Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2019 року

Київ

справа №814/432/14

касаційне провадження №К/9901/8624/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 (головуючий суддя - Зіньковський О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді: Коваль М.П., Кравченко К.В.) у справі №814/432/14 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Первомайський спеціалізований кар'єр» до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року Товариство з додатковою відповідальністю «Первомайський спеціалізований кар'єр» звернулося до адміністративного суду з позовом до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.09.2013 №0000782201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 292 440 грн., в т.ч., за основним платежем - 233 952 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58 488 грн.; №0000792201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: плата за користування надрами для видобування корисних копалин на суму 462 406,40 грн., в т.ч., за основним платежем - 369 925,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 92 481,28 грн.; від 17.09.2013 №0000812201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012 року у розмірі 982 грн.; від 17.09.2013 №0007051702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по прибутковому податку на суму 510 грн., в т.ч., за основним платежем - 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 510 грн.; від 06.12.2013 №0001572201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість на суму 532 547,50 грн., в т.ч., за основним платежем - 426 038 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 106 509,50 грн.; від 06.12.2013 №0001552201, яким до товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 18 159,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення позапланової виїзної перевірки податковим органом зроблені необґрунтовані висновки щодо заниження доходу та завищення валових витрат внаслідок не підтвердження адміністративних витрат, заниження собівартості виготовлених та реалізованих товарів. Непідтвердженими є доводи контролюючого орагну про заниження плати за користування надрами та завищення податкового кредиту по операціям з перевезення вантажу та оренди транспортних засобів з ПП «Дорлідер» та ТОВ «СПМК-17». Також позивач не погоджується із застосуванням штрафної санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки та по податку на прибуток.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014, адміністративний позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення №0000792201 від 17.09.2013, №0000782201 від 17.09.2013, №0001572201 від 06.12.2013, №0000812201 від 17.09.2013. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, оформленої актом від 29.08.2013 №315/22/03443655, встановлені порушення вимог: підпункту 135.5.1, підпункту 135.5.2 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.1, статті 137, пункту 138.2, підпункту 138.10.2, пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139, пункту 148.2 статі 148 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на загальну суму 233 952 грн.; пункту 198.3, пункту 198.6 статі 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість за жовтень-грудень 2012р. на суму 431 045 грн. та завищений залишок від'ємного значення по ПДВ за листопад 2012р. на 982 грн.; статті 30 Кодексу України «Про надра», підпункту 263.2.2, пункту 263.2, підпункту 263.6.2, підпункту 263.6.3, підпункту 263.6.5 пункту 263.6 статі 263 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 2-4 квартали 2012р. в сумі 369 925,12 грн.; пункту 2.8, пункту 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2005 за № 40/10320, внаслідок чого допущено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на суму 9 249,79 грн.; підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статі 168 Податкового кодексу України, що призвело до неперерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб за 2010-2012, за наслідками чого нарахована пеня в розмірі 1 225,90 грн. Так, до висновку про заниження податку на прибуток податковий орган дійшов внаслідок заниження у 4 кварталі 2012 року доходу від реалізації товару на суму 259 822 грн. в результаті не включення до складу доходів загального обсягу продажу продукції та завищення у цьому ж періоді собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів на суму 550 812 грн. Крім того, контролюючий орган вважає, що у 2 кварталі 2012 року підприємством завищені валові витрати на 165 155,43 грн. внаслідок відображення в їх складі витрат, пов'язаних з державною геологічною експертизою по Софіївському родовищу гранітів, які відповідно до законодавства мали бути амортизовані. Також контролюючий орган вказав, що підприємством завищені адміністративні витрати за 3 квартал 2012 року на 138 312 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Висновок про заниження сум ПДВ ґрунтується на тому, що позивач не відкоригував (зменшив) податковий кредит у грудні 2012 року по операціям з перевезення вантажу та оренді транспортних засобів, укладених з ПП «Дорлідер» та СПМК 17 на суму 427 020 грн., оскільки вказані витрати віднесені на збитки підприємства, та, як наслідок, не використовувались в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності підприємства. Також на завищення податкового кредиту мали вплив операції позивача з ТОВ «Актіс груп» та ТОВ «Новомакс» у серпні, жовтні 2012р., оскільки в системі співставлення контрагенти позивача не задекларували податкові зобов'язання по цим операціям. Порушення щодо заниження ПДВ вплинули на завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ на 982 грн. за листопад 2012р. Висновок про заниження позивачем плати за надра ґрунтується на безпідставному завищенні позивачем у 2012 обсягу корисної копалини, що утворюється в результаті первинної переробки, завищенні витрат, пов'язаних з доставкою корисної копалини, валових витрат, заниженні вартості одиниці корисної копалини (р.4, 5, 5.1, 5.2.1-5.2.6, 7.1-7.5,8 п/р № 2). В ході перевірки також встановлена видача готівки з каси підприємства, яка не підтверджена підписом одержувача, та за відсутності паспортних даних особи, яка отримала готівку 12.01.2011р. по видатковому ордеру б/н на суму 9240 грн. На підставі викладеного, перевіряючі дійшли висновку про порушення норм з регулювання обігу готівки. Також в ході перевірки встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб за січень-серпень, жовтень, грудень 2010, в зв'язку з чим податковим органом нараховані штрафні санкції. На підставі акту перевірки та встановлених порушень, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 17.09.2013: № 0000782201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 282 440 грн., в т.ч. за основним платежем на 239 952 грн. та штрафними санкціями - 58 488 грн., № 0000802201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 539 052 грн., в т.ч. за основним платежем на 431 045 грн. та штрафними санкціями 108 007 грн., №0000792201 про збільшення грошового зобов'язання з оплати за користування надрами для видобування корисних копалин на 462 406,40 грн., №0000812201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2012р. на 982 грн., № 0000862201 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 18 449,58 грн. №0007051702 про застосування штрафних санкцій по прибутковому податку в розмірі 510 грн. За результатами адміністративного оскарження зазначених вище податкових повідомлень-рішень, контролюючим органом скасоване податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 № 0000802201 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 5 007 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 1 497,50 грн. (по взаємовідносинах з ТОВ «Актіс груп» та ТОВ «Новомакс»), та від 17.09.2013 №0000862201 в частині застосування штрафної санкції у сумі 340 грн.(т. а.с.103-114) та відповідно прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 06.12.2013: № 0001572201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 532 547,50 грн., в т.ч. за основним платежем на 426 038 грн. та штрафними санкціями 106 509,5 грн., № 0001552201 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 18 159,58 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанцій, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з недоведеності та необґрунтованості висновків контролюючого органу про заниження доходів за 2012 та валових витрат за цей же період; факту заниження ПДВ у перевіряємому періоді; контролюючим органом також не доведено факту завищення підприємством у 2012 обсягу корисної копалини, що утворюється в результаті первинної переробки, завищення витрат, пов'язаних з доставкою корисної копалини, валових витрат, заниження вартості одиниці корисної копалини.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала касаційну скаргу, у якій просила Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем у перевіряємому періоді порушено норми податкового законодавства внаслідок чого занижено ПДВ на загальну суму 431 045 грн. та відповідно завищено від'ємне значення ПДВ на суму 982 грн.; занижено податок на прибуток на загальну суму 233 952 грн.; занижено плату за користування надрами для видобування корисних копалин на суму 369 925 грн.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Щодо висновку податкового органу про заниження товариством у перевіряємому періоді податку на прибуток на суму 233 952 грн. (податкове повідомлення - рішення від 17.09.2013 №0000782201), суд виходить з такого.

Так, в ході проведення перевірки позивача встановлено, що ТзДВ «Первомайський спеціалізований кар'єр» занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за IV квартал 2012 року на суму 259 822 грн. Також перевіркою встановлено, що підприємством безпідставно включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік витрати в сумі 854 239 грн., а саме: вартість витрат на проведення геологічної експертизи за ІІ квартал 2012 року у сумі 165 115 грн., оскільки згідно з пунктом 148.2 статті 148 Податкового кодексу України витрати, пов'язані з державною експертизою та оцінкою запасів корисних копалин підлягають амортизації та включаються до окремого об'єкта необоротних активів; адміністративні витрати в сумі 138 312 грн. за ІІІ квартал 2012 року, оскільки платником не підтверджено первинним бухгалтерськими документами; собівартість виготовлених (придбаних) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 550 812 грн. за IV квартал 2012 року, оскільки платником не підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Щодо висновку контролюючого органу про те, що понесені позивачем витрати на проведення Державним геологічним підприємством «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геологекспертиза» геологічної експертизи по Софіївському родовищу гранітів підлягають амортизації та повинні включатися до окремого об'єкта необоротних активів, суд виходить з такого.

За змістом пунктів 148.1 та 148.2 статті 148 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які витрати на розвідку/дорозвідку, облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у підпункті «з» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 цього Кодексу) включаються до окремого об'єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації. До витрат, що включаються до окремого об'єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин платника податку, відносяться: в т.ч. витрати, пов'язані з державною експертизою та оцінкою запасів корисних копалин.

Разом з тим, до складу зазначеної групи не включаються будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами з ведення господарської діяльності (в тому числі витрати на реєстрацію, оформлення гірничого відводу тощо).

Судами попередніх інстанцій зі змісту експертного висновку від 15.05.2012 №235-Е встановлено, що геологічна експертиза проведена не для оцінки запасів корисних копалин та відкриття, нарощування додаткових обсягів балансових запасів чи підвищення ступеня їх розвіданості (категорійності), а з метою поновлення дії спеціального дозволу на користування надрами. З експертного висновку вбачається, що позивачем виконані та виконуються умови спеціального дозволу № 4310 від 20.07.2007 на користування надрами з метою видобування граніту на Софіївському родовищі у Первомайському районі Миколаївської області. Враховуючи викладене, доцільним є розгляд питання на засіданні Робочої групи Державної служби геології надр України щодо поновлення дії спеціального дозволу № 4310 від 20.07.2007 на користування надрами з метою видобування граніту на Софіївському родовищі (т.1 а.с.121-132).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про правомірність включення позивачем понесених на проведення геологічної експертизи по Софіївському родовищу гранітів витрат у сумі 165 115 грн. до складу витрат звітного (податкового) періоду.

Висновок податкового органу про завищення позивачем адміністративних витрат за 3 квартал 2012 року на 138 312 грн. ґрунтується на тому, що вони не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами. Зокрема, податковий орган зазначив, що на цю суму завищені адміністративні витрати за третій квартал 2012 року, які складають 308 733 грн.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій з декларації з податку на прибуток за три квартали 2012 року встановлено, що адміністративні витрати (р.6.1) складають 573 293 грн., а не 308 733 грн. (т.7 а.с.19-21).

Згідно пункту 152.9. статті 152 Податкового кодексу України, у наведеній раніше редакції, для цілей оподаткування податком на прибуток використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

При цьому, у відповідності до підпункту 152.9.1. пункту 152.9. статті 152 цього Кодексу, звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду.

Як з'ясовано у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, податковий орган розрахував окремо за третій квартал 2012 року адміністративні витрати шляхом віднімання від суми адміністративних витрат за три квартали 2012 року суму таких витрат за півріччя 2012 року та порівняв дані адміністративних витрат третього кварталу 2012 з даними головної книги за третій квартал 2012 року. Такі витрати дійсно відрізняються на 138 312 грн., але не в зв'язку з відсутністю підтверджень первинними документами, а у зв'язку з тим, що при складанні податкової звітності з податку на прибуток за 1 квартал та півріччя 2012 року підприємство помилково не відобразило всю суму адміністративних витрат, що понесло у відповідних періодах. При цьому, позивач вирішив не виправляти допущені помилки шляхом подання уточнюючих розрахунків за 1 квартал та півріччя 2012 року, а вирішив, враховуючи, що декларація з податку на прибуток складається наростаючим підсумком, а не за кожний квартал окремо, уточнити (збільшити) ці показники у складі податкової декларації з податку на прибуток за три квартали 2012 року. Доводячи обґрунтованість позову в частині задекларованої суми адміністративних витрат у декларації за три квартали 2012 року, позивач надав копії головної книги (рах.92 «адміністративні витрати») (т.7 а.с.249-250) та копії первинних документів за всі три квартали 2012 року, які у повній мірі досліджені судом апеляційної інстанції.

У свою чергу, податковим органом не доведено, що дані головної книги підприємства за три квартали 2012 року відрізняються від даних декларації з податку на прибуток за три квартали 2012 року. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що у податковій декларації з податку на прибуток за три квартали 2012 року позивачем визначена вірна сума адміністративних витрат за весь звітний період.

Крім того, встановлюючи заниження позивачем податку на прибуток за 4 квартал 2012 року податковий орган дійшов висновку про заниження у 4 кварталі 2012 року доходу від реалізації товару на суму 259 822 грн. в результаті не включення до складу доходів загального обсягу продажу продукції та завищення у цьому ж періоді валових витрат на суму 550 812 грн. внаслідок завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів за цей період (стор.14-16 акту).

Так, податковий орган зазначає, що факт завищення собівартості товарів за 4 квартал 2012 року встановлено на підставі наданих первинних документів під час перевірки.

Згідно з Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 22.12.2010 №984, зареєстрованим у Мін'юсті України 12.01.2011 за №34/18772 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 4 розділу І). За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пункт 5 розділу І). Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 6 розділу І).

Разом з тим, в порушення вимог наведеного вище Порядку податковим органом не наведено які саме операції не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. В той же час, на підтвердження складових собівартості придбаної продукції за 2012 року позивачем надані первинні документи, дані головної книги, які досліджені судами попередніх інстанцій.

Також податковий орган не обґрунтував належним чином, з посиланням на первинні документи, висновки щодо заниження доходу у 4 кварталі 2012 року на суму 259 822 грн. Так, посилаючись на підтвердження в ході перевірки первинними документами доходів позивача за 4 квартал 2012 року в розмірі 3 325 806,72 грн. (стор.13), що на 259 822 грн., більше ніж задекларовано, податковий орган не вказав, які операції не враховані позивачем при складанні податкової звітності для визначенні доходів. Додаток № 6/1 до акту перевірки, на який посилається податковий орган на підтвердження доведеності факту заниження позивачем доходу, містить лише зведені дані по періодам здійснення ТзДВ «Первомайський спецкар'єр» продажу товарів (послуг) та не дає переліку господарських операцій, не включених до складу доходів (т.1 а.с.85-86).

За наведених обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість донарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 292 440 грн.

Щодо висновку контролюючого органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту звітного періоду вартості витрат, пов'язаних з транспортуванням щебеневої продукції, суд виходить з такого.

Такий висновок податкового органу зводиться до того, що понесені позивачем витрати на транспортування продукції віднесено позивачем на збитки підприємства та відображено бухгалтерською проводкою: К-т рах.79 «Фінансові результати» Д-т рах.442 «Непокриті збитки».

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 наведеного Закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Тобто, формування податкового кредиту звітного (податкового) періоду не ставиться у залежність від отримання платником податку у цьому періоді доходу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач протягом червня, вересня, листопада та грудня 2012 року придбавав у ПП «Дорлідер» та ТОВ «СПМК17» послуги з перевезення і навантаження гірської породи; перевезення щебеню та відсіву; оренди навантажувачів, екскаваторів, бульдозера, гідромолоту.

Реальність операцій з придбання транспортних послуг, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, досліджена та підтверджена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: розкривають зміст та обсяг господарських операцій з придбання обумовлених договорами послуг (містять найменування послуг, одиницю виміру та ціну, прізвища осіб, відповідальних за передачу-отримання послуг). Заперечення щодо невідповідності первинних документів вимогам податкового обліку у контролюючого органу відсутні.

Необхідність отримання послуг з перевезення і навантаження гірської породи; перевезення щебеню та відсіву; оренди навантажувачів, екскаваторів, бульдозера та гідро молоту безпосередньо пов'язано з основним видом діяльності ТзДВ «Первомайський спецкар'єр», а саме добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого глянцю (КВЕД 8.11), добування піску, гравію, глини та каоліну (КВЕД 8.12) (а.с.74-75).

Контролюючим органом не ставиться під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Дорлідер», ТОВ «СПМК17», як і не заперечується відповідність документів первинного обліку вимогам законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2012 року сум ПДВ - 426 038 грн., сплачених/нарахованих при придбанні вказаних послуг.

Відтак, з огляду на обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими відносинами з ПП «Дорлідер» та ТОВ «СПМК17», висновок податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення ПДВ за вказаними господарськими операціями у сумі 982 грн. є необґрунтованим, а відповідно податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 №0000812201 протиправним.

Щодо висновку податкового органу про заниження підприємством податкового зобов'язання по платі за користування надрами на суму 369 925 грн., у т.ч., за ІІ квартал 2012 року у сумі 105 260,62 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 146 765,25 грн., за IV квартал 2012 року на суму 117 899,25 грн., суд виходить з такого.

Як зазначає відповідач, за результатами проведеної перевірки встановлено, що на порушення вимог підпункту 263.2.2 пункту 263.2, підпункту 263.6.2, підпункту 263.6.5 пункту 263.6 статті 263 Податкового кодексу України підприємством: завищено витрати, пов'язані з доставкою (перевезенням, транспортуванням) корисної копалини на загальну суму 3 243 098,94 грн.; занижено витрати, що належать до валових витрат, крім витрат, які не пов'язані з видобутком корисних копалин на загальну суму 4 408 453,97 грн.; завищено обсяг корисної копалини (мінеральної сировини), що утворюється в результаті виконання первинної переробки в загальній вазі 707,0 тон.

Разом з тим, на порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА від 22.12.2010 №984 висновки акту перевірки не містить відомостей (первинних документів) на підставі яких податковий орган встановив завищення (заниження) показників у поданих податкових розрахунках за другий-четвертий квартал 2012р. Так, неможливо встановити, яким чином контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем пункту 4 «обсяг корисної копалини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки» податкового розрахунку за 2 квартал 2012р. на 707 тон, про безпідставне завищення показників р.5 та р.5.1.2 «витрати платника податку, пов'язані із доставкою (перевезенням, транспортуванням) корисної копалини» за 4 квартал 2012р. на 291 172,58 грн., про безпідставне завищення показників р.5.2.1-5.2.6 «витрати платника податку, що належать до валових витрат, крім витрат, які не пов'язані з видобутком корисних копалин» за 2-4 квартал 2012р. на суму 4 408 453,97 грн., заниження р.5.1 «вартість одиниці видобутої корисної копалини за фактичними цінами» за 2-4 квартал 2012р. на 54,43 грн. та інше. Загальні посилання контролюючого органу на перелік документів бухгалтерського обліку підприємства, як то журнал ордер № 10 «витрати», журнал ордер № 11 «дохід, отриманий від реалізації корисних копалин», кореспондентські бухгалтерські рахунки, не є достатнім для висновків про заниження позивачем податку за користування надрами для видобування корисних копалин у перевіряємому періоді.

У свою чергу позивач наполягає, що ним було вірно зроблені розрахунки за користування надрами у перевіряємому періоді.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій справи), яка кореспондується з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній з 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У спірному випадку, податковим органом не доведено правомірність донарахування товариству грошового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин на суму 462 406,40 грн.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Вона не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.

Рішення судів в частині позовних вимог у задоволенні яких відмовлено сторонами не оскаржуються, а тому, з огляду на положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в цій частині такі рішення судом касаційної інстанції не переглядаються.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.06.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №814/432/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк