ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

25 травня 2018 року

справа №810/1885/13-а

адміністративне провадження №К/9901/3568/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства «Комфорт» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у складі колегії суддів Шелест С.Б., Пилипенко О.Є, ОСОБА_1 у справі №810/1885/13-а за позовом приватного підприємства «Комфорт» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання неправомірним рішення, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року приватне підприємство «Комфорт» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (ухвалою від 16 липня 2013 року в порядку процесуального правонаступництва відповідача замінено на Миронівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області, далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати неправомірним рішення стосовно визнання нечинними правочинів; визнати недійсними і скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 27 березня 2013 року №0000172202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 8958,32 грн., у тому числі за основним платежем 7166,66 грн. і за штрафними санкціями 1791,66 грн., та від 27 березня 2013 року №0000182202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 9583,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року позов задоволений частково, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (Кагарлицьке відділення) від 27 березня 2013 року №0000172202 та №0000182202. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що висновки складеного відповідачем акту перевірки позивача є необґрунтованими. Відображені у цьому акті господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство «Віасат» є документально підтвердженими - позивачем надані договори про надання маркетингових послуг, надання поліграфічних послуг з виготовлення макету флаєра, надання послуг з демонтажу меблів, їх підняття на 5-й поверх та складання нових меблів. Про виконання цих договорів свідчать надані суду першої інстанції копії платіжних доручень, актів виконаних робіт, податкових накладних, копія флаєра, копія звіту з дослідженням ринку меблів, договори з замовниками позивача. Суд першої інстанції не погодився з вказівками відповідача у акті перевірки на нікчемність договорів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство «Віасат» за відсутності вироку, який би підтверджував відповідний умисел однієї з його сторін.

Порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва, показання засновника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Віасат» ОСОБА_2 судом до уваги не прийняті як такі, що не спростовують висновки суду. З посиланням на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Булвес АТ проти Болгарії», «Інтерсплав» проти України, Щокін проти України та норми Податкового кодексу України, суд визнав необґрунтованими та протиправними складені відповідачем на підставі вказаного вище акту перевірки податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі №810/1885/13-а в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 березня 2013 року №0000172202, №0000182202, прийнята нова постанова про відмову в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної щодо обов'язкової наявності підписів уповноважених осіб на первинних документах бухгалтерської звітності та податкових накладних. За наявності результатів допиту громадянки Російської Федерації ОСОБА_2, яка повідомила про надання своїх документів для реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Віасат» за винагороду, а також висновків науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України в Київській області, згідно з яким підписи в графі «керівник» окремих договорів, податкових декларацій та додатків до них виконані не ОСОБА_2, висновки суду першої інстанції визнані помилковими. Спірні господарські операції не підтверджені документально через відсутність доказів підписання відповідних первинних документів бухгалтерського обліку уповноваженою особою від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Віасат».

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року. В обґрунтування скарги позивач вказує на відсутність вироків або судових рішень на підтвердження доводів податкового органу щодо неможливості здійснення реальної господарської діяльності контрагентом позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство "Віасат". Висновки експертизи, на які посилався суд апеляційної інстанції, стосуються лише окремих документів, які не мають значення для даної справи. Позивач також наполягає на наявності документів, що підтверджують реальність спірних господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Відповідач надав суду заперечення на касаційну скаргу, у яких з посиланням на доведеність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції просить залишити його без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що була чинною на час ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення у справі не відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що податковим органом проведено документальну виїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство Віасат» за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складений акт від 06 березня 2013 року №110/22-011/32546988.

У даному акті перевірки відображені порушення пп. 134.1.1, п. 138.1, 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати за ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 41677 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 9 583 грн.; п. 201.6 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п .187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в загальній сумі 7 166,66 грн., в т.ч. за липень 2011 року в сумі 5 833,33 грн. та за серпень 2011 року в сумі 1 333,33 грн.

27 березня 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення.

№0000172202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8 950,32 грн., в т.ч. основний платіж - 7 166,66 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 791,66 грн.

№0000182202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 9 583 грн., в т.ч. основний платіж - 9 583 грн., штрафні (фінансові) санкції - 0 грн.

Висновки податкового органу, з яких прийняті ці повідомлення-рішення ґрунтуються на тому, що згідно пояснень громадянки Російської Федерації ОСОБА_2, яка за твердженням податкового органу відповідно до установчих документів є засновником, директором та головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Віасат» вбачається, що у листопаді 2009 року вона погодилася приїхати до м. Києва та надати свої реєстраційні дані для реєстрації Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство «Віасат» за винагороду в розмірі 500 доларів США та компенсацію витрат на проїзд; про діяльність товариства їй нічого не відомо; оформленням первинних бухгалтерських документів вона особисто не займалась, податкову та статистичну звітність не складала, особисто не підписувала та не подавала.

Крім того, у акті перевірки податковим органом зазначено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Віасат» відсутні виробничі фонди, чисельність працівників - 2 особи. Між даними податкового обліку позивача та реєстрів виданих податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Віасат" за липень, серпень 2011 року маються розбіжності.

Також судом першої інстанції встановлено, що на адресу податкового органу надійшов лист від 28 листопада 2012 року ВПМ ДПІ в Обухівському районі щодо проведення перевірочних заходів по ряду платників податків, які скористалися послугами з «мінімізації» податкових зобов'язань від підприємств, які входили до складу «конвертаційного центру» шляхом неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з вказаним листом в провадженні Головного слідчого управління Державної податкової служби України знаходиться кримінальна справа відносно директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро класс Трейд» Буц М.О. за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 212 частиною 3 Кримінального кодексу України та відносно інших осіб за ознаками злочину, передбаченого статтями 28, 205 частини 2 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва - створення і придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро класс трейд» Буц М.О. в мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро класс трейд» Буц М.О., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. Для функціонування зазначеної схеми вказані особи зареєстрували та придбали ряд юридичних осіб, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство «Віасат», використовуючи реквізити та банківські рахунки якого документально оформлювалися неіснуючі операції з надання послуг, виконання робіт.

Також судами встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство «Віасат» укладені наступні договори:

від 31 травня 2011 року №32/11, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з надання поліграфічних послуг з виготовлення макета для флаєра;

від 21 липня 2011 року №07/2011, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень, за напрямками, що цікавлять замовника;

від 05 серпня 2011 року, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання таких робіт: демонтаж старих меблів, упорядкування приміщень після демонтажу; підняття меблів на п'ятий поверх; складення нових меблів.

Судом апеляційної інстанції вцілому вірно застосовані до спірних правовідносин положення статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 та 2 статті 9 того самого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що наявні у платника податків документи мають силу первинних документів та придатні для ведення на їх підставі податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції ґрунтуються на правильному тлумаченні зазначених положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також суд апеляційної інстанції правильно послався на пункт 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» № 969 від 21 грудня 2010 року. Згідно з ним усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

В той самий час, зі змісту наданих позивачем рахунків, актів приймання-передачі робіт, договорів вбачається, що вони не містять посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Віасат".

У договорах від 05 серпня 2011 року та від 21 липня 2011 року зазначено, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Віасат" він підписаний заступником директора Карпенко В.І., що діє на підставі наказу №2 від 01 березня 2011 року.

Таке саме прізвище зазначено у графі "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство "Віасат" податкової накладної №37 від 05 серпня 2011 року.

За таких обставин посилання суду апеляційної інстанції на пояснення ОСОБА_2 як доказ відсутності фактичного здійснення спірних господарських операцій є передчасними.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у редакції, що була чинною у 2011 році, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по-батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

За приписами частини 3 статті 18 того самого Закону (та статті 10 у редакції, що є чинною на теперішній час) якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З огляду на це, джерелом відомостей про уповноважених на складання первинних документів та договорів від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство "Віасат" осіб є дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. За їх відсутності, оцінка спірних первинних документів у співставленні з інформацією, що міститься у поясненнях ОСОБА_2, здійснювалася судами на підставі недопустимих доказів.

Що стосується посилання суду апеляційної інстанції на висновки науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 28 вересня 2011 року №280, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що спеціалістом досліджувався договір про визнання електронних документів від 29 квітня 2011 року, податкова декларація та додатки до неї за березень 2011 року.

Втім, спірні господарські операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агентство "Віасат" мали місце у травні, липні та серпні 2011 року. Тобто висновки спеціаліста безпосередньо не стосуються спірних податкових періодів. Відтак, їх не можна віднести до належних доказів у справі.

Крім того, долучені до матеріалів справи письмові докази не відповідають встановленим вимогам на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій, а саме не є оригіналом або засвідченими суддею копіями письмових доказів, відповідно до частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року.

Суд вважає, що у межах спірних відносин має місце порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням допущення вказаних вище порушень як судом апеляційної, так і судом першої інстанції, справа направляється до суду першої інстанції зі скасуванням усіх судових рішень у справі.

Керуючись статтями 195, 341, 345, 349, пункту 3 частини 2 статті 353, статтями 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Комфорт» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі №810/1885/13-а скасувати.

Справу №810/1885/13-а направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер