Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.05.2019 року у справі №826/22478/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2019 року

Київ

справа №826/22478/15

адміністративне провадження №К/9901/19441/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в передньому судовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 (судді: Костюк Л.О. (головуючий), Бужак Н.П., Твердохліб В.А.) у справі №826/22478/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "5-й Київський авторемонтний завод" до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "5-й Київський авторемонтний завод" (далі - позивач, Товариство) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.06.2015:

№ 0001951505, яким позивачу визначено штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання у розмірі 234 125,00 грн, що складає 23 412,50 грн;

№ 0001941505, яким застосовано зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання у розмірі 617 943,95 грн, що складає 123 588,79 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідача були відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату Товариством грошового зобов`язання з податку за землю у період з 13.03.2014 по 31.08.2014, оскільки у вказаний період діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, встановлений Господарським судом міста Києва ухвалою про порушення провадження у справі про банкрутство від 07.11.2013 у справі №910/19021/13.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.11.2015 (суддя Літвінова А.В. ) у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення суду обґрунтовано тим, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, стосовно ж зобов`язань поточних кредиторів, то за цими зобов`язаннями, згідно з загальними правилами, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію, введення останнього не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги Товариства задоволено в повному обсязі, Оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

6. Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що під час знаходження підприємства в процедурі банкрутства (зокрема, на стадії ліквідації) до нього не застосовуються норми податкового законодавства, на таке підприємство поширюються норми спеціального законодавства - Закону України «Про банкрутство» і в своїй діяльності підприємство-банкрут зобов`язане діяти лише керуючись спеціальними нормами права. Таким чином у період знаходження позивача в процедурі банкрутства (зокрема, в процедурі ліквідації - з 26.03.2014 по 08.08.2014) до нього не застосовуються норми податкового законодавства, які встановлюють граничні строки сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати за землю, а тому і нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати за землю є неправомірним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності Приватного акціонерного товариства « 5-й Київський авторемонтний завод» з орендної плати за землю за 2013-2014 роки, якою встановлено порушення позивачем пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, а саме: платником податків протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання по орендній платі за землю.

За результатами вказаної складено акт від 26.05.2015 №2864/26-58-15-05-17/22889913 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.06.2015, якими нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов`язань по орендній платі за землю за періоди з 13.03.2014 по 31.08.2014.

Факт несвоєчасної сплати грошового зобов`язання з орендної плати за землю позивачем під час розгляду справи в судах не заперечувався.

Також судами встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2013 у справі №910/19021/13 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «5-й Київський авторемонтний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а постановою Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 Приватне акціонерне товариство « 5-й Київський авторемонтний завод» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 у справі №910/19021/13 було скасовано постанову господарського суду міста Києва від 26.03.2014 у справі № 910/19021/13 про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариство « 5-й Київський авторемонтний завод» та відкриття ліквідаційної процедури, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2015 припинено провадження у справі №910/19021/13 про банкрутство Приватного акціонерного товариства « 5-й Київський авторемонтний завод» та припинено дію мораторію.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги відповідач вказує на неправомірність рішення суду апеляційної інстанції та порушення судом норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано того, що грошові зобов`язання з орендної плати за землю, які були самостійно задекларовані позивачем, є поточними зобов`язаннями на які дія мораторію не поширюється, а відтак застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату таких зобов`язань є обґрунтованим та відповідає приписам чинного законодавства.

11. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу в якому, позивач вказує на помилковість доводів касаційної скарги та на правильність висновків суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Конституція України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Стаття 19.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Пункт 1.3 статті 1.

Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

13.2. Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14.

Грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

13.3. Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

13.4. Пункт 126.1 статті 126.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

14. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

14.1. Стаття 1.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

14.2. Частина перша статті 7.

Відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

14.3. Частина четверта статті 8.

Ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

14.4. Частини перша - третя, п`ята статті 19.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

14.5. Частина перша статті 38.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

16. Ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

17. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)) та припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

18. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені контролюючим органом в запереченнях на позовну заяву, додаткових поясненнях та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції надав оцінку встановленим обставинам справи.

20. У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу щодо обґрунтованості та правомірності застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з орендної плати за землю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки з 26.03.2014 по 08.08.2014 позивач був визнаний банкрутом та була відкрита ліквідаційна процедура, то за вказаний період, у відповідності до вимог частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до позивача не можуть бути застосовані фінансові санкції.

Посилання контролюючого органу на те, що грошові зобов`язання з орендної плати за землю є поточними зобов`язаннями на які дія мораторію не поширюється, а відтак застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату таких зобов`язань є обґрунтованим та відповідає приписам чинного законодавства, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що мораторій на задоволення вимог кредиторів та ліквідаційна процедура мають різні правові режими, зокрема наслідки мораторію застосовується до вимог кредиторів, які виникли до порушення справи про банкрутство, тоді як наслідки ліквідаційної процедури стосуються всіх вимог кредиторів, включаючи і поточних, зокрема з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Колегія суддів також погоджується з судом апеляційної інстанції, що подальше скасування постанови господарського суду міста Києва від 26.03.2014 у справі №910/19021/13 про визнання банкрутом Приватного акціонерного товариство « 5-й Київський авторемонтний завод» та відкриття ліквідаційної процедури не вливає на безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань у період з 26.03.2014 по 08.08.2014, оскільки відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, а отже подальше їх скасування не спростовує факту визнання позивача банкрутом та перебування його в ліквідаційній процедурі протягом строку з моменту її відкриття (26.03.2014) та в нашому випадку фактично до скасування постанови у справі №910/19021/13 про визнання позивача банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (07.08.2014).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем як в запереченні на позовну заяву та і в додаткових поясненнях до апеляційної скарги, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

22. Оцінка доказів судами зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України), надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як Товариством так і контролюючим органом.

23. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 слід залишити без задоволення.

24. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

25. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 у справі №826/22478/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду