Історія справи
Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №804/5049/17
ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
25 травня 2018 року
справа №804/5049/17
адміністративне провадження №К/9901/48126/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у складі судді Верба І.О. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів Кругового О.О., Прокопчук Т.С., Шлай А.В. у справі № 804/5049/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб чипсів» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2017 року № 0004651407,
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб чипсів» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 квітня 2017 року №0004651407, яким до Товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 566 370 грн за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення на підставі Наказу, який скасовано за результатами судового оскарження, що обумовлює протиправність проведеної на його підставі перевірки та, як наслідок, прийнятого податкового повідомлення-рішення. Позивач зазначив, що підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України встановлене право, а не обов'язок, платника податків подати уточнюючий звіт, у разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки. Товариство у позові також звертає увагу на ту обставину, що питання дотримання вимог податкового законодавства в частині декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2015 рік, раніше вже двічі перевірялись та переглядались органами Державної фіскальної служби України.
29 серпня 2017 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року, адміністративний позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2017 року № 0004651407.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися на аналізі положень пункту 39.4 статті 39 та пунктів 120.3, 120.4 статті 120 Податкового кодексу України, які діяли в редакціях як до 31 грудня 2016 року , так і з 01 січня 2017 року, та застосовуючи загально правовий принцип дії норми права у часі, здійснили висновок про безпідставність застосування податковим органом до Товариства штрафу за нормами , які почали діяти з 01 січня 2017 року, в той час коли склад правопорушення виник до цієї дати. Більш того, на час розгляду справи судом апеляційної інстанції набрала законної сили постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року у справі № 804/2265/17, якою скасовано наказ від 20 березня 2017 року №1511, на підставі якого проведено перевірку, висновки якої покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, що враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні справи.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансферного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансферного ціноутворення. При цьому, заявник касаційної скарги зазначає, що заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні зазначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення податкового повідомлення-рішення.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що на підставі направлення від 21 березня 2017 року №7036/14-05 та наказу від 20 березня 2017 року №1511 податковим органом згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.15 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб Чіпсів" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині неповного декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2015 рік після застосування штрафних санкцій, за результатами якої складено акт від 03 квітня 2017 року №3347/04-36-14-07/39368433 (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України у зв'язку з невключенням до звіту про контрольовані операції за 2015 рік інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.
27 квітня 2017 року податковим органом на підставі акту перевірки згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення від №0004651407, яким до Товариства за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 560 370 гривні.
Судами попередніх інстанцій також встановлено обставини, які передували прийняттю спірного податкового повідомлення-рішення, зафіксовані в акті перевірки від 03 квітня 2017 року, а саме податковим органом з 05 вересня 2016 року по 06 вересня 2016 року проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року в частині неповного декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані за 2015 рік на загальну суму 63 256 гривні. Грошове зобов'язання, визначене за результатами позапланової виїзної перевірки податковим повідомленням-рішенням від 19 вересня 2016 року №0006271400, сплачено Товариством платіжним дорученням №272 від 12 жовтня 2016 року на суму 632,56 грн.
Податковий орган доводить порушення Товариством вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, оскільки платником податків не подано уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2015 рік, а саме не задекларовано контрольовані операції за 2015 рік проведені з SRL "EL-PASSO" (Республіка Молдова) з надання товару на безоплатній основі на суму 63 256 гривні.
Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.
Склад податкового правопорушення, покладений в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, визначений податковим органом, як неподання Товариством уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2015 рік на суму 63256 гривні після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу, застосованого за не включення до звіту про неконтрольовані операції за 2015 рік інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.
На час проведення перевірки податковим органом та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення норми статті 39 Податкового кодексу України діяли в редакції Закону № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року.
Пункт 39.4. статті 39 Податкового кодексу України передбачає складення та подання звітності для податкового контролю, за положеннями підпункту 39.4.1 якого, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до підпункту 39.4.2. пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.
У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати зокрема уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду.
Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктом 120.3 статті 120 цього Кодексу.
Аналіз зазначених положень дає підстави погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про те, що можливість подання уточнюючого звіту передбачена законодавством з 01 січня 2017 року, в редакції цієї норми до 01 січня 2017 року такої можливості не передбачалось, рівно як і не було врегульовано питання подання нового звіту, не визначались строки їх подання, в тому числі за 2015 рік.
Відповідальність застосована податковим органом на підставі положень пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України (в редакції Закону № 1797-VIII від 21 грудня 2016 року).
Відповідно до абзаців шостого, сьомого пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України неподання платником податків звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення після спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), передбаченого цим пунктом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту) та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Суд першої інстанції, здійснюючи порівняльний аналіз положень підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39, пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, в різних редакціях, а саме на час виникнення податкового правопорушення та на момент його виявлення (застосування відповідальності), та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях (бездіяльності) Товариства складу податкового правопорушення, оскільки випадком правомірної поведінки платника податків є подання уточнюючого звіту до спливу 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати штрафу (штрафів), що передбачено нормою діючою з 01 січня 2017 року.
При цьому, як правильно установили суди попередніх інстанцій, останнім днем граничного строку сплати штрафу було 31 жовтня 2016 року (за умови прийняття позиції податкового органу та застосування норми, яка діє з 01 січня 2017 року), що суперечить положенням пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, які не передбачали відповідальність за порушення строків подання уточнюючого звіту, як і не встановлювали жодних строків для його подання.
Відтак, податковий орган встановив порушення із застосуванням норми чинної з 01 січня 2017 року, яке триває, за логікою відповідача, з 31 жовтня 2016 року, тобто до виникнення нової норми права, яка встановлює відповідальність, застосувавши таку норму із зворотною дією у часі. При цьому, оскаржуване нарахування штрафу здійснено з 01 січня 2017 року за кожен календарний день неподання звіту про контрольовані операції (уточнюючого звіту), неподача якого виникла 31 жовтня 2016 року.
Відсутність у 2016 році норми, яка б визначала обов'язок подання уточнюючого звіту платником податків, строків його подання, відповідальність за невиконання такого обов'язку, унеможливлює застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій та свідчить про безпідставність та протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Більш того, як встановлено судом апеляційної інстанції, Товариством оскаржено в судовому порядку наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 20 березня 2017 року №1511 про проведення перевірки Товариства згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.15 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, яка оформлена актом 3347/04-36-14-07/39368433, на підставі якої прийняте спірне податкове повідомлення - рішення.
За результатом судового оскарження постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2017 року, скасовано наказ №1511 від 20 березня 2017 року про проведення документальної позапланової перевірки Товариства, що свідчить про незаконність проведення такої перевірки та виключає її правові наслідки.
Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 804/5049/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер