Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.06.2019 року у справі №140/2286/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2019 року

м. Київ

справа № 140/2286/18

адміністративне провадження № К/9901/16710/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 140/2286/18

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної державної адміністрації, Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної держаної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди;

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Волдінер Ф. А.) від 12 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Сеник Р. П., Попко Я. С., Хобор Р. Б.) від 14 травня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської обласної державної адміністрації, Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 29 грудня 2018 року, просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо відсутності належних дій для розгляду скарг позивача, не вчиненні належних дій для захисту порушених прав позивача та не вчиненні належних дій щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні прав позивача;

- визнати протиправними бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації щодо ненадання відповіді на скаргу позивача, та дії щодо надсилання скарги до недіючої юридичної особи, яка є її структурним підрозділом;

- визнати протиправною бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації щодо не затвердження впродовж більше чотирьох років положення про Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації;

- визнати протиправними дій Головного Управління Держпродспоживслужби у Волинській області щодо несвоєчасного надання відповіді на скаргу, направлення скарги до органу, який не є компетентним вирішувати питання, що були предметом скарги, відсутності належних дій щодо притягнення до відповідальності перевізника та автостанції, якими вчинено порушення законних прав позивача;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Укртрансбезпеки у Волинській області щодо ненадання відповіді на скаргу, направлення скарги для розгляду до суб`єкта господарювання, дії якого оскаржуються, відсутності належних дій щодо притягнення до відповідальності перевізника та автостанції, якими вчинено порушення законних прав позивача;

- визнати протиправною бездіяльність Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації щодо неналежного розгляду скарги позивача;

- стягнути з відповідачів солідарно 1000000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю та протиправними діями відповідачів по відношенню до мене.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що дії відповідачів щодо ненадання відповіді на скарги позивача порушують вимоги Закону України «Про звернення громадян».

3. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації.

4. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Волинської обласної державної адміністрації щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 04 жовтня 2018 року.

Визнано протиправними дії Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області щодо несвоєчасного надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 04 жовтня 2018 року.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Укртрансбезпеки у Волинській області щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 04 жовтня 2018 року.

Визнано протиправними дії Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 від 04 жовтня 2018 року.

Стягнуто солідарно з Волинської обласної державної адміністрації, Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області, Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області на користь ОСОБА_1 1000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Додатковим рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року визнано протиправною бездіяльність Управління Укртрансбезпеки у Волинській області щодо відсутності належних дій щодо притягнення до відповідальності перевізника та автостанції, якими вчинено порушення прав ОСОБА_1

6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 13 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 та скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції.

7. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії зазначеної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

8. 27 червня 2019 року, 01 липня 2019 року та 08 липня 2019 року до Верховного Суду від Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації, Волинської обласної державної адміністрації та Управління Укртрансбезпеки у Волинській області надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких відповідачі просять оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

9. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було направлено до Волинської обласної державної адміністрації, Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області та Управління Укртрансбезпеки у Волинській області скаргу через порушення касиром автостанції м. Горохів ПрАТ «Вопас» права позивача на придбання пільгового квитка, як інваліда другої групи, а також порушення перевізником ФОП ОСОБА_4 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18 лютого 1997 року.

11. Зі змісту скарги слідує, що порушення прав позивача полягало у відмові касиром автостанції продати позивачу пільговий квиток, як інваліду другої групи, а також відмови водія автобусу, який їхав за маршрутом Луцьк-Львів, від перевезення позивача за пільговою вартістю з м. Горохів Волинської області до смт. Радехів Львівської області.

12. Вказані скарги були отриманні Волинською обласною державною адміністрацією, Головним управлінням Держпродспоживслужби у Волинській області та Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області 05 жовтня 2018 року.

13. 05 жовтня 2018 року Волинською обласною державною адміністрацією скарга ОСОБА_1 була передана для розгляду по суті Управлінню транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації.

14. Листом від 31 жовтня 2018 року за № Р-307, ОСОБА_1 отримав відповідь від Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації.

15. У зазначеному листі ОСОБА_1 було роз`яснено, що питання викладені у скарзі не належать до компетенції структурних підрозділів облдержадміністрації, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про автомобільний транспорт», забезпечення організації пасажирських перевезень на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області (міжобласні маршрути), покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Також запропоновано ОСОБА_1 для розгляду вказаних у скарзі питань та отримання відповіді звернутись до організатора перевезень Міністерства інфраструктури України.

16. Управління Укртрасбезпеки у Волинській області листом від 18 жовтня 2018 року за № 2343/20-18 надіслало скаргу ОСОБА_1 голові правління ПрАТ «Вопас» Потапчуку І. М. з проханням розглянути вказану скаргу та надати до 02 листопада 2018 року інформацію щодо порушених заявником питань.

17. Листом від 29 жовтня 2018 року за № 976/2 адресованим начальнику Управління Укртрансбезпеки у Волинській області Конончуку В. А., ПрАТ «Вопас» надало відповідь з поясненнями щодо суті скарги ОСОБА_1

18. Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області надало відповідь ОСОБА_1 листом № 6390/Р-207 від 23 листопада 2018 року

19. Вважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідачів, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що Волинська обласна державна адміністрація, Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області не довели суду належними доказами, що ними були вчинені дії щодо надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 у строки визначені Законом України «Про звернення громадян», відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

21. З приводу позовної вимоги про визнання протиправними дій Волинської обласної державної адміністрації щодо надсилання скарги до недіючої юридичної особи, яка є структурним підрозділом цієї адміністрації, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки юридична особа публічного права Департамент інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації станом на 05 жовтня 2018 року була належним чином зареєстрована Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відтак твердження ОСОБА_1 про нелегітимність вказаного органу не відповідають дійсності.

22. Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Волинської обласної державної адміністрації в частині не затвердження впродовж більше чотирьох років положення про Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення вимог у цій частині, оскільки Департамент інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації був перейменований в Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації лише 25 жовтня 2018 року, відповідно до розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації Волинської області № 699 від 25 жовтня 2018 року.

23. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області щодо направлення скарги до органу, який не є компетентним вирішувати питання, що були предметом скарги, відсутності належних дій щодо притягнення до відповідальності перевізника та автостанції, якими вчинено порушення законних прав позивача, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач діяв в межах та у спосіб, що визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншим нормативно-правовим актам, що регулюють спірні правовідносини.

24. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Управління Укртрансбезпеки у Волинській області щодо направлення скарги для розгляду до суб`єкта господарювання, дії якого оскаржуються, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для її задоволення, скільки листом від 18 жовтня 2018 року за № 2343/20-18 зазначеним Управлінням не було зобов`язано ПрАТ «Вопас» надати відповідь ОСОБА_1 , а було прохання надати інформацію Управлінню щодо порушених у скарзі питань, відтак зазначений лист є запитом на отримання пояснень, що спростовує доводи позивача в цій частині адміністративного позову.

25. Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації щодо неналежного розгляду скарги позивача, суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно встановлених обставин справи надсилання листа не є бездіяльністю (пасивною поведінкою) відповідача, оскільки передбачає вчинення певних дій. Так само розгляд скарги, хоч і неналежний, проте є активною поведінкою такого суб`єкта. Відтак, суди дійшли висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача в цьому випадку буде визнання протиправними дій Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації щодо неналежного розгляду скарги, а не визнання протиправною бездіяльності.

26. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів 1000000,00 грн. моральної шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що така вимога належить до часткового задоволення, оскільки протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) відповідачів у цій справі має наслідком моральні страждання позивача з приводу порушення його прав та інтересів. Також суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження фізичного погіршення якихось здібностей або позбавлення його можливості їх реалізації, а також не наведено будь-яких фактичних обставин, в яких би знайшли свої відображення завданні йому фізичні чи душевні страждання, враховуючи відсутність очевидних негативних наслідків чи втрат для позивача, що могли б бути детерміновані протиправною поведінкою відповідачів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що розумним та справедливим розміром відшкодування завданої неправомірною поведінкою відповідачів моральної шкоди є 1000,00 грн.

27. Також, суди попередніх інстанцій зазначили, що постановлення окремої ухвали, постановлення якої просив ОСОБА_1 , є правом суду, тобто визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача суб`єкта владних повноважень не має незворотнім наслідком постановлення окремої ухвали. Оскільки, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини, які, на думку позивача, є підставами для постановлення окремої ухвали, клопотання позивача про постановлення окремих ухвал відносно Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області та Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації до задоволення не підлягають.

28. Крім того, суд першої інстанції додатковим рішенням визнав протиправною бездіяльність Управління Укртрансбезпеки у Волинській області щодо відсутності належних дій щодо притягнення до відповідальності перевізника та автостанції, якими вчинено порушення прав ОСОБА_1 Такого висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що бездіяльність Управління, яка виразилась у відсутності належних дій щодо реалізації своїх контролюючих функцій у відповідності до вимог чинного законодавства України під час розгляду скарги позивача, є протиправною, оскільки належною поведінкою відповідача, як суб`єкта владних повноважень, що наділений контролюючими функціями, у цьому випадку, мало б бути вчинення дій направлених на здійснення заходів державного нагляду щодо перевірки обставин викладених у скарзі позивача та звернення з цією метою за погодженням до Державної регуляторної служби.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

30. Зокрема, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо легітимності юридичної особи Департаменту інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації (код 13362615), оскільки у ЄДРПОУ відсутні відомості про таку юридичну особу. Натомість, у зазначеному реєстрі за кодом 13362615 міститься інформація про Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації та Управління інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації. Отже, суди неправомірно відмовили у задоволенні позовних щодо визнання протиправними дій Волинської обласної державної адміністрації щодо надсилання скарги до недіючої юридичної особи, яка є її структурним підрозділом. З цих самих підстав необґрунтованих є твердження судів попередніх інстанцій стосовно положення про Управління транспорту та інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації.

31. Також скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій надали невірну оцінку обставинам справи в частині що стосується листа Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 18 жовтня 2018 року № 2343/20-18. Так, суди вважали що зазначеним листом не було зобов`язано ПрАТ «Вопас» надати відповідь на скаргу позивача, а було прохання надати відповідну інформацію, відтак є запитом на отримання пояснень. Скаржник зауважує, що у зазначеному листі висловлено прохання саме розглянути скаргу ПрАТ «Вопас», хоча згідно ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» розгляд такої скарги є обов`язком Управління Укртрансбезпеки у Волинській області. Крім того, оскільки у діях посадових осіб вбачались ознаки адміністративних правопорушень, перевірка скарги повинна була здійснюватись в порядку, передбаченому КУпАП, однак відповідач такої справи не розглядав.

32. Крім того, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково зазначено, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди, оскільки відповідно до ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Також скаржник зазначив, судами всупереч ст. 7 КАС України при розгляді позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди не застосовано практику Європейського суду з прав людини.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

33. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

34. Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

36. Згідно ст. 5. Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

37. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

38. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

39. Згідно ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

40. Відповідно до ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чинним і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення; у разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

41. За приписами ст. 16 Закону № 393/96-ВР встановлено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

42. Згідно ст. 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

43. Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено, що органи державної влади зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

44. Задовольняючи частково адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що під час розгляду скарги ОСОБА_1 відповідачами не було дотримано вищезазначені норми Закону України «Про звернення громадян».

45. Щодо доводів скаржника зазначених у п. 30 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Волинською обласною державною адміністрацією правомірно направлено скаргу ОСОБА_1 до Департаменту інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації, оскільки саме цей структурний підрозділ на момент такого направлення був уповноважений на вчинення дій, щодо розгляду скарги позивача та був належним чином зареєстрований.

46. Щодо відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

47. Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

48. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

49. Вимога ефективності судового захисту перегукується з міжнародними зобов`язаннями України. Зокрема, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

50. У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

51. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

52. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

53. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

54. Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

55. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

56. При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

57. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

58. Наведені позивачем обставини, за оцінкою судів попередніх інстанцій, спричинили йому моральну шкоду. Суд не бачить причин щоб не погодитися з таким висновком.

59. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

60. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

61. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а отже, за загальним правилом, не може переоцінювати ці факти. Якщо суди першої та апеляційної інстанції встановили факт заподіяння моральної шкоди та визначили її розмір з урахуванням вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, суд касаційної інстанції не може змінювати цей розмір лише з мотивів незгоди скаржника з розміром відшкодування.

62. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості (не є співмірним до порушення) та вирішили присудити іншу суму - 1000,00 грн.

63. Суд вважає, що присуджена сума не є очевидно не співмірною. Отже відсутні підстави для перегляду розміру відшкодування моральної школи.

64. Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що з відповідачів слід стягнути на користь позивача 1000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди.

65. Оцінюючи інші доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи (аналогічні доводам у позовній заяві, відповідям на заперечення та відзиви, апеляційній скарзі) були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

66. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

67. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про часткове задоволення позовних вимог.

68. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

69. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

70. Відповідно до ст. 139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 140/2286/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов