Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.05.2019 року у справі №360/3630/18
Ухвала КАС ВП від 24.07.2019 року у справі №360/3630/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2019 року

Київ

справа №360/3630/18

адміністративне провадження № №К/9901/14603/19,К/9901/14571/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О..,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу № 360/3630/18

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року (прийняте в складі головуючого - Кисельової Є.О.)та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів: Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В.),

І. Суть спору:

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі-відповідач-1), Головного управління ДФС у Луганській області (далі-відповідач-2) у якому просив суд визнати бездіяльність ДФС України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі протиправною та стягнути з ГУ ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02.02.2018 по 05.11.2018 в сумі 99792,00 грн.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 в адміністративній справі №812/1303/17 було задоволено позов ОСОБА_1 до ДФС України, ГУ ДФС у Луганській області про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме:

-визнано протиправними та скасовано накази ДФС України №1821- о від 02.08.2017 "Про звільнення ОСОБА_1 " та № 1984-о від 28.08.2017 "Про внесення змін до наказу ДФС України №1821- о від 02.08.2017";

- визнано протиправними та скасовано накази Головного управління ДФС у Луганській області від 02.08.2017 №424-о "Про звільнення ОСОБА_1 та виплату компенсації за невикористані відпустки" та від 28.08.2017 №445-о "Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Луганській області від 02.08.2017 №424-о";

- поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 29.08.2017;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 (і.п.н. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу 58608,00 грн (п`ятдесят вісім тисяч шістсот вісім грн.. 00 коп.) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

3. При цьому, рішення суду від 01.02.2018 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в сумі 58608,00 грн. підлягало негайному виконанню.

4. Позивач звернувся до ДФС України із заявами від 04.06.2018 та від 31.08.2018 про вирішення питання негайного виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді, однак рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 виконано не було.

5. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.06.2018 рішення Луганського окружного адміністративного від 01.02.2018 у справі № 812/1303/17 - залишено без змін.

6. Наказом ДФС України від 02.11.2018 за № 2125-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 " було скасовано накази ДФС України від 02.08.2017 № 1821-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", від 28.08.2017 № 1984-о "Про внесення змін до наказу ДФС України від 02.08.2017 № 1821-о" та поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області з 29.08.2017.

7. Наказом ГУ ДФС у Луганській області від 02.11.2018 № 552-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 " визначено, що рахувати ОСОБА_1 таким, що приступив до виконання службових обов`язків на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області з 29.08.2017.

8. У зв`язку із тим, що позивач фактично приступив до роботи з 06.11.2018, вважає період з 02.02.2018 по 05.11.2018 повним часом затримки в його поновленні на посаді за судовим рішенням. Просив суд визнати бездіяльність ДФС України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі протиправною та стягнути з ГУ ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02.02.2018 по 05.11.2018 в сумі 99792,00 грн.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2019 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі. Стягнуто з ГУ ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток у сумі 99792,00 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дві гривні 00 копійок) з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів за час затримки у період з 02.02.2018 по 05.11.2018 негайного виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у справі №812/1303/17 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач допустив затримку виконання судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, відтак порушив охоронювані законом трудові права ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, права поновленого судом на роботі позивача необхідно відновити у передбачений статтею 236 КЗпП України спосіб, - шляхом стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

11. Державна фіскальна служба України та Головне управління ДФС у Луганській області звернулись з касаційними скаргами, у яких посилаються на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

12. У касаційній скарзі ДФС України наполягає на тому, що видання наказу ДФС України та ГУ ДФС у Луганській області про поновлення ОСОБА_1 на посаді є 02.11.2018.

13. Крім того, ДФС України зазначає, що лише після відкриття виконавчого провадження у боржника (відповідача) виникає обов`язок по виконанню рішення суду про поновлення позивача на роботі. Та обставина, що відповідач не використав своє право добровільно виконати рішення суду не може мати для нього негативних наслідків. Факт протиправної бездіяльності відсутній, і як наслідок, відсутній обов`язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки в поновленні.

14. Головне управління ДФС у Луганській області в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не врахував того, що посада ОСОБА_1 належала до номенклатури посад Голови ДФС України, відтак Головним управлінням ДФС у Луганській області не могло самостійно прийняти рішення про поновлення позивача на посаді.

15. Також зазначили, що ГУ ДФС у Луганській області не може нести відповідальність та негативні наслідки за діяння іншого уповноваженого органу тобто ДФС України.

16. Державна фіскальна служба України та Головне управління ДФС у Луганській області просять скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

17. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

18. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 адміністративній справі №812/1303/17 задоволено позов ОСОБА_1 до ДФС України, ГУ ДФС у Луганській області про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме: - визнано протиправними та скасовано накази ДФС України №1821- о від 02.08.2017 "Про звільнення ОСОБА_1 " та № 1984-о від 28.08.2017 "Про внесення змін до наказу ДФС України №1821- о від 02.08.2017"; - визнано протиправними та скасовано накази Головного управління ДФС у Луганській області від 02.08.2017 №424-о "Про звільнення ОСОБА_1 та виплату компенсації за невикористані відпустки" та від 28.08.2017 №445-о "Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Луганській області від 02.08.2017 №424-о"; - поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області з 29.08.2017; - стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 58608,00 грн. з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов`язкових платежів (арк.спр. 7-12).

19. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 по справі №812/1303/17 було допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Разом з тим, позивач звернувся до ДФС України із заявами від 04.06.2018 та 31.08.2018 про вирішення питання негайного виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді, однак рішення Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 виконано не було (арк. спр. 18-19).

20. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.06.2018 рішення Луганського окружного адміністративного від 01.02.2018 у справі № 812/1303/17 - залишено без змін (арк. спр. 13-17).

21. Враховуючи викладене, обставини, встановлені рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2017, відповідно до ч.1 ст.78 КАС України не доказуються при розгляді даної справи, а тому воно має преюдиційне значення.

22. Наказом ДФС України від 02.11.2018 за № 2125-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 " було скасовано накази ДФС України від 02.08.2017 № 1821-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", від 28.08.2017 № 1984-о "Про внесення змін до наказу ДФС України від 02.08.2017 № 1821-о" та поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області з 29.08.2017 (арк. спр. 10).

23. Наказом ГУ ДФС у Луганській області від 02.11.2018 № 552-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 " визначено, що рахувати ОСОБА_1 таким, що поновлений на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області з 29.08.2017 (арк. спр. 21).

24. Наказом ГУ ДФС у Луганській області від 06.11.2018 № 558-о "Про вихід на роботу ОСОБА_1 " визначено, що вважати ОСОБА_1 таким, який приступив до роботи на посаді першого заступника начальника ГУ ДФС у Луганській області з 06.11.2018; встановлено ОСОБА_1 посадовий оклад згідно з штатним розписом у розмірі 10088 грн. на місяць та підтверджено спеціальне звання радника податкової та митної справи І рангу; відпускний період для надання щорічної основної відпустки ОСОБА_1 рахувати з 29.08.2017 (арк. спр. 22).

25. 16.11.2018 за вих. № А-1860/14/12-32-05-00-21 відповідачем 2 на заяву позивача від 06.11.2018 б/н (вх. № А/1235 від 06.11.2018) надано відповідь, в якій зазначено, що наказом ДФС України від 02.11.2018 № 2125-о "Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 " позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Головного управління ДФС у Луганській області, разом з тим, рішення щодо виплати за час затримки виконання судового рішення ДФС України не приймалось, у зв`язку з чим, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 в Головному управління ДФС у Луганській області відсутні (арк. спр. 45-46).

26. Позивач фактично приступив до роботи з 06.11.2018, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на наказах ГУ ДФС у Луганській області від 06.11.2018 № 558-о "Про вихід на роботу ОСОБА_1 " (арк.спр. 22).

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

27. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

30. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

31. Принцип обов`язковості судових рішень закріплений і в ст. 14 КАС України, відповідно до змісту якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

32. Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

33. Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

34. Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

35. Крім того, відповідно до положень частини другої ст. 235 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України) при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з частиною п`ятою ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

36. Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

37. Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

VI. Позиція Верховного Суду

38. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

39. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

40. Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно.

41. Враховуючи те, що постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 адміністративній справі №812/1303/17про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано лише 06 листопада 2018 року, суди обґрунтовано стягнули за період з 02 лютого 2018 року по 05 листопада 2018 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України.

42. Вищевказана стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, зокрема - пред`явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

43. Колегія суддів вважає правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

44. Наведене спростовує доводи касатора про відсутність винних дій ГУ ДФС у Луганській області.

45. Враховуючи наведене та розглядаючи справу в межах доводів касаційної скарги, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, судів першої та апеляційної інстанції.

46. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

47. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, тому касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Луганській області слід залишити без задоволення.

VII. Судові витрати

49. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.

2. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Дашутін

М.М.Яковенко