбачається, що в актових записах є підписи, які свідчать про погодження нареченої зі своєю національністю, адже один з її батьків є українцем.

Зазначення національності у паспорті громадянина було обов`язковим відповідно до Постанови від 27.12.1932 № 1917 «Про встановлення єдиної паспортної системи по Союзу РСР та обов`язкової прописки паспортів», яка діяла до 1992 р. Зазначення національності громадянина України у паспорті громадянина України не передбачається з часу запровадження паспортів громадянина України у 1992 р. відповідно до Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження» Постанова Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження».

Отже, національність позивача у вказаному нею акті цивільного стану було внесено на підставі даних її паспорту СРСР, про що вона не заперечувала, оскільки при одержанні паспорту СРСР вона самостійно обрала національність по матері - українка. Тобто національність позивача вносилася до актових записів з її доброї волі та згоди. І це свідчить про те, що під час державної реєстрації актів цивільного стану про шлюб помилки з вини відповідача допущено не було.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що Коростишівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області не мав підстав для внесення змін до актових записів і склав висновок у відповідності до вимог чинного законодавства, тому відсутні підстави для внесення відповідних змін щодо національності.

Тож відмовляючи у внесенні змін до актового запису цивільного стану, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, оскільки позивачем ані під час звернення до органу реєстрації актів цивільного стану, ані під час судового розгляду не надано доказів на підтвердження того, що у спірних правовідносинах мало місце помилкове внесення до актового запису відомостей, які не відповідають дійсності. Долучені до матеріалів справи документи не містять доказів того, що реєстрація відомостей у актовому записі про шлюб, в частині зазначення національності нареченої, проведена всупереч волі або вільної згоди останньої.

Позовні вимоги про зобов`язання Коростишівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області внести зміни до актового запису про шлюб № 36 від 08.05.1965 року шляхом виправлення національності нареченої ОСОБА_1 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 ) з "українка" на "полька" є похідними від позовних вимог про визнання протиправною відмови Коростишівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у внесенні змін до актового запису про шлюб № 36 від 08.05.1965 та скасування висновку № 67 від 20 грудня 2016 року .

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Згідно зі частиною 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242, 341, 343, 349, 351, 355 - 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов ,

Судді Верховного Суду